Постанова № 56160690, 17.02.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_9 (далі - ФОП) до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

21 березня 2014 року ФОП звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 жовтня 2013 року № 0004071700, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 153 190 грн, у тому числі 122 552 грн - основний платіж та 30 638 грн - штрафні (фінансові) санкції (далі - Рішення).

На обґрунтування позову зазначив, що контролюючий орган порушив процедуру проведення перевірки, у зв'язку із чим вважає, що Рішення підлягає скасуванню.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 23 квітня

2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 вересня

2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 червня 2015 року скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

17 липня 2015 року ФОП звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд вказаної ухвали з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У заяві просить скасувати рішення судів першої та касаційної інстанцій та увалив нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року (справа № К/800/35553/13), яка, на думку ФОП, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції положення пункту

7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.В. КривендаМ.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький