Ухвала суду № 56155049, 24.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Львів № 876/4356/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Континент" до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Континент" звернувся в суді із позовом до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002182341 та № 0002502341 від 27.09.2012 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить суд, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, а відтак, на підставі ч.1 ст.41 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Континент" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТРАНСБУД-2» за грудень 2011 року та виїзну планову.

За результатами перевірки складено акт №2171/22-01/33374331 від 11.09.2012 року, акт № 1128/22-01/10/33374331 від 27.06.2012 р. яким встановлено порушення:

- ст..22 п.44.1 ст.44 ст.134 ст.152 ПК України в результаті чого донараховано податок на прибуток у загальній сумі 198757,54 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 198757,54 грн.;

- п.185.1, 186.1, п.186.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 172832,64 грн., в тому числі за грудень 2011 року 172832,64 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002172341 від 27.09.2012 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств у сумі 298136,31 грн. в тому числі за основним платежем 198757,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 99378,77 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002502341 від 29.10.2012 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на прибуток приватних підприємств на суму 198157,54 грн.

Підставою для винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень є висновки щодо нереальності здійснення операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Трансбуд 2» за грудень 2011 р. та відповідно формування ТзОВ «БК «Континент» податкового кредиту у загальній сумі - 172832,64 грн. та витрат в сумі - 864 163, 20 грн. з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Як видно з матеріалів справи, позивач на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надав договори на виконання підрядних робіт № 01/12-1, 01/12-2 від 21.11.2011 року; 12/01-01, № 12/01-03 від 01.12.2011р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, акти приймання виконаних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, договір про надання послуг автотранспортом. (а.с. Т.1 а.с. 97-129, 130-167; Т.2 а.с. 38, 46, 148-157, 160-164, 169-183,240-241, 237, 239 ).

Отже, позивач придбав товари і послуги у ТзОВ «Трансбуд-2» оплатив їх, отримав первинні документи та придбанні товари і послуги використав у своїй господарській діяльності - прийняв участь у будівництві об'єктів нерухомого майна державної форми власності.

На момент здійснення спірних господарських операції та видачі податкових накладних позивач та контрагент були юридичними особами, зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Із змісту п.198.2 статті 198 ПК України видно, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит формуються за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТРАНСБУД-2».

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладенні ним інших договорів, а також формуванні своїх податкових зобов'язань. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду ( справа 2а-0770/2760/12 яка набрала законної сили визнано протиправним та скасовано Наказ державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 30.08.2012 р. № 773 р про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «БК «Континент» щодо взаємовідносин останнього з ТзОВ «Трансбуд-2».

Отже, в податкового органу були відсутні правові підстави для проведення перевірки, що свідчить про протиправність проведеної перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень.

ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі за № 2а-0770/3678/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 29.02.2016 року.