Ухвала суду № 56155340, 23.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14186/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Флексосервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Флексосервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Флексосервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 р. № 0000172204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку з дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «Мега Транс» по експортному контракту № 11/11-1 від 11 листопада 2013 року за період з 05.08.2014 р. по 03.03.2015 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.03.2015 р. № 1094/26-58-22-04-15/32211174, яким встановлено порушення позивачем діючого валютного законодавства, а саме: ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 р. № 0000172204, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД визначено грошове зобов'язання у сумі 524 552,03 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, ч. 4 ст. 1 Закону № 185/94-ВР визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У зв'язку з чим, п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 270, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

14 травня 2014 року за N 496/25273 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до п. 7 дана Постанова набирає чинності з 20 травня 2014 року та діє до 20 серпня 2014 року.

Згідно з п.п. 1, 9 постанови Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Дана Постанова набирає чинності з 21 серпня 2014 року і діє до 21 листопада 2014 року.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України", встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 8 вказано, що Постанова набирає чинності з 22 листопада 2014 року і діє до 02 грудня 2014 року включно.

Відповідно до п.п. 1, 10 постанови Правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постанова набирає чинності з 03 грудня 2014 року і діє до 03 березня 2015 року включно.

З наведеного вбачається, що за експортно-імпортними операціями, які здійснюються у вказані вище періоди, діє такий порядок: виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності; імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Поряд з цим, порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями не залежить від моменту (дати) укладання зовнішньоекономічного контракту. А тому, за експортно-імпортними операціями, які здійснюються починаючи з 20 травня 2014 року, застосовується 90-денний строк розрахунків незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного контракту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач обґрунтовано виходив з того, що розрахунки за операціями з експорту товарів, передбачені в ст.1 Закону, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

За змістом ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених ст. 1 та ст. 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до ст.1 і ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з акта перевірки, позивачем було укладено контракт № 11/11-1 від 11.11.2013 р. з ТОВ «Мега Транс», на експорт товару (етикетки самоклейні), відповідно до якого були здійснені поставки товару на загальну суму 519458,70 євро (еквівалент: 8824005,76 грн.) згідно наступних ВМД: №580012 віл 05.08.2014 р. на суму 82456,42 євро (еквівалент: 1319770,30 грн.), №580067 від 12.08.2014 р. на суму 62885,83 євро (еквівалент: 10798398,94 грн.), №580250 від 28.08.2014 р. на суму 102844,46 євро (еквівалент: 1884621,95 грн.), №580607 від 23.09.2014 р. на суму 101245,77 євро (еквівалент: 1755295,28 грн.), №580805 від 10.10.2014 р. на суму 96049.31 євро (еквівалент: 1570504,00 грн.), №580951 від 25.10.2014 р. на суму 71226,04 євро (еквівалент: 1168591,54 грн.), №015780 від 31.10.2014 р. на суму 2750,87 євро (еквівалент: 45383,76 грн.).

Таким чином, на момент здійснення попередніх оплат, були чинні Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 р. № 270, від 20.08.2014 р. № 515, 20.11.2014 р. № 734, 01.12.2014 року № 758, якими встановлено строк здійснення розрахунків та імпортні та експертні операції, що не повинен перевищувати 90 календарних днів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Мега-Транс» (Російська Федерація) здійснено оплату за товар на загальну суму 532312,25 євро (еквівалент: 11361419,62 грн.), у т.ч. з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків на суму 483698,07 євро.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що прострочення зарахування коштів за операціями з експорту товарів відбулись саме з вини ТОВ «Мега Транс» (Російська Федерація), колегія суддів зазначає, що ні під час розгляду справи судом першої, ні апеляційної інстанції, позивачем не було надано суду доказів прийняття до розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви позивача про стягнення з ТОВ «Мега-Транс» (Російська Федерація) спірної заборгованості, а тому посилання позивача на вказані обставини є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПП «Флексосервіс» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Флексосервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.