Рішення № 56157024, 23.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016р. Справа№ 914/4378/15

За позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Гарант-Успіх", м. Львів

про: стягнення боргу та втраченої вигоди

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець

Від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, до відповідача Приватного підприємства "Гарант-Успіх", про стягнення боргу та втраченої вигоди

Ухвалою суду від 23.12.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.01.2016р.

Позивач в судове засідання 14.01.2016р. надав суду для огляду оригінали документів долучених до позовної заяви, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 14.01.2016р. явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки та не виконання вимог ухвали про порушення провадження не повідомив, хоча й був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, про що свідчить Повідомлення (вх.№114/16) про вручення ухвали суду від 23.12.2015р., наявне в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 14.01.2016р. розгляд справи відкладено на 02.02.2016р.

02.02.2016р. від представника відповідача через канцелярію суду поступила Заява (вх.№3918/16) про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами господарської справи №914/4378/15, про цей же предмет спору із тих же підстав, та про відсутність рішення цих органів з такого спору.

02.02.2016р. від представника відповідача через канцелярію суду поступив Відзив (вх.№3919/16), в якому відповідач просив суд відмовити ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позову повністю у господарській справі №914/4378/15.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2016р. проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 02.02.2016р. оголошено перерву до 09.02.2016р.

08.02.2016р. від представника відповідача через канцелярію суду поступило Клопотання (вх.№5052/16) про долучення до матеріалів справи Довідки Першого міського відділення АТ "Райффайзен Банк Аваль" №224 від 05.02.2016р. про надходження коштів на рахунок відповідача від боржника

09.02.2016р. від представника позивача через канцелярію суду поступила Заява (вх.№5082/16), в якій позивач надав пояснення по суті спору, зокрема щодо вручення претензії відповідачеві та щодо отримання довідки банку АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Позивач в судовому засіданні 09.02.2016р. наполягав на задоволенні позовних вимог, надав суду усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2016р. проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 09.02.2016р. оголошено перерву до 23.02.2016р.

17.02.2016р. позивачем подано до суду заяву б/н від 15.02.2016р. (вх. №849/16) про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що ТзОВ «Західенергомонтаж» 23.12.2015р. сплатило на користь відповідача кошти в розмірі 170756,15 гри., що є погашенням заборгованості в розмірі 167407,99 грн. та судовою збору згідно рішення господарського суду Львівської області у справі №914/4221/14. Стягнення цієї заборгованості є предметом Договору доручення №3 від 26.05.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем. А винагороду з цих коштів згідно вказаного договору позивач просить стягнути з відповідача як втрачену вигоду позивача. Відтак, позивач просить стягнути з ПП «Гарант-Успіх» заборгованість в розмірі 37500,00 грн., договірну пеню у розмірі 3661,64 грн., 3% річних у розмірі 255,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 602,36 грн.

Позивач в судовому засіданні 23.02.2016р. підтримав позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви про зменшення позовних вимог, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2016р. не з'явився, проте направив клопотання (вх.952/16 від 23.02.2016р.), в якому повідомив про зайнятість в іншій судовій справі, при цьому доказів не долучено, а також просив продовжити строк розгляду справи та відкласти судове засідання.

Позивач письмово на клопотанні відповідача (вх.952/16 від 23.02.2016р.) заперечив проти продовження строку вирішення спору та відкладення судового засідання.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

26.05.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір доручення №3 на правові (юридичні-консультативні) послуги, відповідно до п. 1.1 якого відповідач доручив, а позивач зобов'язувався від імені і за рахунок позивача вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з ТзОВ «Західенергомонтаж», до якого відповідач має право вимоги відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із п. 2.1, 2.2, 2.3 договору, позивач самостійно обирає вид юридичної дії, а також спосіб, порядок, черговість вчинення ним юридичних дій.

У п. 4.1-4.4 договору сторони узгодили, що за виконання дій, передбачених п.1.1 цього договору, встановлюється базова ставка для розрахунку в розмірі 25% від суми, що надійшла на рахунок відповідача. Заборгованістю, стягнутою за участю позивача, вважається сума грошових коштів, яка надійшла відповідачу на його рахунок від боржника як погашення його заборгованості перед відповідачем у період дії цього договору. Перерахування винагороди позивача здійснюється відповідачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, який підписується відповідачем протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від позивача двох його примірників в оригіналі. В цей же строк відповідач зобов'язується повернути позивачу один примірник підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт. В разі ненадходження від відповідача протягом строку, зазначеному в цьому договорі підписаного акту (звіту) прийому-передачі виконаних робіт, вважається, що послуги надані своєчасно та належним чином, а відповідач немає жодних претензій до такого акту.

Як зазначив позивач, внаслідок вчинених позивачем дій в період з 26.05.2014р. по 26.11.2014р. ТзОВ «Західенергомонтаж» оплатило на користь відповідача 170 000,00грн., що підтверджується копією довідки з банку про надходження коштів відповідачу, долученою до матеріалів справи.

За твердженням позивача, згідно договору кошти стягнуті з боржника: ТзОВ «Західенергомонтаж» в період дії договору вважаються стягнутими за участю ОСОБА_1

На виконання умов договору 10.09.2014р. сторони підписали акт виконаних робіт, згідно якого позивач отримав 5000,00 грн. винагороди за надані послуги.

04.11.2015р. позивач склав акт виконаних робіт та надіслав його відповідачу, який отримав вказаний акт 16.11.2015р., що підтверджується повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (долученою до матеріалів справи).

Згідно акта від 04.11.2014р. позивач має право отримати винагороду в розмірі 37500,00 грн.

За повідомленням позивача від відповідача не повертався акт виконаних робіт від 04.11.2015 р. чи письмові зауваження до нього. Оскільки відповідач отримав акт виконаних робіт 16.11.2015 р., то останній мав бути підписаний не пізніше 19.11.2015р., а кошти мали бути сплачені не пізніше 26.11.2015р.

Як ствердив позивач, відповідач порушив умови договору та в обумовлені п. 4.3.-4.4 строки не розрахувався з позивачем за виконані роботи.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Після порушення господарським судом Львівської області провадження у справі, позивачем подано 17.02.2016р. заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 15.02.2016р. (вх. №849/16), в якій зазначив, що ТзОВ «Західенергомонтаж» 23.12.2015р. сплатило на користь відповідача кошти в розмірі 170756,15 гри., що є погашенням заборгованості в розмірі 167407,99 грн. та судовою збору згідно рішення господарського суду Львівської області у справі №914/4221/14. Стягнення цієї заборгованості є предметом спірного Договору доручення №3 від 26.05.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем. Винагороду з цих коштів згідно вказаного договору позивач просив стягнути з відповідача як втрачену вигоду позивача. Відтак, позивач просить стягнути з ПП «Гарант-Успіх» заборгованість в розмірі 37500,00 грн., договірну пеню у розмірі 3661,64 грн., 3% річних у розмірі 255,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 602,36 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши наступне.

На думку відповідача, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що свідчать про вчинення останнім юридичних дій для стягнення простроченої заборгованості з ТзОВ «Західенергомонтаж», що в свою чергу свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків передбачених договором. Довідка АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 14.12.2015р., що підтверджує оплату від ТзОВ «Західенергомонтаж» на користь відповідача не може бути належним та допустимим доказом, оскільки згідно листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» №Д5-В16/61/139 від 26.01.2016 р. жодної довідки про надходження коштів ПП «Гарант - Успіх» за період з 26.05.2014р. по 14.12.2015р. банк не видавав.

Отриманий 16.11.2015р. ПП «Гарант-Успіх» акт прийому-передачі виконаних робіт від 04.11.2015р., на думку відповідача, не є підставою для виплати винагороди позивачу, оскільки, відповідно до положень договору, передбачено два акти: один акт приймання - передачі виконаних робіт, що після підписання сторонами є підставою для виплати винагороди позивачу, та другий акт (звіт) прийому передачі виконаних робіт.

За твердженням відповідача, він не отримував від позивача акт (звіт) прийому передачі виконаних робіт, де чітко визначено, які саме юридичні дії вчинив позивач.

Як стверджує відповідач, вимоги позивача щодо стягнення втраченої вигоди, також є безпідставними, оскільки, вважає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів виконання ним своїх зобов'язань згідно договору, а також не довів порушення ПП «Гарант-Успіх» господарського зобов'язання перед позивачем, що може призвести до відшкодування збитків.

Позивач заперечив проти тверджень відповідача та зазначив, що ПП «Гарант-Успіх» не спростовано відомості, що містить довідка АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 14.12.2015р., а також не доведено, що довідка отримана в незаконний спосіб. Крім того, вказав, що відповідно до умов п. 4.3 спірного договору, оплата винагороди повіреного здійснюється тільки на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір доручення №3 на правові (юридичні-консультативні) послуги від 26.05.2014р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

Статтею 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення; повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит; у цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Частиною першою статті 1006 названого Кодексу передбачено обов'язок повіреного повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення.

Відповідно до ст. 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст. 1007 ЦК України встановлено, що довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, метою вчинення відповідачем певних дій (надання послуг) щодо стягнення простроченої заборгованості з ТзОВ «Західенергомонтаж», до якого відповідач має право вимоги відповідно до чинного законодавства України.

Позивач відповідно до п. 2.1 спірного договору зобов'язувався вчинити юридичні дії спрямовані на стягнення простроченої заборгованості, а відповідач згідно із п.3.1. договору - виплатити позивачу належну йому плату на умовах та в терміни, що обумовлені цим договором.

Чинним законодавством передбачено відшкодування повіреному витрат, пов'язаних з виконанням договору доручення, та право повіреного на плату за виконання свого зобов'язання за договором доручення.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Як встановлено судом, 03.06.2014р. ОСОБА_1 вручив боржнику: ТзОВ «Західенергомонтаж» претензію (копію долучено до матеріалів справи) з вимогою негайно оплатити заборгованість. Згідно цієї претензії основний борг боржника перед ПП «Гарант-Успіх» становив 679748,72 грн.

