Постанова № 56157435, 22.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2016 справа №905/2558/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Татенка В.М., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід11.11.2015 р. (підписано 12.11.2015 р.)у справі№ 905/2558/15 (суддя Філімонова О.Ю.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь, Донецька область до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь, Донецька область простягнення суми основного боргу в розмірі 37 000,00 грн., 3% річних в розмірі 489,62 грн. та інфляційних в розмірі 13 496,27 грн.В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року до господарського суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Маріуполь, Донецька область (Позивач) із позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 37 000,00грн., 3% річних в розмірі 489,62грн. та інфляційних витрат в розмірі 13 496,27грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.2015 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що підпис на видатковій накладній №1411 від 04.11.2014р., вчинений невідомою особою.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 000,00 грн. за поставлений товар - кранову установку КС 45472, у підтвердження чого позивач посилається на видаткову накладну №1411 від 04.11.2014р., за якою було поставлено товар.

В підтвердження заявлених вимог позивач також посилався на рахунок-фактуру №СФ-1411 від 04.11.2014р. на оплату кранової установки КС 45472 на суму 37 000,00грн., який направлений позивачем 20.01.2015р. та отриманий відповідачем 21.01.2015р. (а.с.13).

Відповідач, отриманий товар не оплатив, в результаті чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 37 000,00 грн.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже в даному випадку факт існування між сторонами правовідносин з поставки товару, як за договором, укладеним у вигляді єдиного письмового документу, так і за усним правочином підтверджується видатковою накладною №1411 від 04.11.2014р. на суму 37 000,00грн.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає доведеною позивачем та такою що підлягає стягненню суму заборгованості у розмірі 37 000,00грн. за поставлений товар, а висновок суду першої інстанції - обґрунтованим.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом виконуючим обов'язки директора підприємства відповідача у накладній в графі "Отримав" та відбитком печатки, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме цього товару за передбаченою ціною.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що підпис на спірній накладній, вчинений невідомою особою.

Так зі змісту спірної накладної не вбачається якою саме посадовою особою відповідача вчинений підпис на цій накладній, але як вбачається з довготривалих правовідносин сторін, за свідченням позивача підпис вчинений в.о. директора підприємства відповідача Андрєєвим С.О., він завірений печаткою відповідача.

Заперечуючи проти факту поставки товару відповідач, по-перше, не надав доказів відсутності у бухгалтерському обліку зазначеної господарської операції, по-друге - не довів відсутність повноважень у особи, що підписала зазначену накладну, підпис якої засвідчений печаткою підприємства відповідача.

Судовою колегією в судовому засіданні був оглянутий оригінал спірної видаткової накладної, а також аналогійні видаткові накладні та Договір купівлі-продажу № 195, на яких міститься аналогійний підпис, зі змісту Договору купівлі-продажу № 195 вбачається, що він підписаний в.о. директора підприємства відповідача Андрєєвим С.О.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річні у розмірі 489,62грн. та інфляційні витрати у розмірі 13 496,27грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 13 496,27грн. та 3% річних у розмірі 489,62грн., судова колегія вважає його вірним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

За таких підстав судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2015 року у справі № 905/2558/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.11.2015 року у справі № 905/2558/15 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді В.М. Татенко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС