Рішення № 56154120, 25.02.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 668/9175/15-ц Головуючий в 1 інстанції :

Номер провадження 22-ц/791/614/16 ОСОБА_1

Доповідач : Бездрабко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2016 року лютого місяця 25 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бездрабко В.О.

Суддів : Борка А.Л.

ОСОБА_2

Секретар: Мирненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що 30 червня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №08.3/42/06-НВ, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 53600, 00 доларів США зі сплатою 12,5% річних в іноземній валюті та 24% річних в гривні за користування кредитними коштами на строк до 29 червня 2031 року.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між сторонами укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру №17, загальною площею 55,2 кв м, що розташована за адресою м. Херсон вул. Гагаріна, буд.№10.

26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» відступив право вимоги за кредитним договором позивачу ПАТ «Дельта Банк».

Позивач стверджує, що ОСОБА_3 належним чином не виконує зобовязання за договором, у звязку з чим станом на 13 липня 2015 року існує заборгованість у загальному розмірі 825988,26 грн., з яких: 734185,96 грн. тіло кредиту; 80312,73 грн. заборгованість по процентам; 10258,55 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань; 395,11 грн. 3% від простроченої заборгованості по кредиту; 835,91 грн. 3% від простроченої заборгованості по процентам.

Оскільки відповідачем порушені умови виконання кредитного договору, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на іпотечну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30 червня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №08.3/42/06-НВ, відповідно до умов якого позичальник одержав кредит у розмірі 53600,00 доларів США та зобовязався сплачувати 12,5 % річних за користування кредитом в іноземній валюті та 24,0% річних у гривні, строком до 29 червня 2031 року.

Того ж дня між сторонами укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру, загальною площею 55,2 кв м, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до умов нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» відступив право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки ПАТ «Дельта Банк».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зібрані у справі докази свідчать, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобовязання за договором, станом на 13 липня 2015 року існує заборгованість у загальному розмірі 825 988,26 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом урегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, який не підлягає вирішенню у судовому порядку.

Проте погодитись з висновком суду не можна.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Пунктом 4.3.3. договору іпотеки від 30 червня 2006 року визначено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку визначеному законом України «Про іпотеку».

Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

Відповідно до пункту 4.4 цього договору, у випадку, коли виконання пункту 4.3 унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або звернутися у будь-який час за захистом свої порушених прав до суду.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі №6-124цс13; від 26 грудня 2011 року у справі №3-139гс11/3314.

Зібранні у справі докази свідчать, що за наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором сторони не домовилися у позасудовому порядку щодо вирішення питання звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» права власності на спірне нерухоме майно, а отже, з урахуванням вище наведеного, місцевий суд дійшов помилкового висновку про неможливість вирішення у судовому порядку вимог позивача щодо визнання за ним права власності на іпотечне майно за наявності відповідного застереження у іпотечному договорі від 30 червня 2006 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 лютого 2016року встановлено, що відповідачу ОСОБА_3, крім вищевказаної квартири, яка є предметом судового спору у цій справі, на праві власності також належить квартира АДРЕСА_3; квартира АДРЕСА_4.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач ОСОБА_3 проживає та є зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже спірне іпотечне майно не є постійним місцем проживання позичальника.

За наведених обставин колегія суддів визнає неприйнятними посилання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в порядку ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового про задоволення позовних вимог банку та звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_5, належну на праві власності позичальнику ОСОБА_3

На підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України стягненню з ОСОБА_3 підлягає судовий збір у розмірі 4019,40 грн., сплачений ПАТ «Дельта Банк» за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 825988,26грн. ОСОБА_3 за кредитним договором №08.3/42/06-НВ від 30 червня 2006року, укладеним між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Кредитпромбак», звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру №17, загальною площею 55,2 кв м, житловою площею 29,1 кв м, що розташована за адресою м.Херсон, вул. Гагаріна, будинок №10 та належить на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 23 червня 2006року, шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки (іпотечний договір №13/42/101/06-НВ від 30 червня 2006року) - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4019,40 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: А.Л. Борко

ОСОБА_2