Постанова № 56157556, 22.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2016 справа №913/942/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача не зявився; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, Луганська областьна рішення господарського суду Луганської областівід16.12.2015 р. (підписано 21.12.2015 р.)у справі№ 913/942/15 (суддя Зюбанова Н.М.)за позовомДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, Луганська областьдо Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Поиск", м. Сєвєродонецьк , Луганська областьпростягнення 45 043,55 грн.В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року до господарського суду звернулось Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (Позивач) із позовом до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Поиск", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (Відповідач) про стягнення з відповідача 23 290,75грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за договором № 851 від 27.05.2013р., 19 933,95грн. пені, 180,50грн. 3% річних та 1 638,35грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, зменшено розмір пені з 19 933,95 грн. до 2 000,00 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 23 290,75 грн. заборгованості, 2 000,00 грн. пені, 180,50грн. 3% річних та 1 638,35грн. інфляційних. Розстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2015 р. у справі № 913/942/15 строком на три місяці зі сплатою боргу у січні 2016 року в сумі 9 645,00 грн., у лютому 2016 року 9 645,00 грн. та 9 646,60 грн. у березні 2016 року.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення, та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з неправильним застосуванням матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд неправильно застосував норму ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, взявши до уваги тяжкий фінансовий стан боржника та не врахувавши матеріального стану та інтересу стягувача.

Представник відповідача вважав рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 27.05.2013 р. було укладено договір № 851 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач своєчасно оплачувати їх за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором (п. 1.1 Договору).

Умовами п. 3.1 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно рахунків, отриманих відповідачем самостійно або уповноваженою ним особою до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, у відділі збуту теплової енергії позивача.

Згідно п. 3.4 Договору, у разі відсутності у відповідача засобів обліку, за централізоване опалення та гаряче водопостачання об'єкта, плата справляється згідно п.п. 1.3, 2.1-2.3 цього Договору.

Вбачається, що позивач надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з січня по квітень 2014 року та виставляв рахунки на оплату: від 31.01.2014р. на суму 9 651,58 грн., від 28.02.2014р. на суму 7 176,54 грн., від 31.03.2014р. на суму 5 133,82 грн. та від 30.04.2014р. на суму 1 328,81 грн.,що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на розписках та не заперечується сторонами (а.с. 26-29).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 22.05.2014р. за № 08-14-799 про сплату до 22.06.2014р. заборгованості за надані послуги в розмірі 23 290,75грн., що підтверджується копією фіскального чеку № 5472 (а.с. 30).

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Через несплату відповідачем заборгованості за Договором, позивачем також заявлені до стягнення 180,50 грн. 3% річних за період з 26.02.2014р. по 26.06.2014р. та 1 638,35 грн. інфляційних за період з березня по травень 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунки позивача, вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 23 290,75 грн., 180,50 грн. 3% річних за період з 26.02.2014р. по 26.06.2014р. та 1 638,35 грн. інфляційних за період з березня по травень 2014 року

Висновки суду в цій частині сторонами не оспорюються.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.6 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення плати з відповідача стягується пеня в розмірі, встановленому законом.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 19 933,95 грн. за період з 26.02.2014р. по 26.06.2014р. на підставі п. 3.6. Договору, судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок господарського суду про зменшення розміру пені з 19 933,95 грн. до 2 000,00 грн.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зазначені вимоги закону при вирішенні спірного питання судом дотримано.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги наявність обставин непереборної сили внаслідок проведення АТО у м. Луганську, збитковість підприємства відповідача, а також враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан.

Судом першої інстанції на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України було розстрочене виконання рішення строком на три місяці зі сплатою заборгованості у січні 2016 року в сумі 9 645,00 грн., у лютому 2016 року 9 645,00 грн. та 9 646,60 грн. у березні 2016 року, з яким позивач не погодився.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про надання розстрочення виконання рішення за клопотанням відповідача, у звязку з наявністю в даному випадку виключних обставин, враховуючи наявність обставин непереборної сили внаслідок проведення АТО у Луганській області та те, що майно, основні первинні бухгалтерські документи відповідача знаходяться в м. Луганську, що унеможливлює повноцінне ведення господарської діяльності, а також взяті до уваги надані відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2015р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2015р. (а.с. 91-92).

Також позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобовязань за спірним Договором.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2015 року у справі № 913/942/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2015 року у справі № 913/942/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіК.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС