Постанова № 56161712, 24.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/884/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

24 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

представника позивача - Тишківського С.Л.

представників відповідача - Зюбанова В.В., Доброштан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

01.04.2015 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача, в свою чергу, заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Вінницької ОДПІ №56 від 20.11.2014 було проведено перевірку ТОВ "ІнноВінпром" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ПП КФ "Укрмельмаш" за серпень 2014 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.12.2014 №139/02-28-22-05/31743529 і встановлено порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25) у загальній сумі 89167,00 грн. за серпень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 № 0010382204.

На думку позивача вище вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, що стало підставою звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Згідно з матеріалами справи між ТОВ "ІВП ІнноВінпром" та ПП КФ "Укрмельмаш" за період, що підлягає перевірці, були укладені договори: договір № 70-2014 від 01.08.2014 року на виконання робіт по розробці програмного забезпечення для модулів Системи автоматизованого управління технологічними процесами (АСУТП) відповідно до Технічного завдання; договір № 72-2014 від 01.08.2014 року відповідно до якого ПП КФ "Укрмельмаш" зобов'язувалось виконати комплекс електромонтажних робіт з автоматизації та електрифікації елеватора; договір № 73-2014 від 01.08.2014 року на виконання робіт; договір № 74-2014 від 01.08.2014 року на виконання комплексу електромонтажних договорів.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ "ІВП ІнноВінпром" до договору№ 70-2014 від 01.08.2014 року не надано пакету документів, що передбачені розділом 6 "Технічного завдання" та документів, що дозволяють використовувати права інтелектуальної власності ПП КФ "Укрмельмаш" як автора розробки програмного забезпечення для модулів Системи автоматизованого управління технологічними процесами (АСУТП).

Згідно з матеріалами справи, на підтвердження реальності договору № 70-2014 від 01.08.2014 року позивачем було надано договір, акт виконаних робіт (т.1 а.с.154), технічне завдання на розробку програмного забезпечення для модулів Системи автоматизованого управління технологічними процесами (т.1 а.с. 136) та довідку від 23.10.2015 року № 45 про те, що програмне забезпечення для модулів системи АСУТП розроблене ПП КФ "Укрмельмаш" згідно договору № 70-2014 від 01.08.2014 року та оприбутковане ТОВ "ІВП ІнноВінпром" на рахунок 23.1 "Незавершене виробництво".

Суд звертає увагу на те, що статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Розділ 6 технічного завдання містить вимоги до документування та передбачає розробку пакету робочої документації на програмне забезпечення Системи і її частин.

При цьому, документи передбачені розділом 6 (т.1 а.с. 152) не є первинними бухгалтерськими документами та їх не надання не може свідчити про нереальність господарської операції.

Суд не погоджується з висновком відповідача про наявність порушення, яке проявилось в тому, що позивачем не надано документів, що дозволяють використовувати права інтелектуальної власності ПП КФ "Укрмельмаш" як автора розробки програмного забезпечення, керуючись наступним.

Відповідно до пп. 14.1.185 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з ст. 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Частиною 2 ст. 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

До майнових прав творця об'єкта інтелектуальної власності відносяться право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

На виконання вище вказаних норм законодавства, між позивачем та ПП КФ "Укрмельмаш" укладено договір на про розробку та передачу програмного забезпечення, який є дійсним та в законодавстві відсутні посилання на його нікчемність у зв'язку з відсутністю ліцензії на право розпоряджатися об'єктом інтелектуальної власності.

Крім цього, ПП КФ "Укрмельмаш" було надано лише частину програми щодо забезпечення модулів системи АСУТП, а не цілісний програмний продукт.

Таким чином, відсутні будь-які підстави, які ставлять під сумнів реальність договору № 70-2014 від 01.08.2014 року.

Крім цього, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області в акті перевірки зазначає, що при перевірці договору № 72-2014, № 73-2014, № 74-2014 від 01.08.2014 року встановлено, що в акті приймання виконання робіт в графі найменування будівництва та його адреса не зазначено кому належить та адреса елеватора, що не дає змоги ідентифікувати об'єкт на якому здійснювались роботи та зазначено, що вказаний обсяг робіт при наявній чисельності працюючих виконати не видається можливим.

В підтвердження виконання робіт позивачем надано лист від 10.04.2015 року ПП КФ "Укрмельмаш" "Про підтвердження взаємовідносин" та додаткові угоди від 02.08.2014 року до договорів № 72-2014, № 73-2014, № 74-2014.

Крім цього, слід врахувати, що монтажні роботи на елеваторі виконані на підставі договору № 64-2014 від 06.08.2014 року (т.1 а.с. 181) між позивачем та ТОВ НВА "Перлина Поділля", ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Станіславська компанія" про виконання комплексу робіт, дані договора не містять обмежень щодо права позивача залучати до виконання робіт інші підпримєвства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Крім цього, позивач не може нести відповідальність та договір не може вважатись нереальним з підстав того, що згідно податкового звіту кількість працівників ПП КФ "Укрмельмаш" зазначено 1, оскільки питання організації виконання робіт покладені на виконавця, а не на замовника. При цьому, як зазначає позивач, ПП КФ "Укрмельмаш" виконало лише частину роботи, яку взяло на себе ТОВ "ІВП ІнноВінпром".

Суд не бере до уваги доводи щодо підтвердженості нереальності господарської операції між ТОВ "ІВП ІнноВінпром" та ПП КФ "Укрмельмаш" доводами акту перевірки ПП КФ "Укрмельмаш"№ 4382/20-30-22-03/33474155 від 27.10.2014 року, оскільки посилання на відсутність у контрагента на неможливість придбання ПП КФ "Укрмельмаш" товарів у своїх контрагентів є недоречним, так як з позивачем у ПП КФ "Укрмельмаш" було укладено договір надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що під час судового розгляду позивачем надано докази що підтверджують реальність господарської операції, а Вінницькою ОДПІ не було їх спростовано, суд оцінивши вище вказані обставини приходить до висновку про відсутність вказаних порушень з боку позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 № 0010382204 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" задовольнити .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року скасувати.

Винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області № 0010382204 від 22.12.2014 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" 111459 грн. податку на додану вартість, з яких 89167 грн. основного платежу та 22292 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВінпром" 1839,07 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 березня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.