Ухвала суду № 56155154, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

09.02.2016 № К/800/52462/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярова І.О., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Пресса От и До» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 у справі №823/1853/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пресса От и До» доГоловного управління ДФС в Черкаській області провизнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пресса От и До» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ головного управління ДФС у Черкаській області №189 від 14.07.2015 «Про проведення фактичних перевірок» в частині щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «Пресса От и До». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 у даній справі скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що начальником ГУ ДФС у Черкаській області 14.07.2015 видано наказ №189 про проведення фактичних перевірок, відповідно до якого зобов'язано провести з 14.07.2015 по 23.07.2015 фактичні перевірки суб'єктів господарської діяльності згідно з додатком 1 щодо дотримання вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, зберігання, обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, і тютюнових виробів при здійсненні оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності.

Зазначений наказ прийнятий на підставі пп.пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3, п.75.1 ст.75, пп.пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно додатку 1 до наказу №189 від 14.07.2015 року, до суб'єктів господарської діяльності, по яким зобов'язано провести фактичну перевірку, віднесено ТОВ «Пресса От и До» (№16 в переліку).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні були підстави для винесення оскаржуваного наказу про призначення фактичної перевірки позивача, а тому є протиправним.

Відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В силу вимог п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із підпунктами 80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2), у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу (пп.80.2.5).

З огляду на зміст викладених норм, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що для застосування пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування. А у випадку застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, що не залежить від суб'єкта, який надав відповідну інформацію.

За таких обставин, правильна правова оцінка судом апеляційної інстанції підстав для призначення перевірки, таких як: надходження до Державної фіскальної служби України листа від 16.06.2015 №17/53 від Української асоціації виробників тютюнових виробів «Укртютюн» щодо пунктів продажу нелегальних тютюнових виробів; надходження до ГУ ДФС у Черкаській області листа від Державної фіскальної служби України №23266/7/99-99-21-06-17 від 26.06.2015 щодо пунктів продажу нелегальних тютюнових виробів, підтверджує наявність достатньої умови для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки у даному випадку підставою для проведення фактичної перевірки є отримання відповідачем в установленому законодавством порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Також, судом апеляційної інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачав пред'явлення направлення на перевірку, наказу та службового посвідчення не лише посадовим (службовим) особам платника податку або його уповноваженому представнику, а також особам, які фактично проводять розрахункові операції.

Однак, як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, особа, яка проводила розрахункові операції, відмовилась від ознайомлення з направленням на перевірку та не допустила працівників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що і зумовило неможливість вручення оскаржуваного наказу та направлення.

Враховуючи вимоги наведених норм, з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а також приймаючи до уваги, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з його висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухваленого апеляційним судом рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пресса От и До» відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова І.В.Приходько