Постанова № 56154835, 23.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Луцьк Справа № 803/56/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 1 Кушнір Ю.В.,

представника відповідача 2 Гладич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач 1, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (відповідач 2, УДКС України у м.Луцьку) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 12681-17 від 11 червня 2015 року та зобов'язати повернути сплачений 15 вересня 2015 року податок у сумі 25 000 гривень.

Позивач зазначає, що оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням йому нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. Вважає таке нарахування незаконним, оскільки цей податок був запроваджений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року. Вказане, на думку ОСОБА_1 суперечить принципу стабільності податкового законодавства, який закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового законодавства України та проголошує, що зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

З наведених підстав вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним, просить суд визнати його протиправним та скасувати. Крім того, повернути сплачений податок у сумі 25 000 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов, просив суд його задовольнити. Додатково зауважив, що у випадках неоднакового тлумачення положень Податкового кодексу України суд приймає рішення на користь платника податків. Як приклад навів практику Європейського Суду з прав людини у справах «Сірков проти України», «Щокін проти України».

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, в письмових запереченнях від 22 лютого 2016 року № 301/10/03-18-10-07, та його представник у судовому засіданні, заперечили проти задоволення позову з тих підстав, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII набрав чинності, у встановленому порядку не визнався неконституційним та є обов'язковим до виконання на всій території України. Зазначила, що позивач в силу статті 267 ПК України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно пункту 267.4 статті 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. Тому, на переконання представника відповідача, на позивача правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у розмірі 25000 грн. Просять суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 40-42).

Відповідач 2 у поясненнях від 22 лютого 2016 року № 05-10/380, та його представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову з тих підстав, що повернення помилково та /або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка подається до органу державної податкової служби, яка відповідно до Порядку взаємодії територіальних органів ДФС України, місцевих фінансових органів та територіальних органів ДКС України готує висновок на повернення такої суми. В подальшому передає висновок для виконання відповідному органу Казначейства.

Станом на 23 лютого 2016 року до управління не надходили визначені Порядком документи про повернення на користь ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі 25000 гривень. Просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині повернення коштів (а.с. 51-53).

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області 11 червня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 12681-17, яким ОСОБА_1 нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в червні 2014 року придбав бувший у вжитку автомобіль TOYOTA Land Cruiser 200 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4 461 куб. см.

З 01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, було введено новий податок з громадян України.

Згідно підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1); об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3 000 куб. см. (п.п. 267.2.1 п.267.2); ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4).

Обставини наявності у позивача легкового автомобіля, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, ОСОБА_1 не заперечує. На момент розгляду справи позивач надав пояснення суду, що даний автомобіль проданий у вересні 2015 року але жодних письмових доказів не надав.

Доводи позивача, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, не приймаються до уваги, оскільки, законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII зазначено, рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Це означає, що Законом радам дозволено прийняти рішення на 2015 рік протягом січня 2015 року, а не тільки до липня 2014 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Луцької міської ради від 28 січня 2015 року № 69/5 встановлено на території м. Луцька транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок у м. Луцьку (а.с. 11).

Згідно з пунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, принцип стабільності застосовується лише у разі внесення змін до елементів податків та зборів, а не при прийнятті нових податків.

Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку «транспортний податок».

Відтак, принцип стабільності тут не порушений.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким введено сплату транспортного податку, не відповідають засадам податкового законодавства визначених у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового законодавства України, оскільки вказаний закон є чинним, не визнався неконституційним у встановленому порядку, а отже є обов'язковим до застосування на всій території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищенаведене застосування нормативно-правових актів під час вирішення цього спору відповідає принципу законності, який визначений у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та проголошує, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Одночасно суд звертає увагу, що у випадку визнання неконституційними вищенаведених норм, вказане може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 5 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в повній мірі довів правомірність свого рішення.

Оскільки на ОСОБА_1 статтею 267 Податкового кодексу України покладений обов'язок щодо сплати транспортного податку, вказана норма законодавства у встановленому порядку не визнавалася неконституційною, тому суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року № 12681-17 є правомірним. За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про повернення коштів сплачених 15 вересня 2015 року у сумі 25 000 гривень суд повідомляє наступне.

Стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників за рішенням суду про стягнення надходжень бюджету можливе в порядку безспірного списання відповідно до пункту 3, 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 23 лютого 2016 року до управління не надходили визначені Порядком № 1146 від 15 грудня 2015 року документи з Луцької ОДПІ ДФС у Волинській області про повернення на користь ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі 25 000 гривень та враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року № 12681-17 судом не скасовано, тому у задоволенні позовної вимоги також слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2016 року.