Ухвала суду № 56157633, 24.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"24" лютого 2016 р.Справа № 922/303/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, с. Гонтарівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", м. Чугуїв про стягнення 880463,41 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №31 від 01.02.2016р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське" заборгованості в сумі 880463,41 грн., з яких: 753693,95 грн. - основна заборгованість, 53150,91 грн. - пені, 4088,53 грн. - 3% річних, 5269,86 грн. - інфляційних втрат, 37684,70 грн. - штрафу та 26575,46 грн. - відсотків за час користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №1-24/11 від 24.11.2015 щодо оплати вартості поставленого товару.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт в межах суми позову 880463,41 грн. на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Борошно Покровське", що знаходяться на розрахунковому рахунку №26008500093012 в ПАТ "Креді ОСОБА_2" м. Київ, МФО 300614.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 лютого 2016 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

24.02.2016 через канцелярію суду позивач надав заяву про додаткове обґрунтування вжиття заходів щодо забезпечення позову (вх.№6237), в якій позивач зазначає, що позивач при укладанні зазначеного договору розраховував на належне виконання відповідачем власних обов'язків, проте відповідач ігнорує умови договору №1-24/11 від 24.11.2015 року в частині здійснення розрахунків, не задоволення і ненадання відповіді на обґрунтовану претензію позивача, свідчить про свідоме ухилення відповідача і його небажання до виконання прийнятого на себе обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару, що на думку позивача вказує на те, що відповідач не лише не збирається здійснювати оплату отриманого товару, а й може на власний розсуд розпорядитися своїм майном з метою уникнення сплати суми боргу та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №1-24/11 від 24.11.2015 року, що у випадку задоволення позовних вимог може зробити неможливим виконання рішення суду або для цього доведеться докласти значних зусиль, внаслідок чого законні права позивача не будуть захищені.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав. Проте через канцелярію суду 23 лютого 2016 року надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №6077), у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в дане судове засідання, оскільки представник перебуває у відрядженні, а також повідомив про не визнання позову.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача відхиляє його як безпідставне та необґрунтоване виходячи з наступного.

У п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не обґрунтовано поважність причин та неможливість прийняття участі в даному судовому засіданні, а також неможливості забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість клопотання, а тому відхилив його.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Наведений у ст. 67 Господарського процесуального кодексу України перелік заходів до забезпечення позову є вичерпним, та відповідно до цієї статті Кодексу позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Крім того, у п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарським судам надані роз'яснення, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, у п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" надані роз'яснення, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Серед документів, доданих позивачем до справи не надано жодного доказу, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на зняття грошових коштів зі своїх розрахункових рахунків, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.

Таким чином, позивач документально не підтвердив наявності достатніх підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та не довів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Суддя ОСОБА_3