03.06.2014р., в день отримання претензії, боржник оплатив 5000,00 грн. відповідачу.

06.06.2014 р. була складена позовна заява про стягнення 674748,72 грн. та подана до господарського суду Львівської області. 17.06.2014р. судом було порушено провадження у справі №914/2113/14 за вказаною позовною заявою.

Під час судового провадження у справі №914/2113/14 боржник здійснив оплату боргу на загальну суму 125000,00 грн. платежами від 20.06.2014р., від 22.07.2014р., від 11.08.2014р., від 29.08.2014р., від 08.10.2014р.

Позивач брав участь в судових засіданнях у справі №914/2113/14.

В рішенні господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі №914/2113/14 підтверджено здійснення боржником оплат під час провадження, а також вирішено стягнути з боржника на користь ПП «Гарант-Успіх» 549748,72 грн. основного боргу.

Після винесення рішення боржник здійснив оплату боргу на загальну суму 35000,00 грн. платежами від 31.10.2014р. та від 21.11.2014р.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом виконаних робіт від 10.09.2014р. і долученими позивачем доказами та не заперечується відповідачем. Акт виконаних робіт від 04.11.2015р., який був скерований позивачем, відповідачем не підписаний. Письмових заперечень чи зауважень щодо об'єму та вартості робіт виконаних позивачем відповідач суду не представив.

Підписання акту виконаних робіт від 10.09.2014р. свідчить про те, що сторони прийняли до виконання спірний договір, а відповідач визнав належне виконання позивачем свого зобов'язання. Отже, між сторонами не існує спору відносно виконання позивачем свого зобов'язання за договором доручення №3 на правові (юридичні-консультативні) послуги від 26.05.2014р.

У п. 4.3 договору сторони узгодили, що в разі ненадходження від відповідача протягом строку, зазначеному в цьому договорі підписаного акту (звіту) прийому-передачі виконаних робіт, вважається, що послуги надані своєчасно та належним чином, а відповідач немає жодних претензій до такого акту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов'язання щодо виплати винагороди мало бути виконано відповідачем не пізніше 26.11.2015р.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо виплати у повному обсязі належної позивачу винагороди, а висновки та заперечення відповідача про те, що позивачем не вчинено дій, за які необхідно сплатити винагороду повіреному за договором є помилковими та не підтверджені належними доказами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача втраченої вигоди в розмірі 41852,00 грн., а також додаткового боргу за цим зобов'язанням: договірну пеню в розмірі 302,71 грн., 3% річних в розмірі 21,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 0,00 грн., суд зазначає, що 17.02.2016р. позивачем подано до суду заяву б/н від 15.02.2016р. (вх. №849/16) про зменшення позовних вимог.

У вказаній заяві зазначено, що ТзОВ «Західенергомонтаж» 23.12.2015р. сплатило на користь відповідача кошти в розмірі 170756,15 гри., що є погашенням заборгованості в розмірі 167407,99 грн. та судовою збору згідно рішення господарського суду Львівської області у справі №914/4221/14. Стягнення цієї заборгованості є предметом Договору доручення №3 від 26.05.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем. А винагороду з цих коштів згідно вказаного договору позивач просить стягнути з відповідача як втрачену вигоду позивача. Відтак, позивач просив стягнути з ПП «Гарант-Успіх» заборгованість в розмірі 37500,00 грн., договірну пеню у розмірі 3661,64 грн., 3% річних у розмірі 255,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 602,36 грн.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України вказує позивач, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, складається із заборгованості в розмірі 37500,00 грн., договірної пені у розмірі 3661,64 грн., 3% річних у розмірі 255,97 грн., інфляційних втрат у розмірі 602,36 грн. Відтак, судом прийнято зміни в бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога та має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 255,97 грн. 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач допустив арифметичні помилки в проведеному нарахуванні. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 249,66грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційні втрати у розмірі 602,36 грн., суд зазначає, що при поданні позовної заяви ФОП ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 0,00грн. інфляційних втрат, тобто, грошового виразу заявлено не було. При поданні заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначив розмір інфляційних втрат у сумі 602,36 грн. Таку вимогу суд розцінює як подання іншого (ще одного) позову. За вказаних обставин суд прийшов до висновку залишити вказану заяву без розгляду.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача договірної пені у розмірі 3661,64 грн. за період 27.11.2015р. по 15.02.2016р. суд зазначає наступне.

У п. 5.3 договору сторони узгодили, що за порушення терміну, передбаченого п. 4.3 цього договору, довіритель сплачує повіреному пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування договірної пені, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, судом встановлено, що позивач допустив арифметичні помилки в проведеному нарахуванні. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає сума договірної пені в розмірі 3659,42грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Гарант-Успіх" (79044, м. Львів, вул. Коновальця, 54/2, ідентифікаційний код 35774770) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 37500,00 грн. основного боргу, 249,66грн. 3% річних, 3659,42грн. пені та 623,18 грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 29.02.2016р.

Суддя Ділай У.І.