Ухвала суду № 56155508, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/11656/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Дочірнє підприємство «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач,) звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Запорізькій області від 11.06.2013 року № 0001231702.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковим органом безпідставно застосовано штрафну (фінансову) санкцію передбачену п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанов про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що положення пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, відповідно до яких сплата (перерахування) із сум доходу на користь платника податку здійснюється податковим агентом одночасно з виплатою оподаткованого доходу, не звільняє податкового агента від обов'язку сплати такого податку у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що передбачено пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а тому відповідачем правомірно штрафну (фінансову) санкцію передбачену п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що висновки відповідача та суду апеляційної інстанції щодо порушення позивачем вимог п. 46.1 ст. 46, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України є безпідставними, тому у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до положень ст. 127 ПК України.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 22.04.2013 року по 13.05.2013 року, на підставі наказу № 284 від 09.04.2013, Пологівською ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка Філії «Пологівський райавтодор» Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» з питань виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За наслідками цієї перевірки відповідачем складений акт № 405/22-014/26249665 від 29.05.2013 року. Згідно висновку акту перевірки позивачем порушені пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п 168.1 ст. 168 ПК України, а саме несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року у розмірі 19446 грн. 93 коп.

11.06.2013 року, на підставі акту перевірки, Пологівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001231702, яким позивачу були нараховані штрафні (фінансові) у розмірі 4861 грн. 73 коп., за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» відповідно до ст. 127 ПК України.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Положення ст. 127 ПК України встановлено як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція висловлено у постанові Верховного суду України від 10.11.2015 року у справі № 813/6793/13-а.

Відповідачем, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення рішення, застосовано санкцію згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, відповідно до якого не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем несвоєчасно виплачувалася заробітна плата, а разом із виплатою заробітної плати сплачувався податок з доходів фізичних осіб. Відсутні факти несплати податку з доходів фізичних осіб до/або підчас після виплати заробітної плати, що становить склад правопорушення передбаченого ст. 127 ПК України, а тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо безпідставного застосування до позивача штрафних санкції згідно згаданої вище статті.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі № 808/7715/13-а скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2013 року в даній справі - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко