Рішення № 56156519, 16.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.2016р. Справа №905/3608/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

про стягнення 15664,36 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 15664,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №52733334 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційні акти №БН723903/688 від 12.07.2015р., №БН723904/689 від 12.07.2015р., №БН723905/690 від 12.07.2015р.

Наявність вказаних обставин, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», є підставою для стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитків у розмірі 15664,36 грн на підставі ст.110 Статуту залізниць України.

Позивач у судові засідання 27.01.2016р., 16.02.2016р. не з’явився, у клопотанні №09/191 від 12.01.2016р. розгляд справи просив здійснити без участі власного представника.

Відповідач у судові засідання 27.01.2016р., 16.02.2016р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2015р. місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 29.12.2015р., 02.02.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/3608/15, призначених на 27.01.2016р., 16.02.2016р.

Одночасно, судом вчинялись дії, які були спрямовані на встановлення телефонного зв’язку з відповідачем, про що свідчать телефонограми №69 від 25.01.2016р., №69/1 від 25.01.2016р., №69/2 від 25.01.2016р., №103 від 04.02.2016р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, в тому числі, у судове засідання 16.02.2016р. на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

09.07.2015р. за залізничною накладною №52733334 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) у напіввагонах №55339808, №60458247, №56862535 кокс доменний. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №52733334, маса нетто у напіввагоні №55339808 становила 43600 кг, у напіввагоні №60458247 – 43050 кг, у напіввагоні №56862535 – 41550 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №485 від 11.07.2015р. було здійснено комісійне переваження напіввагонів №55339808, №60458247, №56862535, про що складені комерційні акти №БН723903/688 від 12.07.2015р., №БН723904/689 від 12.07.2015р., №БН723905/690 від 12.07.2015р., відповідно до яких встановлено наступне:

- напіввагон №55339808: брутто – 65350 кг, тара з брусу – 23500 кг, нетто – 41850 кг, що менше документу на 1750 кг;

- напіввагон №60458247: брутто – 64600 кг, тара з брусу – 23500 кг, нетто – 41100 кг, що менше документу на 1950 кг;

- напіввагон №56862535: брутто – 63050 кг, тара з брусу – 23500 кг, нетто – 39550 кг, що менше документу на 2000 кг.

У комерційному акті №БН723903/688 від 12.07.2015р. також відображено, що завантаження у вагоні №55339808 вище рівня бортів на 200 мм; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над другим-третім люками маються поглиблення розміром 2000ммх1000ммх400мм в глиб вагона; маркування порушене; на станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. В технічному стані вагон справний. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача підтвердилась.

У комерційному акті №БН723904/689 від 12.07.2015р. було зазначено, що завантаження у вагоні №60458247 вище рівня бортів на 200 мм; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над другим люком маються поглиблення розміром 1000ммх1000ммх400мм в глиб вагона; маркування порушене; на станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. В технічному стані вагон справний. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача підтвердилась.

У комерційному акті №БН723905/690 від 12.07.2015р. було зазначено, що завантаження у вагоні №56862535 вище рівня бортів на 200 мм; вантаж маркований однією повздовжньою полосою, вапном; над третім-четвертим люками є поглиблення розміром 2500ммх1000ммх400мм в глиб вагона; маркування порушене; на станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. В технічному стані вагон справний. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені комерційними актами сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірних вагонах. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для коксу у вологому стані становить 2%.

За даними комерційних актів №БН723903/688 від 12.07.2015р., №БН723904/689 від 12.07.2015р., №БН723905/690 від 12.07.2015р., недостача у напіввагоні №55359808 складає 1750 кг, у напіввагоні №60458247 – 1950 кг, у напіввагоні №56862535 складає 2000 кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправника) №90379226 від 09.07.2015р. на оплату товару за залізничною накладною №52733334. Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним.

З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційних актів, суд дійшов висновку, що відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1218 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 15664,36 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 15664,36 грн, а також судовий збір в сумі 1218 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.02.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця

Надр. 2 прим.:

1 – до справи

2 – позивачу за адресою: 87504, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1 (рек. з повідомленням)

3 – відповідачу за адресою: 83062, м.Донецьк, вул.Артема, 68 (оголошення)