Постанова № 561601, 05.04.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.07 р. № 41/351-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малетича М.М.

суддів: Андрієнка В.В.

Студенця В.І.

при секретарі: Солонець К.В.

За участю представників:

від Позивача: Бабка О.І., довіреність № 16/187-а від 06.03.2006р.,

від Відповідача: не з'явився,

від Третьої особи 1:Грибков М.Є., довіреність б/н від 19.12.2006р.,

від Третьої особи 2: не з'явився,

від Третьої особи 3: Опанасенко А.В., довіреність № 29-22/412 від 07.02.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національна Академія Наук України

на постанову Господарського суду м.Києва від 03.10.2006

у справі № 41/351-А (Пилипенко О.Є.)

за позовом Національна Академія Наук України

до Київська міська рада

треті особи 1). Закрите акціонерне товариство “Наука-спорт”,

м. Київ, вул. Академіка Вернадського,32,

2). Головне управління земельних ресурсів

Київської міської державної адміністрації,

м. Київ, вул. Хрещатик, 36,

3). Кабінет Міністрів України,

м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

про скасування п.4 рішення № 43/1253 від 12.02.2004

Суть рішення і скарги:

Національна академія наук України (надалі –НАН України, Позивач) звернулася в господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі – КМР, Відповідач) про скасування пункту 4 рішення останньої за № 43/1253 від 12.02.2004р.

В процесі розгляду справи, ухвалами суду від 05.06.2006р. та 20.06.2006р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було притягнуто, відповідно, Закрите акціонерне товариство “Наука-спорт” (надалі – ЗАТ “Наука-спорт”, Третя особа 1) та Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (надалі – Головне управління земельних ресурсів КМДА, Третя особа 2).

Постановою господарського суду міста Києва у справі № 41/351-А від 03.10.2006р. в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник НАН України (надалі – заявник) подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду від 03.10.2006р. у справі № 41/351-А, а також визнати протиправними та скасувати пп. 4.1, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 і 4.2 п. 4 рішення Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р. “Про оформлення права користуватися земельними ділянками”.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, а його висновки не відповідають обставинам справи. Крім того, на думку представника Позивача, місцевим господарським судом було також порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема: ст. 141, п.п. 3 та 4 ст. 142, ч.2 ст. 149, ст. 152 і ч.1 ст. 158 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”, що призвело до неправильного вирішення справи і які є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Третьої особи 1 надав суду свої заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких, цей представник не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені представником Позивача в його апеляційній скарзі та вважав, що постанова господарського суду міста Києва по даній справі є законною, об”єктивною і такою, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити цю постанову без змін, а подану на неї апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідач і Третя особа 2, або їх представники, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення на їх адресу судових повісток, в судові засідання так і не з”явилися, що на думку колегії суддів не перешкоджає розглядові та вирішенню даної справи без участі вказаних представників.

Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, у зв”язку з клопотанням представника Позивача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2007р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача – Кабінет Міністрів України (надалі – КМ України, Третя особа 3), представник якого надав суду свої пояснення до апеляційної скарги, в яких повністю підтримав доводи та вимоги заявника і просив суд апеляційну скаргу НАН України задовольнити, скасувати постанову господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. у справі № 41/351- А і прийняти нове рішення, яким вимоги Позивача, задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Третьої особи 1 та Третьої особи 3 в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вказувалось вище, Національна академія наук України звернулася в господарський суд м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Закрите акціонерне товариство “Наука-спорт” та Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про скасування п. 4 рішення Київської міської ради за №43/1253 від 12.02.2004р.

Ухвалами цього ж суду від 05.06.2006р. та 20.06.2006р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було притягнуто, відповідно, ЗАТ “Наука-спорт” та Головне управління земельних ресурсів КМДА.

Постановою господарського суду м. Києва у справі № 41/351-А від 03.10.2006р. в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Приймаючи вказану постанову суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що оскільки до ЗАТ “Наука – спорт” перейшло право власності на будівлі і споруди, які розташовані за адресою: бульв. Академіка Вернадського, 32 у Святошинському районі міста Києва, на підставі договору купівлі - продажу державного майна від 06.05.1994р., укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву та Організацією орендарів Центрального спортивного комбінату “Наука”, то до ЗАТ “Наука – спорт” перейшло і право користування земельною ділянкою за вказаною адресою, у зв”язку з чим, п. 4 рішення Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р. “Про оформлення права користування земельними ділянками” був прийнятий в межах повноважень, в порядок та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Крім того, на думку місцевого господарського суду, оскільки Позивачем по справі не було доведено належними засобами доказування той факт, що спірна земельна ділянка на момент прийняття спірного рішення відносилась до земель НАН України і була в її користуванні, то і посилання Позивача на Закон України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної Академії Наук України” № 3065 - III від 07.02.2002 р., згідно якого, вилучення Відповідачем спірної земельної ділянки у Позивача, вимагало погодження з Кабінетом Міністрів України, судом до уваги не приймалось.

Разом з тим, апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 25.01.1966р. № 119 “Про відвід земельних ділянок підприємствам і організаціям під капітальну забудову”, Академії наук УРСР, правонаступником якої є Національна Академія Наук України, була відведена земельна ділянка розміром біля 6,5 га по вул. Академіка Вернадського № 82 в селищі Ново-Біличі (на даний час – місто Київ) для розміщення та будівництва спортивного комплексу, а рішенням цього ж виконавчого комітету за № 786/10 від 18.06.1979р. Академії наук УРСР було надано дозвіл на будівництво такого комплексу.

В подальшому, 06.05.1994р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Організацією орендарів Центрального спортивного клубу “Наука” було укладено договір купівлі - продажу державного майна цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Вернадського, 32 на земельній ділянці загальною площею 6 га 3422 кв. м., відповідно до умов якого майно підприємства включало в себе всі активи й пасиви, будівлі, будови, споруди, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з протоколом інвентаризації.

Відповідно до наданих документів, правонаступником усіх майнових прав та обов”язків Орендного підприємства ЦСК “Наука” та організації орендарів ЦСК “Наука”, які припинили свою діяльність, є ЗАТ “Наука-спорт” – Третя особа 1 у даній справі і ця обставина сторонами по справі не оспорювалась.

В оскаржуваній постанові суду зазначається, що 18.01.1998р., відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, який діяв на той час, Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження за № 1657 “Про оформлення закритому акціонерному товариству “Наука – спорт” права користування земельною ділянкою для обслуговування спортивного комплексу на бульв. Академіка Вернадського, 32 у Ленінградському районі”, яким ЗАТ “Наука-спорт” було оформлено право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди строком на 49 років земельною ділянкою площею 6,45 га для обслуговування спортивного комплексу на бульв. Академіка Вернадського, 32 у Ленінградському районі м. Києва. При цьому, п. 4 цього розпорядження було визнано такою, що втратила чинність позиція “б” п. 2 рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 25.01.1966р. № 119 “Про відвід земельних ділянок підприємствам і організаціям під капітальну забудову”.

При цьому, судом, без належних на те підстав, не було прийнято до уваги те, що розпорядження за № 1657 від 18.01.1998р. було прийнято всупереч Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, в редакції, що діяла на час його прийняття, оскільки відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 цього Закону, вирішення питань регулювання земельних відносин було виключною компетенцією сільських, селищних та міських рад і вирішення таких питань проводилось тільки на пленарних засіданнях.

Крім того, згідно ст. 4 Земельного Кодексу України, в редакції, що діяла на час видання вказаного розпорядження, у державній власності перебували всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. При цьому, суб”єктами права державної власності на землю виступали:

- Верховна Рада України – на землі загальнодержавної власності України;

- обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів – на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

В той же час, відповідно до п. 3 Постанови Президії Верховної Ради УРСР “Про статус Академії наук Ураїнської РСР” за № 627-ХІІ від 17.01.1991р., Академія наук УРСР є республіканською самоврядною організацією, яка діє на основі законодавства УРСР, відповідно до Статуту Академії наук УРСР. За Академією наук УРСР закріплено всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться у користуванні її установ та організацій, до прийняття законів Української РСР про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини в сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за Академією наук.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”, Національна академія наук України має загальнодержавний статус та є вищою державною науковою організацією України.

Тобто, судова колегія констатує, що земельні ділянки, надані НАН України у користування, входили до земель загальнодержавної власності, суб”єктом права на які виступає Верховна Рада України, якій і належало право розпоряджатися цими землями.

Заявник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що вказана земельна ділянка, в порушення вимог ст.ст. 141 та 149 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р., надалі – ЗК України), була вилучена із користування без погодження з землекористувачем – Національною академією наук України чим, відповідно, були порушені права землекористувача, а саме: право володіння і користування земельною ділянкою, право самостійно господарювати на землі, право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З таким твердженням Позивача, колегія суддів погоджується в повній мірі, з наступних підстав.

Стаття 3 ЗК України, що діяв на час спірних правовідносин, визначала форми власності на землю та розпорядження землею, та вказував, що власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну та приватну. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до ст. 27 ЗК України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;

4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;

5) нераціонального використання земельної ділянки;

6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

7) використання землі не за цільовим призначенням;

8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб;

9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Стаття 29 ЗК України також визначала порядок припинення права власності на землю та право користування земельною ділянкою: припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Згідно ст. 31 ЗК України, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Однак, як видно з матеріалів справи, згоду на вилучення земельної ділянки по бульв. Академіка Вернадського, 32, в м. Києві НАН України не давала, а тому, Київська міська державна адміністрація видала розпорядження № 1657 від 18.01.1998р. всупереч діючому на той час законодавству, оскільки ні КМДА, ні Київська міська рада не мали на той час права вилучення земельних ділянок у НАН України, що відносяться до державної власності, без згоди землекористувача.

Незважаючи на це, рішенням Київської міської від 12.02.2004р. № 43/1253 “Про оформлення права користування земельними ділянками” Закритому акціонерному товариству “Наука – спорт” було вирішено оформити право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 6,08 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд спортивного комплексу на бульв. Академіка Вернадського, 32 у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 25.01.66 №119 “Про відвід земельних ділянок підприємствам і організаціям під капітальну забудову” (п. 4), на підставі якого, між Київською міською радою та ЗАТ “Наука – спорт” було укладено договір оренди земельної ділянки по бульв. А. Вернадського, 32, в м. Києві, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2005р. за № 75-6-00193.

При цьому, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по даній справі односторонньо трактувалась ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. про те, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (ч. 1 статті).

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Разом з тим, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 377 ЦК України, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Однак, як видно з матеріалів справи, жодних цивільно-правових угод та договорів по земельній ділянці, про яку йдеться у рішенні Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р., НАН України не укладала та згоду на вилучення такої, не надавала.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що вказаний у рішенні Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р. “Про оформлення права користування земельними ділянками” розмір земельної ділянки, що надається в оренду ЗАТ “Наука-спорт”, значно перевищує розмір тієї частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування споруд, що розміщені на вказаній земельній ділянці, та це, фактично, вказує на порушення вказаних вище вимог законодавства.

Також, місцевий господарський суд прийшов до хибного висновку про те, що Позивачем не було доведено доказами по справі те, що спірна земельна ділянка на момент прийняття спірного рішення Відповідачем відносилась до земель державної власності та знаходилася у користуванні Національної Академії Наук України і не було прийнято до уваги посилання Позивача на Закон України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної Академії Наук України” № 3065 - III від 07.02.2002р., в частині необхідності погодження з Кабінетом Міністрів України вилучення земельних ділянок Національної Академії Наук України.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3 і 4 перехідних положень Земельного кодексу України 2001р., в редакції, що діяла на час прийняття Київською міською радою рішення № 43/1253 від 12.02.2004р. (надалі – ЗК України), рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають-виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

У випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Матеріали погодження питань, пов”язаних з вилученням (викупом) земель, щодо яких на момент введення в дію цього Кодексу не прийнято відповідних рішень, підлягають розгляду відповідно до цього Кодексу.

На час прийняття рішення Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р., відповідно до вказаного Закону України “Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної Академії Наук України” та відповідно до ч.ч. 1, 2, З і 4 перехідних положень ЗК України, на вилучення земельних ділянок з користування у НАН України, необхідно було погодження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При чому, в ст. 142 ЗК України йдеться про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, та власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 149 і 151 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов”язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об”єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об”єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Як вказувалось вище, спірна земельна ділянка, яка була надана НАН України у користування, входила до земель загальнодержавної власності, суб”єктом права на які виступає Верховна Рада України, якій і належало право розпоряджатися цими землями.

В той же час, відповідно до статті 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту а) частини 2 пункту 10 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України 2001р., Кабінет Міністрів України здійснює: визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об”єкти нерухомого майна, що належать до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Генеральної прокуратури України, центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук і статусу їх майнового комплексу”, який був чинним на день прийняття спірного рішення, вилучення земельних ділянок НАН України може здійснюватись лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Проте, такого погодження на вилучення земельної ділянки у НАН України, Кабінетом Міністрів України не надавалося.

Твердження представника Третьої особи 1 про те, що в даному випадку, вказаним рішенням Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р. “Про оформлення права користування земельними ділянками” вилучення земельної ділянки у Позивача не проводилось, спростовується як поясненнями представників НАН України і КМ України, так і матеріалами справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В даному випадку, як було встановлено судом апеляційної інстанції, п. 4., п.п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3., 4.1.4., 4.1.5. і 4.2. Рішення Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р. “Про оформлення права користування земельними ділянками”, було прийнято та не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню його протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В даному випадку, на думку апеляційної інстанції, Позивачем було надані суду належні докази, на обгрунтування своїх вимог, викладених як в позовній заяві, так і в поданій його представником, апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції і вважає, що такі не відповідають в повній мірі обставинам справи і були зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (п.п. 3 і 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України), які є підставами для скасування оскаржуваної постанови і ухвалення нового судового рішення по справі про задоволення позову.

У зв”язку з цим, апеляційна скарга Національної академії наук України підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду – її повному скасуванню.

Відповідно до п.п. 1 та 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 160, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207 та 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, --

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної академії наук України задовольнити. 2. Постанову господарського суду міста Києва від 03.10.2006р. у справі № 41/351-А за позовом Національної академії наук України до Київської міської ради, треті особи: Закрите акціонерне товариство “Наука-спорт”, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Кабінет Міністрів України, про скасування п.4 рішення № 43/1253 від 12.02.2004р., скасувати повністю.

3. Прийняти нову постанову у справі № 41/351-А, якою позов Національної академії наук України, задовольнити повністю.

4. Визнати нечинним та скасувати пп. 4.1, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 і 4.2 п. 4 рішення Київської міської ради № 43/1253 від 12.02.2004р. “Про оформлення права користування земельними ділянками”.

5. Стягнути з місцевого бюджету міста Києва (ВДК у Шевченківському районі міста Києва (код 26077968, УДК у м. Києві, код банку 820019) на користь Національної академії наук України (місто Київ, вул. Володимирська, 54, р/р 35213002000019 в ОПЕРУ Держказначейства України міста Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00019270) 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Справу № 41/351-А повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді

Андрієнко В.В.

Студенець В.І.