Постанова № 56157625, 24.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/27795/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Фесенко А В.

За участю представників:

від позивача: Акімова А. В. - представник за довіреністю № 167 від 25.12.2015

від відповідача: Безпала О. Г. - представник за довіреністю № 27/02-14 від 27.02.2014

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діант»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015

у справі № 910/27795/15 (суддя Карабань Я. А.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діант»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення з нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про виселення відповідача з нерухомого майна (приміщення) загальною площею 13,1 кв. м., що знаходиться за адресою: станція метро «Університет», зобов'язання привести його у первісний стан та повернути позивачу по акту приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2015, повний текст якого підписаний 14.12.2015, у справі № 910/27795/15 позов задоволено повністю.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між сторонами та третьою особою договір про передачу майна територіальної громади місті Києва в оренду № 513 від 20.07.2012 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном, що є підставою для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з вказаного нерухомого майна (приміщення), зобов'язання привести його у первісний стан та повернути позивачу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діант» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/27795/15 від 09.12.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що воно прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначеної позиції апелянт послався на те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не з'ясував того, чи був позивач відповідно до норм чинного законодавства належним орендодавцем спірного майна та, відповідно, чи мав він повноваження на направлення листа щодо небажання продовжувати спірний договір оренди на новий строк, оскільки у спірних правовідносинах позивач має статус лише отримувача коштів.

Апелянт вважає, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» не є належним позивачем по даній справі, оскільки належними позивачами за позовом, що стосується питань оренди комунального майна, можуть виступати або Київська міська рада або Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа у цій справі - прим.суду).

Крім того, відповідач послався на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору по суті не з'ясував обставини щодо повідомлення відповідача про закінчення строку дії спірного договору, оскільки наявні в матеріалах справи листи позивача та третьої особи були направлені не за адресою реєстрації відповідача: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А, а за іншою адресою: м. Київ, пр-т Московський (пр-т Червоних козаків), 10.

Як на порушення норм процесуального права відповідач послався на те, що, враховуючи, що у позові було вказано юридичною адресою відповідача: м. Київ, пр-т Червоних козаків, 10 заміст адреси: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А, яка підтверджується витягом з ЄДР станом на 23.10.2015, суд першої інстанції вирішив питання про права відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання.

Ухвалою від 03.02.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діант» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Третя особа в судове засідання представників не направила, про причини неявки представника суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

20.07.2012 позивач як підприємство, відповідач як орендар та Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке відповідно до рішення Київської міської ради «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 15.03.2012 № 198/7535 перейменовано на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі третя особа), як орендодавець уклали угоду про внесення змін до договору оренди від 05.05.2009 № 379-Упр(ДВ)-09 (а.с. 38), в якій погодили, що позивач, який був орендодавцем за договором оренди від 05.05.2009 № 379-Упр(ДВ)-09, за згодою відповідача передає, а третя особа приймає на себе права та обов'язки орендодавця по договору оренди від 05.05.2009 № 379-Упр(ДВ)-09, та домовились, з метою приведення договору у відповідність до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», викласти договір в новій редакції та присвоїти йому новий номер відповідно до реєстру договорів оренди третьої особи.

На виконання вказаної угоди, 20.07.2012 третя особа як орендодавець, позивач як підприємство та відповідач як орендар уклали договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 513 (далі Договір) (а.с. 39-44), відповідно до умов якого третя особа на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності № 122 від 03.07.2012 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що знаходиться за адресою: вестибюль станції метро «Університет», Б/Н, для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 13,1 кв. м. згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі позивача.

20.07.2012 сторонами Договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 48), яким сторони встановили, що третя особа передала, а відповідач прийняв в орендне користування згідно з Договором приміщення, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 13,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, станція метро «Університет» (вестибюль).

Згідно з п. 9.1 Договору, Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 05.05.2012 до 03.05.2015.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на закінчення строку дії Договору, вимагаючи зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване майно.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що через відсутність заперечень уповноваженої на це особи щодо продовження строку дії Договору протягом місяця після закінчення строку дії Договору, тобто з 03.05.2015 по 03.06.2015, строк його дії продовжився на аналогічний строк, тобто до 02.05.2018.

Отже, для вирішення по суті позову слід встановити, чи закінчився строку дії Договору або чи є вказаний Договір продовженим.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, до якого відноситься спірне майно, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Частина 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В пункті 9.7 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору.

18.05.2015 третя особа направила на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору оренди № 062/07/19-5516 (а.с. 78), в якому, з посиланням на те, що відповідач, в порушення п. 12.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської місткої ради № 34/6250 від 22.09.2011, згідно з яким, з метою розгляду питання про зміну істотних умов договору оренди, орендар має подати третій особі до закінчення строку дії договору заяву, три підписані ним та балансоутримувачем примірники змін до договору оренди та звіт про оцінку об'єкта оренди, станом на 12.05.2015 до третьої особи пакет документів на продовження строку дії Договору не направив, повідомив відповідачу про те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 9.4 Договору, які встановлюють, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на якій його укладено, йому необхідно звільнити орендоване приміщення та передати його по акту приймання-передавання позивачу. На доказ направлення вказаного листа третьою особою надано копію витягу з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції з 01.04.2015 по 14.07.2015 (а.с. 79-80).

29.05.2015 позивач направив на адресу відповідача лист № 440-НДД від 27.05.2015 (а.с. 51), в якому, з посиланням на те, що строк дії Договору закінчився 03.05.2015, повідомив про припинення строку дії Договору та відмову від продовження його дії, та просив, у терміни, визначені п. 4.15 Договору (30 календарних днів - примітка суду), привести об'єкт оренди в первинний стан та передати третій особі за актом приймання-передачі (у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду).

На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копії фіскального чеку № 8478 від 29.05.2015 (а.с. 50), рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305605597845 та конверту (а.с. 100), з яких слідує, що вказаний лист адресату вручено не було, а було повернуто позивачу з відміткою відділення зв'язку: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідач в апеляційній скарзі проти отримання вказаних листів заперечив, зазначивши, що адресою його реєстрації згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А, в той час як вказані листи направлялись за іншою адресою: м. Київ, пр-т Московський (пр-т Червоних козаків), 10, а відтак, вказані листи не можуть вважатися належними доказами повідомлення відповідача про припинення Договору.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані посилання відповідача з огляду на таке.

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної адреси № 597835 Серія А00, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.52), при проведенні 14.12.1993 державної реєстрації юридичної особи відповідача місцезнаходженням відповідача було вказано адресу: 04073, м. Київ, Московський проспект, 10.

Дата державної реєстрації юридичної особи відповідача 14.12.1993 підтверджується даними, які містяться у доданих відповідачем до апеляційної скарги витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.05.2015 та станом на 23.10.2015.

Зі змісту вказаних витягів, де місцезнаходженням відповідача вказано адресу: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А, слідує, що реєстраційні дії, пов'язані із зміною місцезнаходження відповідача, здійснені одного разу - 21.07.2011. Інших відомостей про зміну адреси місцезнаходження відповідача вказані витяги не містять.

За таких обставин, можна дійти висновку, що під час укладення договору оренди від 05.05.2009 № 379-Упр(ДВ)-09, місцезнаходженням відповідача була адреса: 04073, м. Київ, Московський проспект, 10, в той час як станом на дату укладення угоди від 20.07.2012, якою до вказаного договору були внесені зміни, а також спірного Договору, місцезнаходженням відповідача була адреса: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А.

Проте відповідач в реквізитах сторін вищезгаданої угоди від 20.07.2012 та спірного Договору своєю юридичною адресою зазначив адресу 04073, м. Київ, Московський проспект, 10, і жодних доказів повідомлення позивачу та третій особі про наявність в нього іншої адреси відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що позивач не мав повноважень на направлення листа щодо небажання продовжувати спірний Договір оренди на новий строк, оскільки у спірних правовідносинах він має статус лише отримувача коштів, до уваги колегією суддів також не приймаються, оскільки за умовами Договору, який є трьохстороннім, подати заяву про припинення Договору або про зміну його умов після закінчення строку його чинності має право будь-яка сторона Договору п. 9.7 Договору).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту повідомлення відповідача у місячний термін після закінчення строку дії Договору про заперечення щодо продовження строку його дії.

Слід врахувати і те, що зі змісту п. 9.7 Договору слідує, що продовження строку дії Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, оформлюється додатковою угодою, проте докази укладення такої угоди в матеріалах справи відсутні, що є додатковою підставою вважати закінченим строк дії Договору.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі, в тому числі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт припинення Договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до п. 7.6 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Пунктом 4.15 Договору сторони визначили, що відповідач після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі позивачу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи припинення Договору, відповідач має повернути позивачу об'єкт оренди, проте матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеного обов'язку.

Вказане, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи Актом про проведення огляду використання об'єкта оренди Орендарем від 07.12.2015 (а.с. 98).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з нерухомого майна (приміщення) загальною площею 13,1 кв. м., що знаходиться за адресою: станція метро «Університет», зобов'язання привести його у первісний стан та повернути позивачу по акту приймання-передачі.

При цьому, щодо посилань відповідача на відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом слід зазначити таке.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту позивача, передбачено, що майно позивача є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача в оренду якого є предметом Договору, закріплене за ним на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту позивача предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, саме позивач має достатній обсяг повноважень як повідомляти відповідача про припинення дії Договору, так і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.

Щодо тверджень відповідача про порушення судом першої інстанції, який вирішив питання про права відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, норм процесуального права слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з цим позовом до суду, позивач у позові зазначив дві адреси відповідача: м. Київ, пр-т Червоних козаків (колишній Московський проспект), 10 як юридичну адресу та м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А як фактичну адресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2015, якою порушено провадження у справі № 910/27795/15, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 18.11.2015, направлено судом на обидві зазначені у позові адреси, з яких кореспонденція суду повернулася з зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 18.11.2015, якою розгляд справи відкладений на 30.11.2015, направлена судом на обидві зазначені у позові адреси. З адреси: м. Київ, пр-т Червоних козаків, 10 кореспонденція суду повернулася з зазначенням причини повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, з адреси: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А - за закінченням терміну зберігання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.11.2015, якою розгляд справи відкладений на 09.12.2015, направлена судом на обидві зазначені у позові адреси. З адреси: м. Київ, пр-т Червоних козаків, 10 кореспонденція суду повернулася з зазначенням причини повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, з адреси: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А - за закінченням терміну зберігання.

З доданих відповідачем до апеляційної скарги витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що станом на 27.05.2015 та станом на 23.10.2015 місцезнаходженням відповідача є: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А, тобто та адреса, за якою як позивач (а.с.25-26), так і суд першої інстанції (а.с. 12-15, 74-76, 92-95) направляли кореспонденцію.

В апеляційній скарзі, датованій 26.01.2016, відповідачем як свою юридичну адресу також зазначено адресу: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А.

Тобто вказана адреса протягом розгляду судом першої інстанції цієї справи значилась в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача як юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Такі відомості щодо відповідача відносно його місцезнаходження за адресою: 04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Враховуючи, що адреса місцезнаходження юридичної особи, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є офіційно оприлюдненою інформацією, така особа зобов'язана отримувати поштову кореспонденцію за цією адресою.

У ч. 3 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 зазначено, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Частина 1 ст. 64 ГПК України встановлює, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що:

- особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК;

- за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, і той факт, що позивач у реквізитах сторін у позові адресу м. Київ, пр-т Червоних козаків, 10 зазначив як юридичну адресу, а адресу м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 67-А - як фактичну, вказаних обставин не спростовує.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю «Діант» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі № 910/27795/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діант».

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діант» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі № 910/27795/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 у справі № 910/27795/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/27795/15.

Повний текст постанови складено: 29.02.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій