Ухвала суду № 56157979, 16.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Слободянюк С.В.,

при секретарі: Заліській Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків.

Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно наказу № 85-004/13-к від 04.09.2013 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» з 04.09.2013.

05.09.2013 комісією під головуванням фінансового директора ПрАТ «СК «Здорово» Хорта В.В., була проведена інвентаризація коштів товариства, за результатами якої було встановлено та визнано нікчемними касові документи, що зазначені в додатку до акту, в результаті чого виявлено нестачу в розмірі 237 967,21 грн., а також встановлено різницю в касі товариства та даними бухгалтерського обліку на суму 63 263,54 грн.

За результатами даної перевірки складено акт №1 про результати інвентаризації наявних коштів, в якому зазначено, що відповідно до акту від 18.04.2013, відповідачем прийнято касу товариства від виконуючого обов'язки Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» ОСОБА_3 без жодних зауважень.

Вказував, що ОСОБА_1 була матеріально відповідальною особою ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» у період, в який займала відповідну посаду.

Справа № 759/22132/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/1316/2016Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Таким чином, загальна сума грошових коштів, нестача яких була виявлена під час інвентаризації, складає 301 230,75 грн., а відтак позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму та сплачений судовий збір.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ПрАТ «СК «Здорово» подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Позивач, посилаючись на відсутність повного тексту оскаржуваного рішення суду, станом на день подачі апеляційної скарги, виклала доводи, які є тотожними доводам позовної заяви.

Просила заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ПрАТ «СК «Здорово» просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Відповідачв судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за наявною в матеріалах справи адресою.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» від 17.04.2013 припинено повноваження виконуючого обов'язки Голови правління ОСОБА_3 та з 18.04.2013 прийнято та призначено на вказану посаду ОСОБА_6 (а.с. 6-7).

Згідно наказу від 04.09.2013 № 85-004/13-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Здорово» (а.с. 8).

05.09.2013 року комісією під головуванням фінансового директора ПрАТ «СК «Здорово» Хорта В.В., була проведена інвентаризація коштів товариства, за результатами якої було встановлено та визнано нікчемними касові документи, що зазначені в додатку до акту, в результаті чого виявлено нестачу в розмірі 237967,21 грн., а також встановлено різницю в касі товариства та даними бухгалтерського обліку на суму 63263,54 грн.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1 про результати інвентаризації наявних коштів, що зберігаються в касі ПАТ «СК «Здорово», яким встановлено, що в період з 18.04.2013 по 04.09.2013 в товаристві не було призначено касира або особу, на яку б було покладено виконання обов'язків касира. Всі видаткові та прибуткові документи на момент інвентаризації фактично обліковувались в касі товариства, знаходилися в підзвітності ОСОБА_1, яка у вказаний період перебувала на посаді Голови правління ПрАТ «СК «Здорово». Крім того, згідно даного акту ОСОБА_1 прийнято касу товариства від виконуючого обов'язки Голови правління ПрАТ «СК «Здорово» ОСОБА_3без жодних зауважень (а.с.9-10).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлені обставини, голова правління ПрАТ «СК «Здорово» несе обмежену матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Разом з тим, позивачем не ставилось питання про стягнення з відповідача прямої дійсної шкоди, та не надано доказів середнього місячного заробітку відповідача.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до вимог ст. 135-1 вказаного Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей,переданих йому для зберігання або для інших цілей; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження голови правління передбачені Статутом ПрАТ «СК «Здорово» та Положенням про правління вказаного товариства (а.с. 33-54).

Разом з тим, вищевказаними Статутом та Положенням не передбачено покладення повної матеріальної відповідальності на голову правління.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо укладення між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність.

Таким чином, виходячи зі змісту положень ст. 134 та ст.135-1 КЗпП України та за відсутності договору про повну матеріальну відповідальність, позовні вимоги ПрАТ «СК «Здорово» про стягнення завданої матеріальної шкоди у визначеному розмірі є безпідставними.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 1 постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-1, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно з вимогами п.2 ст.133 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками».

Положеннями ст. 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір шкоди підтверджується даними бухгалтерського обліку жодним чином не підтверджують наявність відповідальності ОСОБА_1 та не спростовують висновків суду про відсутність у відповідача повної матеріальної відповідальності.

Посилання представника позивача на те, що саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вона з 18.04.2013 по 04.09.2013 була призначена Головою правління ПрАТ «Здорово» не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на відсутність у документах, які регулюють діяльність товариства, посилання на те, що на відповідача покладено відповідну матеріальну відповідальність.

Суд також критично ставиться до доводів позивача про визнання нікчемними касових документів, оскільки вказані доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не можуть свідчити про наявність заподіяної підприємству шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1822/ed_2012_02_21/T041618.html?pravo=1"України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених у скарзі, а відтак вони є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, висновок суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідаєобставинам справи.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: