Ухвала суду № 56155848, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/22192/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство 12329" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство - 12329", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах згідно п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонерам за період з 01.05.2013 по 31.08.2013 у розмірі 43876,33 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року адміністративний позов задоволено. Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329" (код ЄДРПОУ 03114164) на користь Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з травня по серпень 2013 року в розмірі 43876,33 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, колишнім працівникам Приватного акціонерного товариства "Запорізьке автотранспортне підприємство 12329": ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, призначені та виплачуються пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями протоколів про призначення пенсій, розрахунками стажу, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, копіями трудових книжок.

Позивач направляв відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Проте, відповідачем сума заборгованості 43876,33 грн. не сплачена.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №400/97-ВР від 26.06.1997) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України №400/97-ВР від 26.06.1997 встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 Інструкції встановлено, що платниками страхових внесків є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.6.4 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підтверджують наявність у відповідача зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з травня 2013 року по серпень 2013 року в сумі 43876,33 грн. Зазначені розрахунки складені з дотриманням позивачем всіх необхідних вимог Інструкції. Розмір сум відшкодування фактичних витрат на витрату та доставку пенсій по вказаних пенсіонерах визначено позивачем з дотриманням вимог Закону №400/97-ВР від 26.06.1997 та Інструкції.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у позові, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт направлення позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року, включно. Відповідно до норм Інструкції, обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає після отримання від органів Пенсійного фонду розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які, зокрема, визначають суми, що підлягають сплаті.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Пункт 6.4 Інструкції покладає обов'язок на УПФУ щодо надсилання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Водночас, закон не звільняє від відшкодування витрат підприємства, які відмовились від отримання поштового відправлення.

Як встановлено, відповідач не отримував поштову кореспонденцію, яку направляло УПФУ на його адресу (вона була повернута поштовим відділенням у зв'язку закінченням терміну зберігання). Проте, це не звільняє відповідача від визначеного законодавством обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Щодо посилань відповідача на те, що ОСОБА_5 пенсії на пільгових умовах була призначена безпідставно, колегія суддів звертає увагу, що відповідних доказів не встановлено. При цьому, перевірка обґрунтованості призначення пенсії не є предметом доказування у цьому спорі.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позов є обґрунтованим, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 року у цій справі скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: