Постанова № 56157595, 17.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
17.02.2016
Номер справи
910/21470/15
Номер документу
56157595
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2016 р. Справа№ 910/21470/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015р.

у справі № 910/21470/15 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Приватного підприємства «Удіс-Продсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест»

про стягнення заборгованості в розмірі 143 069, 39 грн.

В судовому засіданні 17.02.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015р. Приватне підприємство «Удіс-Продсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» про стягнення заборгованості в розмірі 143 069, 39 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 12/04/14 від 25.04.2014р., а саме щодо повного та своєчасного повернення отриманої фінансової допомоги, а тому просив суд стягнути з відповідача 80 000, 00 грн. заборгованості, 23 345, 55 грн. пені, 37 794, 25 грн. інфляційних та 1 929, 59 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 75 000, 00 грн. заборгованості, 20 421, 67 грн. пені, 37 794, 25 грн. інфляційних втрат та 1 929, 59 грн. 3% річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015р. у справі №910/21470/15 припинено провадження у справі в частині стягнення 3 000,00 грн. основного боргу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» на користь Приватного підприємства «Удіс-Продсервіс» 72 000, 00 грн. основного боргу, 20 421, 67 грн. пені, 37 794, 25 грн. інфляційних втрат, 1 929, 59 грн. 3% річних та 2 861, 39 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 20 421, 67 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, стягнувши з відповідача 19 767, 99 грн. пені.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки судом не взято до уваги, що останній день строку, встановленого для повернення фінансової допомоги, перерахованої відповідачу 26.06.2014р. в розмірі 5 000, 00 грн. припав на суботу (21.02.2015р.), відповідно останнім днем для повернення фінансової допомоги було 23.02.2015р., а розмір пені за період з 23.12.2014р. по 22.02.2015р. перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» 16.12.2015р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В. Шаптала Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці та перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.02.2016р.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 17.02.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.04.2014р. між Приватним підприємством «Удіс-Продсервіс» (позивач, позикодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» (відповідач, позичальник за договором) укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 12/04/14, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору розмір фінансової допомоги становить 180 000, 00 грн. Розмір відсотків за цим договором складає 0% від розміру фінансової допомоги.

Цей договір, згідно п. п. 6.1., 6.2., підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їхніми печатками та вважається дійсним з моменту надходження суми фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 12/04/14 від 25.04.2014р. позивачем було перераховано відповідача 175 329,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 25.04.2014р. на суму 135 000, 00 грн. (строк повернення 22.12.2014р.), № 79 від 13.06.2014р. на суму 30 329, 00 грн. (строк повернення 09.02.2015р.), № 89 від 26.06.2014р. на суму 5 000, 00 грн. та банківськими виписками від 26.06.2014р. на суму 5 000, 00 грн. (строк повернення 23.02.2015р.) та від 07.10.2014р. на суму 5 000, 00 грн. (строк повернення 04.06.2015р.).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позикодавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач свої зобов'язання щодо вчасного та повного повернення безвідсоткової фінансової допомоги належним чином не виконав, повернувши позивачу лише 100 329, 00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 75 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору № 12/04/14 від 25.04.2014р., судом встановлено, що позивачем надано ТОВ «Аркона Інвест» позику.

В силу положень ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що термін повернення суми фінансової допомоги позикодавцеві становить 240 (двісті сорок) днів з моменту фактичного зарахування грошових коштів в якості фінансової допомоги на розрахунковий рахунок позичальника.

Оскільки кошти, передбачені договором, були перераховані позивачем відповідачеві, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, відповідач зобов'язаний був згідно п. 4.1. договору повернути вказані кошти у строк до 22.12.2014р. включно (з урахуванням вихідних) за платіжним дорученням № 59 від 25.04.2014р., до 09.02.2015р. включно за платіжним дорученням № 79 від 13.06.2014р., до 23.02.2015р. включно (з урахуванням вихідних) за платіжним дорученням № 89 від 26.06.2014р. та банківською випискою від 26.06.2014р. та до 04.06.2015р. включно за банківською випискою від 07.10.2014р.

Отже, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, строк повернення безвідсоткової фінансової допомоги настав.

Як вбачається з банківської виписки, наданої позивачем суду першої інстанції, під час судового розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем було повернуто позивачу 3 000, 00 грн. за спірним договором, а отже провадження у справі в частині стягнення 3 000, 00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в розмірі 72 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та сплачених під час розгляду справи в суді першої інстанції 3 000, 00 грн.).

