Рішення № 56166797, 29.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Хилевича С.В., Максимчук З.М.

секретар - Вох В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду від 23 жовтня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 25 780,48 доларів США основного боргу по кредитному договору, проценти за користування кредитом, комісію, штраф від суми заборгованості; 591 143,83 грн. пені, штрафу (фіксовану частину), штраф від суми нарахованої пені, а також судові витрати по справі в сумі 17 224,10 грн.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку про відсутність необхідності проводити попереднє судове засідання та призначив справу одразу до судового розгляду , чим позбавив сторін права врегулювати спір у добровільному позасудовому порядку, про що вона заявляла. Справа розглядалася буз участі представника позивача. Вона не була готова до захисту та не подала вчасно свої заперечення на позов та докази, у зв»язку з чим суд розглянув справу лише на підставі доказів, наданих позивачем.

Особисто вона вважала, що вказаний спір мирно буде врегульовано ще з 24.01.2011 р., оскільки між нею та банком була домовленість про продаж заставленої у забезпечення кредитного договору нерухомості і кредитний договір повинен був бути зупинений допоки не реалізується заставлене майно, після чого відбудеться списання боргу, що виник до 24.01.2011 року . На виконання вказаної домовленості була оформлена нотаріально посвідчена довіреність, якою уповноважено представника банку розпоряджатися ( продати, обміняти) належний їй та чоловіку будинок та земельну ділянку. Інформація про продаж майна є на інтернет-сайті і станом на 02.11.2015 року його ціна становить 204 120 грн. з можливістю придбання у кредит. Вказані обставини свідчать про її бажання виконати якнайшвидше кредитне зобов»язання.

Сплачуючи платежі за договором, їй не було відомо, яка саме сума йде на

___________________

Головуючий у 1-й інст. - Малков В.В.

Провадження № 22ц/787/36/2016 Доповідач - Оніпко О.В.

погашення тіла кредиту, а яка на інші платежі, оскільки банк розподіляв платежі на свій розсуд. Вказує, що є розбіжності між розрахунком заборгованості та випискою про погашення кредиту та додатком № 2 до кредитного договору. Вважає, що судом безпідставно, в порушення вимог ст.ст. 549,550 ЦК України нараховано проценти на суму неустойки ( пені і штрафу) у розмірі 5%, а також нараховано штраф на основний борг по кредиту, проценти та комісію.

Крім того, вважає, що банк не має права на стягнення неустойки, оскільки причиною порушення боржником своїх грошових зобов»язань було одностороннє підвищення банком відсоткової ставки по кредитному договору з 12% до 15,12 % на рік, починаючи з 06.10.2008 року, що стверджується рішеннями Володимирецького районного суду від 14.06.2010 року та апеляційного суду Рівненської області від 13.09.2010 року, яким визнано підвищення незаконним та зобов»язано банк здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором. Докази про виконання банком вказаних рішень відсутні.

Неправомірно нараховано банком пеню протягом семи років, що призвело до її зростання до 25 258,35 доларів США, яка істотно перевищує суму заборгованості за тілом кредиту. Банк приховав факт свого права розпоряджатися предметом іпотеки, хоча до цих пір займається цим питанням. Всупереч ст. 616 ЦК України, позивач умисно сприяв збільшенню заборгованості та не вживав заходів щодо її зменшення. Не виконано банком і вимог закону щодо звернення стягнення на предмет застави у рахунок задоволення своїх вимог. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити повністю.

В поданих на адресу апеляційного суду письмових поясненнях просила рішення змінити, стягнути з неї на користь позивача заборгованість у розмірі 11 969,46 доларів США, що на її думку становить борг за основним боргом, в решті банку в позові відмовити. В судовому засідання 29.02.2016р. надала інший власний розрахунок заборгованості, яку визнає лише в частині основного боргу та лише у розмірі 10 118,72 долара США.

Колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткового скасування рішення суду 1-ї інстанції з ухваленням у справі нового рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ROVWGK00001877, згідно з умовами якого, банк надав останній кредит у розмірі 20 410 доларів США, з яких -18200 доларів США на придбання нерухомості та 2210 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами, з щомісячною сплатою банку 268 доларів США згідно з графіком погашення платежів на строк - до 25.02.2018 року.

Забезпеченням виконання зобов»язань позичальником за вказаним кредитним договором є предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1, загальною площею 62,5 кв.м ( п.8.3 договору) ( а.с. 7-14).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Володимирецького районного суду від 14.06.2010 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «Приватбанк» та визнано незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за вказаним кредитним договором та збільшеною процентною ставкою, починаючи з 06.10.2008 року. Зобов»язано банк провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1, виходячи із процентної ставки за користування кредитом, передбаченої п.8.1 договору, а саме - 1, 00% на місяць, з урахуванням фактично сплачених ОСОБА_1 сум, а також визначити розмір заборгованості та щомісячного платежу за кредитом станом на 14.06.2010 року (а.с. 64-66). Вказане судове рішення набрало законної сили 13.09.2010 року та на його виконання Володимирецьким районним судом 04.11.2010р. було видано виконавчий лист зі строком пред»явлення до виконання - до13.10.2013 року ( а.с. 61 ).

Крім того, заочним рішенням Володимирецького районного суду від 17 березня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» і в рахунок заборгованості, що виникла у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором та яка станом на 14.03.2011 року складала 18 121 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1, загальною площею 62,5 кв.м, належний ОСОБА_2, а також, надано позивачу право провести реалізацію предмета іпотеки шляхом його продажу з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з будь-якою особою -покупцем (а.с. 87).

Довіреністю, виданою 24.01.2011 року зі строком дії - до 24.01.2015 року, чоловік відповідача ОСОБА_2 уповноважив ПАТ КБ «Приватбанк» розпоряджатися (продати, обміняти) належним йому на праві власності будинком АДРЕСА_1 який є предметом іпотеки за договором від 25.02.2008 року, укладеним між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» у забезпечення виконання ОСОБА_1зобов»язань за вищевказаним кредитним договором ( а.с. 56).

Згідно з ксерокопією виписки з будинкової книги 18.08.2011 року, відповідач, ОСОБА_2 та їх неповнолітня дитина були зняті з реєстрації за вказаною адресою ( а.с. 57-58). Як встановлено колегією суддів та стверджується поясненнями сторін, зазначений будинок до цього часу не реалізований.

05.10.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у зв»язку з неналежним виконанням позичальником його умов і згідно з наданим позивачем суду розрахунком, станом на 15.09.2015 року заборгованість у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 52 313,14 доларів США ( а.с. 3-6).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог за грошовими зобов»язаннями, згідно з якою, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 179 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, відповідно до даного розрахунку, станом на 15.09.2015 року заборгованість за договором становить 52 313,14 доларів США, з яких : 16 674,93 долара США - борг по тілу кредиту; 7 602,50 доларів США - по процентам за користування кредитом; 275,41 долар США - борг по комісії. Таким чином, сума основного боргу за вказаним кредитним договором у ОСОБА_1 складає 24 552,84 долара США.

Крім того, за розрахунком банку, у суму заборгованості входить штраф у розмірі 11,39 долара США (фіксована частина) та штраф (процентна складова) 5% від суми позову - 2490,56 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання за договором у сумі 25 258,35 доларів США.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення у повному обсязі вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь основного боргу у розмірі 24 552,84 долара США (тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами та комісії).

Колегією суддів встановлено, що згідно з наданим позивачем розрахунком, нарахування банком заборгованості, наявної у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором здійснені, виходячи з 12% річних за користування кредитом, що останньою та її представником не спростовано, як і обґрунтованості нарахування банком суми основного боргу саме у такому розмірі.

Наданий суду відповідачем та її представником розрахунок, згідно з яким, на думку останньої, розмір заборгованості за кредитом, а саме -основний борг складає 10 118,72 доларів США, не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає умовам кредитного договору, укладеному між сторонами, вимогам закону (ст. ст. 534, 536, 1048-1050, 1054 ЦК України) та обставинам справи.

Також, є безпідставними посилання представника відповідача на вимоги ст. 258 ЦК України та незаконного нарахування позивачем пені понад 1 рік (за період з 11.09.2008 року по 15.09.2015 р.) і стягнення цієї суми судом, оскільки ОСОБА_1 не зверталася до суду 1-ї інстанції із заявою про застосування спеціального строку позовної давності, як не посилалася на вказані обставини і в апеляційній скарзі.

Суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення з відповідача пені у гривневому еквіваленті (виходячи з встановленого НБУ курсу на день розгляду справи судом - 2228,20 грн.=100 доларів США), оскільки згідно з п.5.1 кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, визначеному п. 8.4 договору за кожний день прострочки. У випадку, якщо кредит виплат видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати.

Проте, судом невірно вказано розмір пені (562 756,03 грн.), оскільки така сума становить 562 768,67 грн.

Є обґрунтованим висновок місцевого суду і щодо безпідставності вимог банку про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) у розмірі 11,39 долара США, що не передбачено п. 5.3 договору

Однак, згідно з даним пунктом, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених кредитним договором більше, ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі « 250 грн. + 5% від суми позову». Таким чином, розмір штрафу встановлено в залежності від визначеної кредитором суми позовних вимог. Також, у договорі не вказано, що 5% від суми позову підлягає до нарахування у доларах США, тому 5% належить рахувати у гривнях.

Виходячи з наведеного, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог банку в частині нарахування штрафу (фіксованої частини) у розмірі 250 грн. + 5% лише від суми основного боргу (24 552,84 долара США, що еквівалентно 547 049,55 грн.), а саме - 1227, 64 долара США, проте, невірно вказав стягувану суму у доларах США, замість 27 352,43 грн.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 цього Кодексу встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, частиною другою вказаної норми встановлено, що проценти на неустойку не нараховуються.

Отже, виходячи з наведеного, є таким, що суперечить вимогам закону висновок місцевого суду щодо стягнення з відповідача на користь банку штрафу (процентна складова) у сумі 28 137 грн. 80 коп., що становить 5% від суми нарахованої пені, а тому позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з боржника нарахованих на суму пені відсотків за несвоєчасне виконання ним грошового зобов»язання згідно з ч. 2 ст. 550 ЦК України є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Також, враховуючи обставини справи та вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку про застосування вимог ч.2 ст. 616 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до вказаної норми закону, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Апеляційний суд враховує ті обставини, що ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 до ухвалення судом рішення про звернення стягнення на іпотечне майно (17.03.2011 року) надали банку згоду на продаж ними придбаного у кредит будинку, видали довіреність, яка діяла до 24.01.2015 року на повне розпорядження іпотечним майном, знялися з реєстрації за вказаною адресою разом з неповнолітньою дитиною, не ухилялися від взятих на себе перед банком зобов»язань, отже добросовісно намагалися вирішити питання щодо погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Крім того, як під час дії довіреності, так і після закінчення строку дії довіреності 24.01.2015 року, ПАТ КБ «Приватбанк» тривалий час не вживав заходи щодо погашення або зменшення заборгованості і лише у жовтні 2015 року звернувся з даним позовом до суду, чим сам сприяв збільшенню її розміру.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 562 768,67 грн. підлягають до часткового задоволення, із зменшенням розміру вказаної суми до 50 000 грн.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду 1-ї інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, штрафу (процентна складова - 5% від суми позову) в частині його нарахування на суму пені, в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу (фіксована частина -5% від суми основного боргу) у сумі 1227,64 долара США, а також в частині стягнення з відповідача на користь банку судового збору у розмірі 17 224,10 грн. з ухваленням у справі нового рішення: про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» штрафу (фіксована частина - 5% від суми основного боргу 24 552,84 доларів США) у сумі 27 352,43 грн.; про часткове задоволення вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання нею грошового зобов»язання у сумі 50 000 грн.; про відмову у стягненні з відповідача штрафу (процентна складова - 5% від суми нарахованої пені та від суми позову).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні банку до суду з даним позовом, останнім сплачено судовий збір у сумі 17 224,10 грн. У зв»язку із частковим скасуванням рішення суду 1-ї інстанції та частковим задоволенням позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 624 651,98 грн. (547 049,55 грн.(екв. 24 552,84 долара США) + 250 грн.+ 50000 грн. + 27 352,43 грн. (екв.1227,64 долара США), сума судових витрат, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог останнього становить 9369,91 грн.

Також, ухвалою від 02.12.2015 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору у розмірі 18 446,51 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у справі. Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір (за виключенням сплачених відповідачкою 500 грн.) за подання апеляційної скарги в розмірі 9806,90 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду від 23 жовтня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, штрафу (процентна складова - 5% від суми позову в частині його нарахування на суму пені та в частині його нарахування на суму позову), в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу( фіксована частина -5% від суми основного боргу) у сумі 1227,64 долара США, а також в частині стягнення з відповідача на користь банку судового збору у розмірі 17 224,10 грн. - скасувати.

Позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасність виконання за договором у сумі 25 258,35 доларів США та 2490,56 доларів США - штрафу (процентна складова) 5% від суми позову - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» штраф (фіксована частина - 5% від суми основного боргу 24 552,84 доларів США) у сумі 27 352,43 грн.; пеню за несвоєчасне виконання нею грошового зобов»язання у сумі 50 000 грн.

В позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу (процентна складова - 5% від суми позову) в частині його нарахування на суму пені, а також на загальну суму позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованосі за кредитом у сумі 24 552,84 долара США та 250 грн. штрафу (фіксована частина) - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати, понесені позивачем на сплату судового збору при зверненні до суду з даним позовом у сумі 9369,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір при поданні апеляційної скарги у сумі 9806,90 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий

Судді: