Рішення № 56156676, 21.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016Справа №910/26827/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 578,31 грн.

Суддя А.М. Селівон

Представники сторін:

Від позивача: Майструк Є.С. - представник, довіреність №3818/18 від 16.12.2015 р.;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 578,31 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс від 23.10.2014 р. страхувальнику страхове відшкодування в сумі 7 578,31 грн., він набув згідно ст.ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 р. порушено провадження у справі № 910/26827/15 та призначено до розгляду на 12.11.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2015 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 29.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.01.2016 р.

У судові засідання 12.11.2015 р. та 29.12.2015 р. не з'явились уповноважені представники сторін.

Про дату, час і місце розгляду даної справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення: №0103035310480, №0103035310502, №0103035310499 та №0103036996831, відповідно. Та наявною у матеріалах справи розпискою про оголошення відкладення від 03.12.2015 р.

У судове засідання 03.12.2015 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судове засідання 21.01.2016 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 21.01.2016 р. не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103037000233.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.11.2015 р. позивачем через відділ діловодства (канцелярія) подано до Господарського суду м. Києва клопотання вих.№ЛВ0018779 від 12.11.2015 р. з додатками, в якому, позивач, зокрема, підтверджує, що в проваджені господарських судів України та/або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого ж спору. Клопотання судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.12.2015 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи за вих. № ЛВ0019177 від 03.12.2015 р., яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 03.12.2015 р. представник відповідача подав клопотання про витребування доказів №345-ЮР від 02.12.2015 р. та відзив на позовну заяву за вих. № 344-ЮР від 03.12.2015 р., в якому зазначає, що позовні вимоги про здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі без врахування фізичного зносу суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують відсутність пошкоджень боковини задньої лівої та ліхтаря заднього лівого на момент укладення договору добровільного страхування №22573а4вс від 23.10.2014 р., а отже, станом на момент укладення договору добровільного страхування №22573а4вс від 23.10.2014 р. транспортний засіб «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав механічні пошкодження елементів кузова, що не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 08.04.2015 р. Клопотання про витребування доказів та відзив на позовну заяву долучені судом до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні 21.01.2016 р. представником позивача подано заперечення на відзив вих. №ЛВ0019880 від 21.01.2016 р., яке долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29,60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 21.01.2016 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

23 жовтня 2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс (далі - Договір страхування), предметом якого згідно п. 4 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 договору.

Відповідно до пункту 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб: автомобіль марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску. Безумовна франшиза по збиткам внаслідок ДТП - 0,00 грн. (п.п.

10.2 Договору страхування). Строк дії Договору страхування визначений з 09.11.2014 р. по 08.11.2015 р. (п. 18 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Як передбачено частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно наявної у матеріалах справи копії повідомлення від 08.04.2015 р. про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), 08.04.2015 р. в м. Львові по вул. Городоцькій, 280 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» автомобіль марки «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається зі змісту Договору добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс від 23.10.2014 р. дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до п. 28.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі Повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника), вигодонабувача і страхового акту, який складається страховиком.

10.04.2015р. страхувальник транспортного засобу «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за Договором страхування, копія якої наявна в матеріалах справи.

У відповідності до п. 28.12, п. 28.13, п. 28.13.1 Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартості ремонтних робіт. При пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених в п. 14 Договору умов, а саме, при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення транспортного засобу на базі СТО за вибором страховика.

У відповідності до рахунку на оплату №0000006784 від 15.04.2015 р. ФОП ОСОБА_4 на суму 4 990,60 грн. та рахунку на оплату №0000006783 від 15.04.2015 р. ПП «ГалантАвто» на суму 2 587,71 грн., копії яких наявні у матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена у розмірі 7 578,31 грн..

Також матеріали справи містять ремонтну калькуляцію №1.003.15.04976 від 15.04.2015р., яка складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 7 578,31 грн..

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 10.2 Договору страхування за страховим ризиком ДТП, зокрема, безумовна франшиза становить 0,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, страховиком - ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» складено та підписано Страховий акт №1.003.15.04976/VESKO10622 від 12.05.2015 р. та Страховий акт №1.003.15.04976/VESKO10620 від 12.05.2015 р., відповідно до яких вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору страхування як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику - ТОВ «Транс-Сервіс-1» страхового відшкодування в сумі 7 578,31 грн..

Згідно з п. 28.16 Договору страхування при визнанні страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10-ти робочих днів з дня складання страхового акту.

У відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс від 23.10.2014 р. сума страхового відшкодування в розмірі 7 578,31 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на поточний рахунок ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 173261 від 13.05.2015 р. на суму 4 990,60 грн. та поточний рахунок ПП «ГалантАвто», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №173259 від 13.05.2015 р. на суму 2 587,71 грн..

Заперечень щодо факту виплати страхового відшкодування за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 08.04.2015 року, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс від 23.10.2014 р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 7 578,31 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на розрахункові рахунки СТО - ФОП ОСОБА_4 та ПП «ГалантАвто», які безпосередньо здійснювали ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунку на оплату №0000006784 від 15.04.2015 р. ФОП ОСОБА_4, рахунку на оплату №0000006783 від 15.04.2015 р. ПП «ГалантАвто» та платіжних доручень №173261 від 13.05.2015 р. та №173259 від 13.05.2015 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно положень ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водіїв транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених уповноважений органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.11 р. №698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України».

У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), водій, винний у вчиненні ДТП звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно частини 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9719898 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ТОВ «Міра і К» в Публічному акціонерному товаристві «ХДІ страхування» (далі - Поліс) з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 1 000,00 грн.. Вказаний Поліс був чинним станом на 08.04.2015 р., тобто на момент скоєння ДТП.

З огляду на вищевикладене, у ПАТ «СК «АХА Страхування» як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс від 23.10.2014 р. в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом АС/9719898 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З урахуванням наявності полісу відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ «ХДІ страхування», до якого правомірно заявлено позов.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право зворотної вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - ПАТ «СК «АХА Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279).

Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №ЛВ9619 від 20.08.2015 р. на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити страхове відшкодування у сумі 7 578,31 грн.. Зазначену претензію відповідач отримав 25.08.2015 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304906940832. Проте, доказів задоволення відповідачем вимоги позивача та відшкодування шкоди в порядку регресу матеріали справи не містять та суду не надано.

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Отже, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 1000,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу «Skoda Fabia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи, визначеної Полісом і становить 6 578,31 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному підприємству «Страхова компанія «АХА Страхування» в порядку регресу залишку страхового відшкодування в розмірі 6 578,31 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту №22573а4вс від 23.10.2014 р. та/або Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9719898 або їх окремих положень суду не надано.

Щодо посилання відповідача на Звіт №147/10/15Б про визначення коефіцієнту фізичного зносу, який, на думку відповідача складає 0,6168 та повинен застосовуватись при розрахунку суми страхового відшкодування, суд зазначає, що нормою ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням ТЗ відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» розмір регресного відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника.

Як встановлено судом, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за Договором страхування №22573а4вс від 23.10.2014 р., виплатив йому суму страхового відшкодування в розмірі 7 578,31 грн. (без урахування зносу).

При цьому п. 23 вказаного Договору передбачено, що сума знецінення розраховується для потреб визначення суми страхового відшкодування у випадках викрадення та повної загибелі ТЗ.

Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в зазначеному розмірі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування №22573а4вс від 23.10.2014 р., а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Отже, як вбачається зі змісту наведених норм Закону правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Транс-Сервіс-1» на підставі укладеного між ними Договору страхування №22573а4вс від 23.10.2014 р. відносяться до добровільного страхування. Відтак, при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен був керуватися нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та ТОВ «Транс-Сервіс-1» договору добровільного страхування.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 11, 202, 626, 993, 981, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська; 102, код ЄДПРОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 6 578 (шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 31 коп. страхового відшкодування та 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2016 рокую

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон