Постанова № 56157839, 24.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/21939/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

та представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп": Негода Є.В. (дов. б/н від 30.12.15),

Шумєєва О.О. (дов. № 01-09/12/15 від 09.12.2015);

від кредитора Єльчанінова В.С.: Девятка О.Г. (дов. б/н від 05.11.2015);

від боржника: не з'явились;

від інших учасників: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016

у справі № 910/21939/15 (Суддя: Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"

до Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі № 910/21939/15 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про припинення провадження у справі № 910/21939/15; припинено провадження у справі № 910/21939/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" та припинено дію мораторію.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у даній справі та направити справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Укркомерцгруп" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.02.2016.

16.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

16.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 24.02.2016.

22.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло заперечення на доводи боржника, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

24.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява від директора ПАТ "Феодосійський механічний завод" ОСОБА_6 про розгляд справи за відсутністю представника ПАТ "Феодосійський механічний завод", яка судовою колегією задоволена.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представник кредитора Єльчанінова В.С. заперечив проти задоволення вказаної апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Представники апелянта та представник Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛАКТИК ІНВЕСТ ГРУП" підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити. Інші учасники судового процесу у судове засідання 24.02.2016 не з'явились. Про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін інших учасників судового процесу, що були відсутні у судовому засіданні, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників судового процесу, що були відсутні у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2015 заяву про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 02.09.2015, зобов'язано арбітражного керуючого Рамазанова Сіражутіна Гаджимагомедовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 840 від 19.04.2013), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 02.09.2015 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2015 порушено провадження у справі № 910/21939/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" на суму 846 826 грн. 82 коп., введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рамазанова С.Г. Попереднє засідання призначено на 09.11.2015.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/21939/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 03.09.2015 за № 22126.

08.12.2015 до господарського суду м. Києва надійшло клопотання боржника про припинення провадження у справі та клопотання щодо призначення судової бухгалтерської та економічної експертизи. У поданому клопотанні боржник просив суд припинити провадження у даній справі, у зв'язку з відсутністю ознак неплатоспроможності Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод".

Як вже зазначалось, оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд задоволенив клопотання Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" про припинення провадження у справі № 910/21939/15; припинив провадження у справі № 910/21939/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" та припинив дію мораторію.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився в цілому, що стало підставою для звернення до суду з апеляційною скаргою.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції за оскаржуваною ухвалою, з огляду на наступне.

Заявник звернувся до господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити заборгованість в розмірі 846 826 грн. 82 коп., яка підтверджена рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2014 у справі № 901/145/14, від 06.03.2014 у справі № 901/352/14, постановами відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчих проваджень ВП № 44931527 від 03.10.2014, ВП № 46072062 від 17.01.2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Клопотання боржника про припинення провадження у даній справі обґрунтоване тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, на які посилається заявник як на підставу безспірності заявлених вимог до боржника є нелегітимними, оскільки винесені після 20.02.2014 - дати, яка згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначена, як дата початку тимчасової окупації території України.

Розглядаючи законність та обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції, припиняючи провадження у даній справі, та, посилаючись при цьому на п. 11 ч.1 ст. 83 Закону, зазначив про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" в розмірі 846 826 грн. 82 коп., які підтверджені рішеннями господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2014 у справі № 901/145/14, від 06.03.2014 у справі № 901/352/14 не є безспірними, оскільки ґрунтуються на рішеннях судів, які були винесені на тимчасово окупованій території України та не відповідають положенням Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 розділу II Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вказаний закон набув чинності з дня, наступного за днем, наступним за днем його опублікування, тобто з 27 квітня 2014 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15.09.2015 № 685-УІІІ, який набрав чинності лише з 09.10.2015, статтю 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено частиною другою такого змісту:"Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року."

Отже, вищевказані рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим були винесені та проголошені ще задовго до набрання чинності Закону, яким визначено дату окупації території Автономної Республіки Крим, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації».

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За таких обставин, самий лише факт прийняття вказаних рішень суду після 20.02.2014 не є підставою для застосування до даних судових актів ч. 3 ст. 9 Закону, та підставою вважати їх недійсними та такими, що не створюють правових наслідків.

Як встановлено судовою колегією, вказані судові рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2014 у справі № 901/145/14, від 06.03.2014 у справі № 901/352/14 проголошені іменем України господарським судом Автономної Республіки Крим, який утворений та здійснював свою діяльність відповідно до Конституції та Законів України, і який при прийнятті цих рішень керувався нормами процесуального та матеріального права України, а відтак - діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані судові рішення набрали законної сили.

Абзацом десятим частини першої Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено передачу справ, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, судам відповідно до встановленої Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання чинності Законом або з дня встановлення такої підсудності. Разом із тим, розгляд справ № 901/145/14 та № 901/352/14 господарським судом Автономної Республіки Крим закінчено винесенням відповідних судових рішень задовго до набрання чинності цим Законом.

Статями 115, 116 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені в ході судового розгляду обставини, судова колегія встановила, що при прийнятті цих рішень суд керувався нормами процесуального та матеріального права України, ці судові рішення є чинними, та, відповідно створюють відповідні правові наслідки, а тому висновок суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" не доведено факт неплатоспроможності Боржника є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства України. Безспірні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" підтверджені вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідними постановами органів ДВС про відкриття виконавчого провадження, не були задоволені боржником протягом більш ніж три місяці після відкриття цих виконавчих проваджень.

Внаслідок цього, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції неправильно застосовано вищевказані норми матеріального права, що призвело до прийняття по суті неправильного рішення.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" підлягають задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню за неправильного застосування норм матеріального права, а справа - направленню на розгляд господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" на ухвалу господарського суду м. Києва від 20.01.2016 у справі № 910/21939/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 20.01.2016 у справі № 910/21939/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/21939/15 передати господарському суду м. Києва для розгляду.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 26.02.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник