Ухвала суду № 56155131, 23.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9357/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-проект», Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Каліпсо Фінанс» до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» та товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-проект», про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Каліпсо Фінанс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» та товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-проект» про звільнення з-під арешту майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн», переданого в іпотеку позивачу, накладеного постановою відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 травня 2015 року ВП №47424716, а саме нежилий будинок-адмінкорпус (літ. "Г"), загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярівська, 21, разом з усіма його приналежностями; зобов'язання здійснити всі необхідні заходи для зняття арешту та вилучення реєстраційного запису про обтяження з реєстру.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, вчинити дії, направлені на зняття арешту, накладеного постановою від 05 травня 2015 року ВП №47424716 про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, із нерухомого майна, що знаходиться у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (код ЄДРПОУ 32560054), а саме із нежилого будинку-адмінкорпусу (літ. «Г»), загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок №21, разом з усіма його приналежностями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач та ТОВ «Інвест-проект» подали апеляційні скарги в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, не оцінені належним чином докази, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 47424716 від 05 травня 2015 року державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/3885/15-г від 27 квітня 2015 року про стягнення з ТОВ «Офіс Лайн» на користь ТОВ «Інвест-проект» боргу в розмірі 1451033,86 грн. накладено арешт на нежилий будинок, що належить ТОВ «Офіс Лайн» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, у межах суми звернення стягнення 1451033,86 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови.

При цьому, 20 грудня 2013 року між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір факторингу № 13/20/12-01, відповідно до умов якого, ПАТ «ВіЕйБі Банк» відступлено на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 155 від 02 листопада 2004 року, який укладено між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Офіс Лайн».

Також між позивачем та ПАТ «ВіЕйБі Банк» 20 грудня 2013 року укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 02 листопада 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 7551, згідно з умовами якого, позивач набув всі права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до іпотечного договору, ТОВ «Офіс Лайн» передано в іпотеку нерухоме майно - будинок разом з усіма його при належностями.

Таким чином, вважаючи дії відповідача по накладенню арешту на нежилий будинок, що належить ТОВ «Офіс Лайн» та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, який зареєстрував обтяження першим, володіє переважним пріоритетом щодо стягувача ТОВ «Інвест-проект» на отримання задоволення своїх прав чи вимог за рахунок одного й того ж нерухомого майна та що накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці у позивача, обмежує забезпечене іпотекою його право на задоволення вимог за договорами іпотеки.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон №898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 6 і 7 статті 3 Закону № 898 у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Крім того, положеннями статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 37 Закону № 898 визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором (стаття 9 Закону № 898).

За приписами абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Відповідно до статті 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації. Отже, арешт (опис) майна є однією із стадій звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 57 Закону № 606 передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, в тому числі визначення майна, на яке не може бути накладено стягнення, передбачене главою 5 Закону № 606, яка не встановлює обмежень для об'єктів іпотеки.

Відповідно до вимог частини 1 статті 64 Закону № 606 у разі відсутності у боржника юридичної особи, коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові юридичній особі на праві власності або закріплене за ним незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Звернення державним виконавцем стягнення на заставлене майно врегульовано статтею 54 Закону № 606. В ній зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина 8). Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя (частина 1). Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина 4).

Верховний Суд України в листі від 01.02.2015 р. про аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, висловив таку правову позицію щодо вирішення спорів про звільнення майна, яке є предметом іпотеки, з-під арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим статтею 60 Закону № 606-ХІV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до частини 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

В силу положень статті 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із частиною 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у випадках, передбачених частиною 3 статті 54 цього самого закону. Вказані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Ураховуючи наведене, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі № 898-ІV (стаття 1), позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених частиною 3 статті 54 Закону № 606-ХІV.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 статті 3 Закону № 898-ІV убачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні визначені частиною 3 статті 54 Закону №606 умови, за яких на майно, що перебуває в іпотеці у позивача, можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні № 47424716, який не є заставодержателем.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за договорами іпотеки, тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на зняття арешту, накладеного постановою від 05 травня 2015 року ВП № 47424716 про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, із нерухомого майна, що знаходиться у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (код ЄДРПОУ 32560054), а саме із нежилого будинку-адмінкорпусу (літ. «Г»), загальною площею 7787,80 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок № 21, разом з усіма його при належностями.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р. по справі № К/800/49565/13.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг немає, а їх доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги ТОВ «Інвест-проект», ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-проект», Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С