Ухвала суду № 56153424, 24.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/5270/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/199/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

У ХВАЛА

24 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області

на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року

у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «УніверсалБанк» на дії державного виконавця,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року скаргу представника ПАТ «УніверсалБанк» на дії державного виконавця відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3 щодо зупинення виконавчого провадження № 47610711 і скасовано постанову державного виконавця №47610711 від 21 жовтня 2015 року про зупинення виконавчого провадження. В задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі відділ ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати.

Вказує, зокрема, що на час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-385, виданого 25 червня 2010 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УніверсалБанк» 130 054,29 грн. боргу правовий статус боржника вже був визначений та потребував підтвердження шляхом повідомлення правоохоронними органами про не встановлення місця проживання чи перебування боржника, що було зроблено шляхом направлення запитів до органів внутрішніх справ. Згідно з наданими відповідями, боржник не розшуканий, тому його правовий статус як особи, оголошеної в розшук, підтверджений.

Чинне законодавство не містить вимог про оголошення розшуку боржника за кожним окремим виконавчим документом, що перебуває на виконанні, і багаторазове звернення до суду з одного й того ж питання є недоцільним та не раціональним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відділу ДВС, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, у ній викладених, представника ПАТ «УніверсалБанк», який заперечує проти скарги та вважає ухвалу суду вірною, дослідивши матеріали справи та перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05 листопада 2015 року ПАТ «УніверсалБанк» звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця, вимоги якої уточнив 2 грудня 2015 року, мотивуючи їх тим, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2010 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УніверсалБанк» стягнуто заборгованість в сумі 130 054,29 грн.

Виданий на підставі вказаного рішення суду виконавчий лист 18 травня 2015 року був переданий стягувачем для примусового виконання до відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції.

30 червня 2015 року державним виконавцем Романовою О.А. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з не встановленням органами МВС місця проживання боржника на підставі ухвали суду про розшук боржника від 11 вересня 2013 року.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 04 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 вересня 2015 року, визнані неправомірними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа, скасовано постанову від 30 червня 2015 року про повернення виконавчого документа та зобовязано вжити заходів, направлених на примусове виконання рішення суду в справі №2-385/2010. В своїй ухвалі апеляційний суд Сумської області зазначив, що державний виконавець зобовязаний вжити заходів, направлених на звернення стягнення на нерухоме майно боржника: 3/25 частини будинку по вул. Садовій, 80 в м. Конотоп.

Не зважаючи на вимоги ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та на ухвалу Конотопського міськрайонного суду від 04 серпня 2015 року, державний виконавець Романова О.А. знехтувала своїми посадовими обовязками та не виконала рішення суду про звернення стягнення на майно боржника. Відновивши 29 вересня 2015 року виконавче провадження, 21 жовтня 2015 року державний виконавець винесла постанову про його зупинення у звязку з начебто розшуком боржника відповідно до ухвали суду №577/4524/13-ц від 11 вересня 2013 року.

ПАТ «УніверсалБанк» просило визнати неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо зупинення виконавчого провадження №47610711; скасувати зазначену постанову та зобовязати відділ ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції вжити заходів, направлених на примусове виконання рішення суду у справі №2-385/2010; винести відносно ОСОБА_3 окрему ухвалу та направити її до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду та нехтування своїми обовязками (а.с.1, 26).

Частково задовольняючи скаргу ПАТ «УніверсалБанк», суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій, направлених на примусове виконання рішення суду у справі № 2-385/2010, не провів дій та заходів по організації розшуку боржника, не звертався до суду з поданням про оголошення боржника у розшук, а безпідставно керувався лише ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року, якою боржник ОСОБА_5 був оголошений у розшук під час проведення виконавчих дій з виконання іншого виконавчого документа № 2-965 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором на користь іншого стягувача - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Такий висновок суду узгоджується з обставинами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції перебуває виконавче провадження №47610711 з виконання виконавчого листа №2-385, виданого 25 червня 2010 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УніверсалБанк» заборгованості за договором кредитної лінії № BL 929 від 07 грудня 2007 року станом на 19 листопада 2009 року у розмірі 128 647,82 грн., а також судових витрат у вигляді сплати судового збору в розмірі 1286,47 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., всього 130 054,29 грн. (а.с.2).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року у справі №577/4524/13-ц оголошено розшук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації та останнє місце мешкання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оголошуючи ОСОБА_4 в розшук, суд послався на те, що на підставі виконавчого листа № 2-965, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 15 вересня 2010 року, він зобовязаний сплачувати на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 14613,49 гр. заборгованості за кредитним договором, від сплати якої ухиляється, на виклики державного виконавця не зявляється, місце його роботи та проживання невідомі, в результаті прийнятих заходів місце знаходження боржника не встановлено (а.с. 30).

30 червня 2015 року старшому державному виконавцю відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 на її запит №9879/02-54/4 від 18 червня 2015 року з Конотопського МВ УМВС України в Сумській області надіслана відповідь про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться в розшуку за Конотопським МВ УМВС України в Сумській області. Проведеними розшуковими заходами місце його знаходження не встановлене (а.с.47).

30 червня 2015 року державним виконавцем Романовою О.А. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з не встановленням органами МВС місця проживання боржника на підставі ухвали суду від 11 вересня 2013 року у справі № 577/4524/13-ц про розшук боржника (а.с.2).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 вересня 2015 року, у справі №4-с/577/22/15 за скаргою ПАТ «УніверсалБанк» на дії державного виконавця визнані неправомірними дії старшого державного виконавця відділу ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документу стягувачеві.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Романової О.А. №47610711 від 30 червня 2015 року про повернення виконавчого документу стягувачеві (а.с. 3 - 5).

Постановою старшого державного виконавця Романової О.А. від 29 вересня 2015 року на виконання ухвали суду від 4 серпня 2015 року відновлене виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-385, виданого 25 червня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УніверсалБанк» заборгованості в сумі 130 054,29 грн. (а.с.6).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС від 21 жовтня 2015 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зупинене вказане виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-385, виданого 25 червня 2010 року, до виключення обставин, які зумовлюють зупинення виконавчого провадження, з посиланням на те, що ухвалою суду від 11 вересня 2013 року № 6/577/177/13 боржника ОСОБА_4 оголошено в розшук (а.с.7).

Згідно відповіді Конотопського МВ УМВС України в Сумській області від 6 листопада 2015 року на запит державного виконавця від 21 жовтня 2015 року повідомлено, що ОСОБА_5 значиться в розшуку за Конотопським МВ, проведеними розшуковими заходами місце його знаходження не встановлене (а.с. 32).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону, державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; у процесі виконання рішення за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових приміщень чи інших приміщень боржника фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Ч. 6 ст. 12 цього Закону передбачає, що боржник зобовязаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи і майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 38 вказаного Закону, виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини.

Згідно ч. ч. 1 - 6 ст. 39 вказаного Закону, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Якщо арештоване майно боржника передано для реалізації, копії постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються підприємству, установі, організації, які здійснюють таку реалізацію.

Частинами 1, 2 статті 40 Закону передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Витрати органів Національної поліції, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження»до витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату, зокрема, проведення розшуку боржника , його майна або розшуку дитини.

Відповідно до частин 2, 5, 7 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобовязаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Аналіз положень наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у кожному виконавчому провадженні зумовлюється саме межами цього виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, державний виконавець не надала суду переконливих доказів про наявність правових підстав для зупинення виконавчого провадження, які б свідчили про незаконність оскаржуваної ухвали.

Враховуючи зміст частини п'ятої статті 124 Конституції України, частини першої статті 3, частини третьої статті 208 ЦПК України, згідно яких рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України, суд при скасуванні оскаржуваної постанови державного виконавця діяв в межах закону.

При цьому суд вірно врахував, що, задовольняючи ухвалою від 4 серпня 2015 року скаргу на постанову державного виконавця від 30 червня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «УніверсалБанк», суд першої інстанції виходив із того, що повернення виконавчого документа стягувачу суперечить вимогам п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує права стягувача у виконавчому провадженні, оскільки протягом року з дня оголошення розшуку боржника було виявлено його майно, і державний виконавець у цьому випадку повинен був здійснити усі заходи для примусового виконання рішення суду, які передбачені чинним законодавством.

Апеляційний суд Сумської області, погодившись з такими висновками суду першої інстанції, в ухвалі від 17 вересня 2015 року зазначив, що, всупереч вимогам ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження, які зобовязують державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та всупереч тій обставині, що протягом року з дня оголошення в розшук було виявлене майно боржника, що є перешкодою, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, для повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець при здійсненні виконавчих дій, направлених на примусове виконання рішення суду у справі № 2-385/2010, не провів дії та заходи по організації розшуку боржника, не звертався до суду з поданням про оголошення боржника у розшук, а безпідставно керувався лише ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року, якою боржник був оголошений у розшук під час проведення виконавчих дій з виконання іншого виконавчого документа №2-965 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором на користь іншого стягувача - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Державним виконавцем не проводились дії та не застосовувались заходи по організації розшуку боржника відповідно до положень ст. ст. 38, 40 Закону в межах виконавчого провадження №47610711 на користь ПАТ «УніверсалБанк».

Суд також зазначив, що державний виконавець, встановивши, що боржнику на праві власності належить 3/25 частин будинку, всупереч вимогам ст. ст. 52, 58, 62, 63 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 4.3, 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, не вжив заходів для звернення стягнення на це майно, оскільки відсутність боржника за місцем його проживання не є перешкодою для виконання рішення суду.

Державний виконавець не надала доказів, що після скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та відновлення виконавчого провадження в його матеріалах в результаті проведення нею передбачених законом дій по примусовому виконанню рішення суду зявились певні нові документи чи підтвердились обставини, які б були підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до положень п. 4 ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, що вона в межах виконавчого провадження на користь ПАТ «УніверсалБанк» вчинила дії по примусовому виконанню рішення суду, зокрема, по розшуку боржника.

Державний виконавець лише на тій підставі, що боржник не розшуканий на підставі ухвали суду про його розшук, оголошений в межах іншого виконавчого провадження на користь іншого стягувача, винесла постанову про зупинення виконавчого провадження, тобто застосувала незаконні для цього підстави, як і при поверненні виконавчого документа стягувачу, в звязку з чим постанова про повернення виконавчого документа від 30 червня 2015 року була скасована судом.

Представник відділу ДВС не спростував доводів представника ПАТ «УніверсалБанк» про те, що на час зупинення виконавчого провадження, відкритого на його користь, у відділі ДВС іншого виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_4 не було.

З огляду на зазначене є обґрунтованим висновок суду про відсутність доказів про те, що державний виконавець вчинила всі передбачені законом дії по примусовому виконанню рішення суду, в тому числі заходи по розшуку боржника за цим виконавчим провадженням, що підтверджувало б право зупинити виконавче провадження в звязку з неможливістю проведення виконавчих дій за відсутності та участі боржника.

Не спростовують висновків суду посилання відділу ДВС в запереченні на скаргу на дії державного виконавця на те, що чинність ухвали про розшук боржника, оголошеного в межах іншого виконавчого провадження, не припинена, оскільки не скасовувалась, арешт на його майно на 3/25 частини будинку по вул. Садовій, 80 в м. Конотоп не знятий, арешт на майно, накладений при попередніх предявленнях виконавчого листа до виконання, є чинним та не знімався, ним направлені запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби, з відповідей яких вбачається, що джерел доходів та отримання пенсії не виявлено (а.с. 17).

При цьому суд обґрунтовано послався на ту обставину, що боржник, оголошений в розшук ухвалою від 11 вересня 2013 року у іншому виконавчому провадженні, на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року зареєстрував за собою право власності на 3/50 частини домоволодіння № 78-80 по вул. Бориса Олійника в м. Конотоп, тобто вчиняє необхідні для нього дії і повинен відповідати як боржник за даним виконавчим провадженням.

З рішення Конотопського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року у справі № 577/1388/15-ц, на яке послався суд, вбачається, що ОСОБА_5 у справі за позовом ОСОБА_7 до нього, третя особа відділ ДВС Конотопського міськрайонного управління юстиції, про поділ майна подружжя, визнав позов останньої про те, що 3/25 частини домоволодіння, які, на що посилається відділ ДВС, арештовані, є їх спільною сумісною власністю. Вказаним рішенням суду позов ОСОБА_7 задоволено, 3/25 частини домоволодіння визнані їх спільною сумісною власністю, визнане за ОСОБА_7 право власності на ? частину від 3/25 частин домоволодіння.

Отже, доводи відділу ДВС, зокрема, і про те, що державний виконавець вчинив всі необхідні дії по примусовому виконанню рішення суду, що арешт, накладений на майно боржника, не знімався, і боржник не розшуканий, не спростовують висновків суду про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 313, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції Сумської області відхилити.

Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -