Ухвала суду № 56156706, 26.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

26.02.2016Справа № 910/3189/16

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву ОСОБА_1

до відповідача-1: Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві, відповідача-2: Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, відповідача-3: Споживчого товариства "Діамед"

про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, скасування реєстраційних дій

ВСТАНОВИВ:

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № б/н від 23.02.2016 (вх. № 3189/16 від 24.02.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).

Натомість, фактично у позовній заяві не зазначені ідентифікаційні коди відповідача-1 та відповідача-2, що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України та тягне за собою наслідки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладену в абз. п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви № б/н від 23.02.2016 позивач заявив такі позовні вимоги:

Визнати недійсними та скасувати всі рішення загальних зборів Споживчого товариства "Діамед", які проведені після рішення загальних зборів, оформленого протоколом №2 від 12.01.2014 року, і скасувати реєстраційні дії у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинені Споживчим товариством «Діамед» (код 30176704), а саме:

№10721050016007691 від 07.05.2014;

№10721050017007691 від 02.06.2014;

№15221070020030081 від 12.09.2014;

№15221050021030081 від 16.10.2014;

№15221060022030081 від 24.12.2014;

№15221050023030081 від 07.04.2015;

№15221050024030081 від 15.04.2015;

№15221100025030081 від 12.05.2015;

№15221320026030081 від 13.07.2015;

№15221440027030081 від 14.07.2015;

№15221100028030081 від 20.07.2015.

Наведене свідчить, що позивачем заявлено щонайменше дванадцять вимог немайнового характеру. Так, позивач просить визнати недійсними та скасувати всі рішення загальних зборів Споживчого товариства "Діамед", які проведені після рішення загальних зборів, оформленого протоколом №2 від 12.01.2014 року. При цьому кількість таких рішень загальних зборів Споживчого товариства "Діамед" (оформлених відповідними протоколами) позивач фактично не вказує ані в тексті позовної заяви, ані в її прохальній частині. Позивач також просить суд скасувати одинадцять реєстраційних дій.

Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, т.т. 1378,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 12.01.2016, яка містить щонайменше дванадцять вимог немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 16536,00 грн., тоді як фактично сплатив судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (квитанція № 33/з58 від 23.02.2016), тобто тільки за одну вимогу немайнового характеру, а отже в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.

Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Як роз`яснено господарським судам у п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Судом також враховано правову позицію, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, позовна заява № б/н від 23.02.2016 підлягає поверненню позивачеві без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду з відповідною позовною заявою слід також врахувати наступне.

Частиною 3 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано представником останнього ОСОБА_2

Проте, нотаріально посвідчена довіреність від 08.10.2014, додана до позовної заяви на підтвердження повноважень представника ОСОБА_2, фактично подана у вигляді незасвідченої копії. При цьому напис на пакеті документів "Пронумеровано, прошнуровано полистно, скріплено підписом", не вважається доказом засвідчення копії довіреності належним чином, оскільки свідчить, зокрема, що документи прошнуровано полистно, а не про засвідчення, що певна копія відповідає оригіналу, про таке свідчить напис, передбачений пунктом 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).

Керуючись п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В. Гумега