Ухвала суду № 56156832, 24.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.02.2016

Справа № 910/32401/15

за позовом

Спільного українсько – німецького товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙ – СПЕЦІЇ»

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА»

стягнення 151 397 грн. 23 коп.

Представники сторін: без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ

Спільне українсько – німецьке товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙ – СПЕЦІЇ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» про стягнення 151 397 грн. 23 коп. У поданій позовній заяві Позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог на майно Відповідача, а саме на гроші на рахунку №26007010311186 в ПАТ «МІБ» у м. Києві, МФО 380582, а також на гроші на інших рахунках в інших банках та/або на інше майно Відповідача у разі недостатності грошових коштів на його рахунках.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/32401/15, судове засідання призначено на 20.01.2016 року.

19.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 25.12.2015 року.

20.01.2016 року в судове засідання з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 25.12.2015 року не виконав.

Суд на місці ухвалив – задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 37 Господарського процесуального кодексу України речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, з метою з’ясування фактичних обставин справи, Суд вважає за необхідне зобов’язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 75 876,28 грн. за Договором №ДГ-ЛС 00011/1 від 01.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 року відкладено розгляд справи на 11.02.2016 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

05.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить Суд стягнути з Відповідача 75 876,28 грн. боргу, 22 620,28 грн. інфляційний втрат, 36 403,79 грн. плати за користування грошима, 6 692,46 грн. договірної пені та всі суми судових витрат.

11.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

11.02.2016 року в судове засідання з’явились представники сторін.

Суд на місці ухвалив – задовольнити клопотання Відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а щодо заяви Позивача про уточнення позовних вимог, Суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку уточнена заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає заяву Позивача до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов’язати:

1) сторін скласти Акт звірки взаємних розрахунків за Договором №ДГ-ЛС00011/1 від 01.10.2014 року;

2) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК МЕГА”;

3) Відповідача надати рахунки-фактури від 03.04.2015 року, 15.04.2015 року, 23.06.2015 року, 25.06.2015 року, 26.06.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2016 року відкладено розгляд справи на 24.02.2016 року, у зв’язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

05.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить Суд стягнути з Відповідача 75 876,28 грн. боргу, 22 620,28 грн. інфляційний втрат, 36 403,79 грн. плати за користування грошима, 6 692,46 грн. договірної пені та всі суми судових витрат.

11.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

11.02.2016 року в судове засідання з’явились представники сторін.

Суд на місці ухвалив – задовольнити клопотання Відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а щодо заяви Позивача про уточнення позовних вимог, Суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

В даному випадку уточнена заява фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає заяву Позивача до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов’язати:

1) сторін скласти Акт звірки взаємних розрахунків за Договором №ДГ-ЛС00011/1 від 01.10.2014 року;

2) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК МЕГА”;

3) Відповідача надати рахунки-фактури від 03.04.2015 року, 15.04.2015 року, 23.06.2015 року, 25.06.2015 року, 26.06.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2016 року відкладено розгляд справи на 24.02.2016 року, у зв’язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

22.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить Суд стягнути з Відповідача 46 098 грн. 00 коп. боргу, 22 620 грн. 28 коп. інфляційний втрат, 34 258 грн. 90 коп. плати за користування грошима, 32 776 грн. 23 коп. договірної пені та всі суми судових витрат.

22.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові заперечення на позовну заяву.

23.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів по справі.

Суд розглянувши Заяву Спільного українсько – німецького товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙ – СПЕЦІЇ» про забезпечення позову, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що заява Позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог на майно Відповідача, а саме на гроші на рахунку №26007010311186 в ПАТ «МІБ» у м. Києві, МФО 380582, а також на гроші на інших рахунках в інших банках та/або на інше майно Відповідача у разі недостатності грошових коштів на його рахунках не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 65, 66, 67, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

УХВАЛИВ

Відмовити Спільному українсько – німецькому товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАЙ – СПЕЦІЇ» в задоволенні Заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог на майно Відповідача, а саме на гроші на рахунку №26007010311186 в ПАТ «МІБ» у м. Києві, МФО 380582, а також на гроші на інших рахунках в інших банках та/або на інше майно Відповідача у разі недостатності грошових коштів на його рахунках.

Суддя О.В. Чинчин