Рішення № 56176439, 29.02.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10438/15-ц

Провадження № 2/344/1400/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Татарінової О.А.

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк « Фінанси та Кредит» про стягнення відсотків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк « Фінанси та Кредит»,який в подальшому був уточнений, про стягнення 3 відсотків річних за договором-заявою №300131/75074/7-14 за період з 24.01.2015 року до 16.09.2015 року в розмірі 51,15 доларів США та моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві з уточненнями.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав заперечення проти позову, вказавши, що позивачу 10.11.2015 року була здійснена виплата коштів згідно реєстру №1 від 09.11.2015 року (АТ Ощадбанк) у розмірі 551,11 доларів США. Просив в позові відмовити з підстав, викладених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 24.06.2014 року між ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_1 укладено договір-заяву №300131/75074/7-14 про банківський строковий вклад (депозит) Пенсійний на 7 місяців в іноземній валюті.

Для захисту своїх законних прав та інтересів позивач звернувся 28.04.2015 р. до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» про повернення банківського вкладу та процентів (а.с.9).

Однак у відповідь отримав лист №9-3224001488 від 29.05.2015 року, в якому зазначено, що ПАТ Банк Фінанси та Кредит відповідно до постанови правління НБУ України від 03.03.2015 року №160 банки зобовязані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах 150 000 на добу на одного клієнта.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом помякшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першоюстатті 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першоюстатті 1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, за змістом наведених норм права зобовязання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17 вересня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, розпочато процедуру виведення АТ «Банк «Фінанси та кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року з призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Після запровадження тимчасової адміністрації, позивачу було повернено вклад в сумі 551,11 доларів США , що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 18.09.2015 по 22.01.2016 р.р . (а.с.93).

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульованаЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»та є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини.

Згідно п. 16ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, нормиЗакону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п.п. 1, 2 ч. 5ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріпленост.. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідност.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його

майнових зобов'язань, є кредитором банку.

З правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15 випливає, що згідно з п. 16ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6ст. 2 цього Законуліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, нормиЗакону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Законуврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до п. 1 ч. 6ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Таким чином, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.

За таких обставин підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних відсутні.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Між сторонами виникли зобовязальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу.

Отже, правовідносини, що існують між сторонами, є зобов'язальними. У разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Укладений між сторонами депозитний договір у разі порушення зобовязань не передбачає відшкодування моральної шкоди, а тому в цій частині позовних вимог позивачам слід відмовити.

За вимогами ч.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вищевказаного, ст.11, 15, 509, 631, 1058, 1060 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк « Фінанси та Кредит» про стягнення відсотків та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Татарінова О.А.