Ухвала суду № 56179406, 22.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/274/16 Головуючий 1 інстанції: Васильєва Н.М.

Справа суду 1-ї інстанції № 639/8705/15-к

Категорія: ст.ст. 185 ч.3 15 ч.2; 185 ч.3 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 120152205000001649 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово мешкає за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимого.

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ст. 15 ч.2 - ст. 185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 08 вересня 2015 року.

Згідно вироку, ОСОБА_1, діючи з умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна з проникненням у приміщення, 27.08.2015 о 03 годині 50 хвилин прибув до магазину «Будівельні матеріали», розташованого за адресою : м. Харків, вул. Радіотехнічна 36.

Реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи в якості знаряддя злочину камінь, якийпідібрав неподалік від місця скоєння злочину та приніс з собою, розбив ним вікно та проник у приміщення магазину.

Після цього, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину, таємно викрав чуже майно, належне ОСОБА_3, а саме: анкера d 10x120 мм, в кількості 38 штук, вартістю 152 грн. 76 коп., анкера d 10x80 мм, в кількості 54 штук, вартістю 153грн. коп. 36, крючки d 8x40мм стінові в кількості 22 штук- вартістю 41грн. 58 коп., болти d 12x30 мм в кількості 87 штук, вартістю 167 грн. 04 коп., болти d 12x50мм в кількості 14 штук, вартістю 53 грн. 62 коп., болти d 12x60 мм в кількості 37 штук, вартістю 95 грн. 46 коп., болти d 8x80 мм в кількості 44 штук, вартістю 92 грн. 40 коп., болти d 10x90 в кількості 28 штук, вартістю 71 грн. 68 коп., болти d 12x60 в кількості 37 штук, вартістю 104грн. 71 коп., прокладки сантехнічні в асортименті d 1/2,3/4 в кількості 379 штук, не встановленої вартості, а всього на загальну суму 923 грн. 61 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 4121 від 29.09.2015р.

Після цього ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, діючи з умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна з проникненням у приміщення, 29.08.2015р. о 03 годині 50 хвилин прибув до магазину «Будівельні матеріали», розташованого за адресою : м. Харків, вул. Радіотехнічна 36.

Реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи в якості знаряддя злочину камінь, якийпідібрав неподалік від місця скоєння злочину та приніс з собою, розбив ним вікно та проник у приміщення магазину.

Після цього, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину, таємно викрав чуже майно, належне ОСОБА_3, а саме: кабель ШВВП 1,5 х2 довжиною 85,5 м., вартістю 623 грн. 29 коп., кабель ШВВП 2,5 х3 довжиною 97,5 м., вартістю 1 131 грн.,а всього на загальну суму 1754 грн. 29 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 4123 від 23.09.2015р.

Після цього ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_1, повторно, діючи з умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, з проникненням у приміщення, 08.09.2015р. о 05 годині 50 хвилин прибув до магазину «Строймаркет» за адресою: м. Харків, пр-т Ілліча 71.

Реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи в якості знаряддя злочину камінь, якийпідібрав неподалік від місця скоєння злочину та приніс з собою, розбив ним вікно та проник у приміщення магазину.

Після цього, ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину та використовуючи в якості засобу для скоєння злочину поліетиленовий мішок, знайдений ним у вказаному приміщенні, почав складувати в нього побутову техніку, таємно викравши чуже майно,належне ОСОБА_4, а саме: пристрій для нанесення штукатурки «Intertool», вартістю 164 грн. 67 коп., лічильник гарячої води «Novator», вартістю 233 грн. 67 коп., електроплиту без найменування, вартістю 88 грн.33 коп., електроплиту переносну «Stenson ME-0013»,вартістю 370 грн. 67 коп., а всього на загальну суму 857 грн. 34 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 3889 від 16.09.2015р.

Надалі ОСОБА_1, діючи з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, перемістив поліетиленовий мішок з викраденими предметами через розбите ним вікно за межі магазину і направилися до виходу із приміщення, щоб залишити місце скоєння злочину та розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Однак, ОСОБА_1, вважаючи, що виконав всі необхідні дії для заволодіння чужим майном, не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки при виході з приміщення магазину «Строймаркет» був затриманий працівниками охоронного підприємства «Технологія плюс».

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини, що встановлені вироком, обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити у звязку з його суворістю та зменшити призначене йому покарання, застосувавши норми ст. 69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він визнав вину у вчиненому злочині та щиро розкаявся, а також просив врахувати інші обставини по справі, які помякшують призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Сторони кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про їх особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочинів, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч.3; 185 ч.3 КК України у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що помякшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України та розяснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_1, про зайву суворість покарання, призначеного за ст.ст. 15 ч. 2 - 185 ч.3; 185 ч.3 КК України, а також остаточного покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, - у виді позбавлення волі строком на 3 роки и 6 місяців, за вчинення декількох умисних тяжких злочинів та закінченого замаху з тотожною кваліфікацією його дій, та повязане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 3 ст. 185 КК України, і відповідно - його зменшення, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги обєктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а твердження ОСОБА_1 щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (т. 2 арк. 32 - 34).

На думку колегії суддів, апеляційні доводи ОСОБА_1 щодо обставин, повязаних з проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей, його тимчасового переїзду та відсутністю постійного місця роботи не можуть вважатися обставинами що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а так само і сукупність даних про особу винного та обставин, що помякшують покарання, які були обєктивно встановлені судом першої інстанції та враховані при призначені покарання.

Отже, апеляційне прохання ОСОБА_1 про застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 69 КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно не ґрунтується на обєктивних даних та має суто субєктивний характер.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання у апеляції обвинуваченого на визнання вини по предявленому обвинуваченню та щире каяття, не можуть вважатися достатньою підставою для застосування норм статті 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 за вчинення тяжких корисливих злочинів, з проникненням в приміщення, а саме за вчинення двох епізодів крадіжок чужого майна, та за закінчений замах на вчинення такого самого злочину повторно, з проникненням в приміщення.

При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи ОСОБА_1 про визнання вини і щире каяття, - належно враховані судом першої інстанції, про що свідчить зміст відповідних висновків у мотивувальній частині вироку, які стосуються обєктивно встановлених : події злочину, обставин, що помякшують покарання, кваліфікації його дій за ст.ст. 15 ч. 2 185 ч. 3; 185 ч.3 КК України, та досліджених даних про особу ОСОБА_1, які, згідно наведених у вироку висновків, суд брав до уваги при призначені покарання за кожен вчинений злочин окремо, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, внаслідок чого призначив його у наближеному до мінімального розмірі - строком на 3 роки і 6 місяців.

Твердження у апеляційній скарзі обвинуваченого ( т. 2 арк. 46), що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 32, 35, 65, 66 КК України, призначивши покарання в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а також за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши данні про особу обвинуваченого та обєктивно встановивши, що ОСОБА_1 раніше не судимий, на будь-яких обліках лікарів не перебуває, за місцем тимчасового мешкання характеризується задовільно, при цьому було враховано наявність обставин, що помякшують покарання - визнання вини та щире каяття.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено достатніх підстав для застосування норм ст.ст. 69, 75 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у такий спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Крім того, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_1 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього увязнення, тобто з часу його затримання ( т. 1 арк. 44-47 протокол затримання) та тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27), а саме з 08 вересня 2015 року до 22 лютого 2016 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зарахувати у строк покарання попереднє увязнення, тобто тримання під вартою з 08 вересня 2015 року до 22 лютого 2016 року включно, із співвідношення 1 день тримання під вартою відповідає 2 дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той самий строк з дня вручення йому копії мотивованої ухвали.

Судді

______ ______ _____

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7