Постанова № 56152982, 15.02.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/12210/15-а

Провадження №2-а/592/7/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю представника позивачки за довіреністю: ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача за довіреністю: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про відновлення виплати пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

29.12.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Ковпаквіського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про відновлення виплати пенсії, в якому вона зазначила про те, що в 2009 році їй була призначена пенсія управлінням Пенсійного фонду України в м. Суми, де вона і перебуває на обліку. В органах прокуратури вона працює до цього часу. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Суми з 01.04.2015 року виплата пенсії була припинена відповідно до ст. 12 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення . Вказаною статтею було передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , пенсія не виплачується. Відповідно до п. 5 цього Закону у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України Про державну службу , Про прокуратуру та інших. Фактично до 01.06.2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до ряду законів, в тому числі Закону України Про прокуратуру . Таким чином, з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати їй пенсії, оскільки з зазначеної дати вона не є особою, яка має право на призначення пенсії у порядку спеціального закону. В звязку з чим, вона звернулася до відповідача з заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, проте їй було в цьому відмовлено. Ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою . Ст. 1 Першого протоколу Конвенції визначає Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності . Ст. 18 Конвенції визначено, що обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ст. 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 року № 4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24.06.1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів) , від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) , від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) , від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) , від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) , Конституційний Суд України наголошує, що ч. 3 ст. 22 Конституції України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Виходячи з системного аналізу положень Конвенції та Конституції України щодо гарантій її права на соціальний захист, права на майно, яким вона вважає грошові кошти (у вигляді передбаченої та вже призначеної згідно законодавством пенсії) , на які вона має право і яка з вини відповідача їй не виплачується, вона вважає, що з 01.06.2015 року відповідачем порушуються її права на соціальний захист так і на майно, при цьому допускається дискримінація за професійною ознакою, що є порушенням як Конституції України так і Європейської Конвенції, адже з 01.06.2015 року вона не має переваг перед іншими громадянами України в пенсійному забезпеченні, але вона і не повинна бути позбавлена права на те, на що вона має право як і інші громадяни України. Відповідна правова позиція захисту майнового інтересу викладена у справі Пічкур проти України Європейським судом з прав людини. Зважаючи, що з 01.06.2015 року посада в органах прокуратури, на якій вона працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру , у звязку з чим відпали підстави передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування для призупинення виплати їй пенсії, то її виплата підлягає відновленню. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій. Враховуючи суттєві порушення її конституційного права на соціальний захист та з метою захисту своїх майнових прав, вона просить відповідно до ч. 2 ст. 256 КАСУ звернути судове рішення до негайного виконання в повному обсязі. За нормами ст. 183-2 КАС України адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат повинні розглядатися в порядку скороченого провадження. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 6, 17, 18, 94, 99,100, 104, 105, 106, 183-2, 244-2, 256 КАС України, вона просить: 1. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Суми щодо припинення їй виплати з 01.06.2015 року призначеної пенсії. 2. Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Суми відновити їй виплату пенсії з 01.06.2015 року та провести сплату заборгованості. 3. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі. 4. Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Суми на її користь судові витрати (вхідний № 42723/15 від 29.12.2015 року) (а. с. 4 6) .

19.01.2016 року представник відповідача за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_2 надав до Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення на адміністративний позов ОСОБА_3 про зобовязання поновити виплату пенсії, в якому начальник управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_4 зазначив про те, що управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_3 заперечує проти нього та повідомляє наступне. Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі управління) є органом державної виконавчої влади, який здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах. Згідно з п. п. 1.2 п. 1 Положення управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду. Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень. Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) , безсторонньо (неупереджено) , добросовісно тощо. Вимоги позивачки, викладені в позовній заяві є безпідставними, виходячи з наступного. Позивачка з 21.09.2009 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сумах як отримувач пенсії відповідно до Закону України Про прокуратуру . Закон України це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення загальнообовязкових правил поведінки субєктів цих відносин. 02.03.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення . Так, п. 2 ч. 1 розд. 1 Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення у ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру внесено зміни та доповнено наступною частиною такого змісту: Тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. П. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України Про прокуратуру . Оскільки позивачка продовжує працювати в органах прокуратури, то підстави для поновлення виплати пенсії відсутні. Він звертає увагу суду, що критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, передбачені ч. 3 ст. 2 КАС України. Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) ; безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону) . Бюджет Пенсійного фонду план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел. Ст. 72 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування , а саме: ч. 2 визначено, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, повязаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч. 2 ст. 73 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік ще не затверджено. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції, що діяла до 01.09.2015 року) Пенсійний фонд України та його органи були звільнені від сплати судового збору, у звязку з чим бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 рік кошти на сплату судового збору передбачені не були. Виходячи з системного аналізу ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 7 КАС України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах виконує свої функції та обовязки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством. Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 158, 159, 161, 167 КАС України, він просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 , а дії управління визнати законними та такими що відповідають нормам чинного законодавства (вхідний № 1666 від 19.01.2016 року) (а. с. 15, 16) .

У відкритому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги позивачки у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Він просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні. Він просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 , а дії управління визнати законними та такими що відповідають нормам чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1, пояснення представника відповідача за довіреністю головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_2, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призначено довічну пенсію за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим 01.08.2012 року Пенсійним фондом України, серія ААЄ № 665172 (а. с. 9) .

11.12.2015 року ОСОБА_3 звернулася до начальника управління Пенсійного фонду України в м. Суми ОСОБА_4 Із заявою про відновлення виплати пенсії, в якій вона зазначила про те, що в 2009 році їй була призначена пенсія управлінням Пенсійного фонду України в м. Суми, де вона і перебуває на обліку. 3 01.04.2015 року їй була припинена вирлата пенсії відповідно до ст. 12 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення , ст 47 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування . Відповідно до п. 5 цього Закону у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України Про державну службу , Про прокуратуру та інших. Фактично до 01.06.2015 року Верховною Радою України не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до ряду законів, в тому числі Про прокуратуру . Таким чином, з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати їй пенсії. Вона просила поновити виплату їй пенсії з 01.06.2015 року (а. с. 8) .

24.12.2015 року заступником начальника управління Пенсійного фонду України в м. Суми ОСОБА_5 на імя ОСОБА_3 був надісланий лист Про розгляд заяви № 615/Р, в якому зазначено про те, що управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, уважно розглянувши її заяву від 11.12.2015 року, повідомляє, що у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) , у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про судоустрій і статус суддів , пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Враховуючи вищевикладене, підстав для поновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року управління не має. У разі незгоди з відповіддю вона може бути оскаржена до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області або до суду (а. с. 7) .

З аналізу чинного конституційного, адміністративного законодавства України з урахуванням рекомендацій та розяснень, наданих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, вбачається наступне.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп зазначив: В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоровя, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обовязком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга) , 8, 19 (частина друга) , 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і повязану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (абз. абз. 2, 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 року № 8-рп) .

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах ОСОБА_6 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf. , Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31; п. 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України) . У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме: в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п. 74 рішення від 02.03.2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany) . ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом , вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону. Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII Про Заяву Верховної Ради України Про відступ України від окремих зобовязань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобовязань, визначених п. 3 ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. ст. 5, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому Пленум Верховного Суду України наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого права власності . Таким чином, ст. 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому) , оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності правомірних очікувань у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, правомірні (законні) очікування очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права. Згідно із ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування субєктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року Брумареску проти Румунії (п. 61) . Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 13.12.2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109) . Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обовязок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, повязані із виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права. Рівність усіх перед законом, що випливає із ч. 2 ст. 21 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї ж категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях) . Крім того, положеннями Закону № 213-VIII, окрім принципу рівності всіх громадян, порушено принцип пропорційності. Так, у підпункті 5 пункту 2 розділу I Закону № 213-VIII поставлено в нерівні умови працюючих пенсіонерів (у тому числі працюючих прокурорів, які мають право на пенсію) . Зокрема, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , пенсії, призначені відповідно до Закону № 1788-XII, не виплачуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року, яка чинна з 01.04.2015 року) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Аналізуючи встановлені обставини справи, приведені норми закону, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Станом на 01.04.2015 року посада, на якій працює позивачка, дійсно, давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законами України Про прокуратуру , у звязку з чим відповідачем з 01.04.2015 року було припинено виплату пенсії позивачці ОСОБА_3 .

При цьому, відповідно до п. 5 розд. ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , Про статус народного депутата України , Про Кабінет Міністрів України , Про судову експертизу , Про Національний банк України , Про службу в органах місцевого самоврядування , Про дипломатичну службу , Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п. 5 розд. ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у звязку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України Про прокуратуру щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цими Законами не призначаються.

Тому, на даний час особам, які підпадають під дію вищезазначених спеціальних законів, пенсія призначається відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування .

Відтак, з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивачка ОСОБА_3 , не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про прокуратуру , у звязку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування підстави для невиплати їй пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону.

Отже, з 01.06.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачці відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування , підлягає відновленню, у звязку з відсутністю підстав для її невиплати.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачці у відновленні виплати раніше призначеної їй пенсії за вислугою років з 01.06.2015 року слід визнати протиправними та зобовязати відповідача відновити позивачці ОСОБА_3 виплату раніше призначеної пенсії за вислугою років з 01.06.2015 року.

Що стосується вимоги позивачки ОСОБА_3 про проведення сплати заборгованості, то оскільки нею не було надано довідки про розмір пенсії, розрахунку заборгованості по сплаті пенсії, відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, розяснивши позивачці про те, що вона не позбавлена права повторно звернутися з позовом, у разі зазначення нею необхідних відомостей.

Що стосується вимоги позивачки ОСОБА_3 про негайне виконання рішення суду в повному обсязі, то оскільки негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України) , а не постанови суду про відновлення виплати пенсії; оскільки негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5, 6 ч. 1 ст. 183-2 КАС України (абз. 12 ч. 1 ст. 256 КАС України) , а дана постанова суду була прийнята не в порядку скороченого провадження; оскільки суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України (п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України) , тобто це право, а не обовязок суду, відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. слід стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка субєкта владних повноважень управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про відновлення виплати пенсії слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про відновлення виплати пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах щодо припинення ОСОБА_3 виплати з 01.06.2015 року призначеної пенсії.

Зобовязати управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах відновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугою років з 01.06.2015 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка субєкта владних повноважень управління Пенсійного Фонду України в м. Сумах.

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, про те, що вони можуть одержати копію постанови в повному обсязі 22.02.2016 року.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков