Рішення № 56156814, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016Справа №910/89/16

За позовом Підприємства Дитячо-юнацького спортивного центру профспілок м. Києва «АВАНГАРД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА»про стягнення 152 300,02 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Писаренко М.О. - адвокат

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Підприємство Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва «АВАНГАРД» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА» заборгованості за договором позики №240914 від 24.09.2014 в загальному розмірі 152 300,02 грн., з яких 135 700 грн. основний борг, 15 540,44 грн. - пеня, 1 059,58 - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 порушено провадження по справі № 910/89/16, розгляд справи призначено на 01.02.2016.

27.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

01.02.2016 позивачем подано для долучення до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 розгляд справи відкладено на 22.02.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також надав документи на підтвердження повноважень у адвоката Писаренко М.О.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2014 між Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва «АВАНГАРД» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА» (позичальник) було укладено Договір позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) №240914, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк (п. 1.1. договору).

Оскільки між сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.2 укладеного між сторонами правочину, сума позики становить 400000 грн. Позикодавець надає позику з моменту підписання цього договору. Позика надається в безготівковій формі.

Сторони умовами договору погодили, що строк позики становить один календарний рік з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника. (п.4.1 договору)

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п.4.1 договору. Позичальник має право повернути позику частинами.

Договір набуває чинності з моменту перерахування суми позики позичальнику і діє до моменту його остаточного виконання (п.6 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії вказаного договору чи його розірвання сторонами не надано, а отже він є діючим та приймається судом до уваги.

На виконання умов Договору позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) №240914 від 24.09.2014 позивач здійснив перерахунок на рахунок відповідача позику в загальному розмірі 400000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Водночас відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо повернення позики здійснив лише частково на суму 264300 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з повернення грошових коштів в сумі 135700 грн.

Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА» з листом-нагадуванням №18/11-84 від 18.11.2015, в якому просив повернути грошові кошти в розмірі 135700 грн.

Відповідач відповіді на лист позивача не надав, кошти позивачу не перерахував.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а відповідно до 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором..

Як вже було зазначено, пунктами 4.1, 5.1. Договору сторони визначили, що позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок протягом календарного року з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на рахунок відповідача в якості позики грошові кошти в розмірі 300000 грн. 24.09.2014 та 100000 грн. 25.09.2014.

Отже, відповідач мав повернути загальну суму позики в розмірі 400000 грн., отриману на підставі договору позики (безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі) №240914 від 24.09.2014 - не пізніше 25.09.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, враховуючи факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині надання відповідачу поворотної безвідсоткової позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного повернення позивачу зазначених грошових коштів, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 135700 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції та стягнути на його користь 15540,44 грн. пені.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.7 договору №240914 від 24.09.2014 сторони погодили, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбачену чинним законодавством.

Однак, стягнення зі сторони, якою порушено зобов'язання за вказаним договором, штрафних санкцій у вигляді пені, зазначеним правочином не передбачено.

При цьому, в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені, позивач посилається на ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Проте, єдина умова для стягнення неустойки - це обов'язкове складання умов про неустойку позичальником та позикодавцем в письмовій формі та підписання уповноваженими представниками. Згідно зі ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань повинен бути укладений в письмовій формі; недотримання цієї умови тягне за собою нікчемність, зокрема, умови про неустойку.

Одночасно, згідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише у разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст.36 Закону України «Про телекомунікації», ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що правовідносини, які склались між сторонами за спірним договором не відносяться до сфер, що регулюють зазначені вище Закони України, приймаючи до уваги, що застосування до сторін такої штрафної санкції як пені за порушення виконання зобов'язань договором позики №240914 від 24.09.2014 не передбачено, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 540,44 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення позики задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 1059,58 грн. 3% річних від просточеної суми заборгованості за невиконання зобов'язань зі своєчасного повернення позики.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він вірним та арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 059,58 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва «АВАНГАРД» заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА » 10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

За приписами ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2015 між Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва «АВАНГАРД» (клієнт) та Адвокатським Бюро «Максима Писаренко» в особі керуючого бюро Писаренка Максима Олександровича (адвокат) було укладено Угоду №70, відповідно до якої, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, під час судового розгляду справи за позовом Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «АВАНГАРД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА » (п.1.1 Угоди).

Відповідно до п.3.1 Угоди фактом виконання предмету даного договору (окремої частини) є прийняття рішення Господарським судом міста Києва за позовом Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «АВАНГАРД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА».

Сума винагороди адвоката складає 10000 грн. Виплата належної винагороди проводиться клієнтом протягом 2 календарних днів з дати підписання договору. (п.п. 3.2, 3.2 Угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківської виписки по рахунку позивача, 29.12.2015 Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва «АВАНГАРД» було сплачено на рахунок адвоката грошові кошти в розмірі 10000 грн.

Крім того, виконання умов зазначеної Угоди також підтверджується тим, що поданий до суду позов Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «АВАНГАРД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА» від імені заявника підписано адвокатом Писаренко М.О., який і представляв інтереси позивача в судовому засіданні 22.02.2016 під час розгляду справи.

При цьому, про наявність у Писаренка Максима Олександровича статусу адвоката свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва №3533 від 17.11.2008 на право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №24-21-25 від 27.11.2008р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо відшкодування відповідачем витрат, понесених на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, поверх 2; ідентифікаційний код 39089306) на користь Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва «АВАНГАРД» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 46; ідентифікаційний код 21560944) 135700 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1059 (одну тисячу п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп. 3% річних, 2051 (дві тисячі п'ятдесят одну) грн. 39 коп. судового збору та 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.02.2016

Суддя Грєхова О.А.