У зв'язку з тим, що відповідачем було построчено виконання свого зобов'язання щодо повернення безвідсоткової фінансової допомоги, позивачем заявлено до стягнення 20 421, 67 грн. пені, 37 794, 25 грн. інфляційних втрат та 1 929, 59 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно п. 4.2. договору у випадку затримання повернення суми фінансової допомоги позикодавцеві позичальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми допомоги за кожний день затримки.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки умова застосування відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у даному випадку пов'язана з датою виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення коштів (п. 4.1. договору) та з датою проведення відповідачем часткової оплати заборгованості в період нарахування, й відповідно нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснюється від дати початку прострочення зобов'язань, отже пеня, інфляційні втрати та 3 % річних повинні бути нараховані за затримку повернення суми фінансової допомоги отриманої згідно платіжного доручення № 59 від 25.04.2014р. з 23.12.2014р. (з урахуванням повернених відповідачем коштів), згідно платіжного доручення № 79 від 13.06.2014р. з 10.02.2015р. (позивачем заявлено з 13.02.2015р.), згідно платіжного доручення № 89 від 26.06.2014р. та банківської виписки від 26.06.2014р. з 24.02.2015р. та згідно банківської виписки від 07.10.2014р. з 05.06.2015р.

Таким чином, беручи до уваги норми чинного законодавства та умови спірного договору, здійснивши власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних (в межах заявлених позивачем періодів та кількості днів прострочення), нарахованих за платіжним дорученням № 59 від 25.04.2014р. з урахуванням повернених відповідачем коштів (пеня за період з 23.12.2014р. по 22.06.2015р., інфляційні втрати за період з 23.12.2014р. по 17.06.2015р., 3% річних за період з 23.12.2014р. по 10.08.2015р.), за платіжним дорученням № 79 від 13.06.2014р. (пеня за період з 13.02.2015р. по 06.08.2015р., інфляційні втрати за період з 13.02.2015р. по 30.06.2015р., 3% річних за період з 13.02.2015р. по 10.08.2015р.), згідно платіжного доручення № 89 від 26.06.2014р. та банківської виписки від 26.06.2014р. (пеня та 3% річних за період з 24.02.2015р. по 10.08.2015р., інфляційні втрати за період з 24.02.2015р. по 30.06.2015р.) та згідно банківської виписки від 07.10.2014р. (пені та 3% річних за період з 05.06.2015р. по 10.07.2015р., інфляційні втрати за період з 05.06.2015р. по 30.06.2015р.), за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 19 451, 34 грн., про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 37 765, 34 грн. та про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 1 920, 39 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 970, 33 грн. пені (20 421, 67 грн. - 19 451, 34 грн.), 28, 91 грн. інфляційних втрат (37 794, 25 грн. - 37 765, 34 грн.) та 9,20 грн. 3% річних (1 929, 59 грн. - 1 920, 39 грн.) слід відмовити.

Задовольняючи позов в частині стягнення 20 421, 67 грн. пені, 37 794, 25 грн. інфляційних втрат та 1 929, 59 грн. 3% річних, місцевий господарський суд не врахував те, що останній день строку для повернення безвідсоткової фінансової допомоги, перерахованої відповідачу 26.06.2014р. припав на суботу (21.02.2015р.), відповідно останнім днем для повернення коштів згідно чинного законодавства є 23.02.2015р., відповідно здійснив невірні розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також не звернув уваги на те, що розмір пені за період з 23.12.2014р. по 22.02.2015р. перевищував подвійну облікову ставку НБУ, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015р. у справі № 910/21470/15 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 682, 78 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, та у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 91,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015р. у справі № 910/21470/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2015р. у справі № 910/21470/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, 23, оф. 927Б, ідентифікаційний код 37203283) на користь Приватного підприємства «УДІС-ПРОДСЕРВІС» (02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, 9В, кв.8, ідентифікаційний код 32958786) 72 000, 00 грн. заборгованості, 19 451, 34 грн. пені, 37 765, 34 грн. інфляційних втрат, 1 920, 39 грн. 3% річних та 2 682, 78 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Провадження в частині стягнення 3 000, 00 грн. заборгованості припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Приватного підприємства «УДІС-ПРОДСЕРВІС» (02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, 9В, кв.8, ідентифікаційний код 32958786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Інвест» (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, 23, оф. 927Б, ідентифікаційний код 37203283) 91,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/21470/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Л.П. Зубець

Попередній документ : 56157590
Наступний документ : 56157599