Ухвала суду № 56152848, 23.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1013/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАКС» ЛТД про стягнення пені за договорами комісії,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 02 грудня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року представник ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ТЕРРАКС» ЛТД про стягнення на її користь пені у сумі 914743,23 грн. за договорами комісії на будівництво обєктів нерухомості під №№ 53,129,131. Позивач та її представник посилались на те, що 04 лютого 2005р. між ОСОБА_2 і ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД було укладено договори комісії №№ 53,129,131 на будівництво обєкта нерухомості; за умовами вказаних договорів ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД зобовязалось виконати доручення позивача, здійснивши всі фактичні та юридичні дії необхідні для будівництва обєкта нерухомості сімейно-оздоровчого комплексу, розташованого в прибережній зоні в районі 8-ї станції Великого Фонтану, у пров. Морський, 2 в м. Одесі, з метою передачі у власність ОСОБА_2 апартаментів будівельний №№ 15,14,18 в 20-типоверховій секції сімейно-оздоровчого комплексу; строк реалізації доручення сторонами було визначено п.4.1., 6.1. договорів комісії, відповідно до яких, до 25 грудня 2011р. (з урахуванням додаткових угод до договорів комісії від 16 березня 2010р.) відповідач зобовязувався ввести в експлуатацію закінчений будівництвом сімейно-оздоровчий комплекс, і впродовж 45-ти днів за актом приймання-передачі передати у власність вищевказані апартаменти; проте відповідач свої зобовязання по передачі апартаментів у власність позивача не виконав, будівництво до цього часу не завершено, в експлуатацію обєкт нерухомості не введено. Тому згідно з п.7.2., п.2.3. договорів комісії, вважали, що за затримку у виконанні зобовязання з передачі апартаментів, відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості апартаментів за кожен день прострочки, що в межах річного строку позовної давності складає 914743,23 гривень.

Представник ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД позов не визнав посилаючись на те, що термін у 45 днів, за порушення якого договором передбачена відповідальність за п.7.2. договору, ще не почав свій перебіг, оскільки будівництво не завершено, обєкт будівництва не введено в експлуатацію, зобовязання щодо передачі апартаментів від відповідача позивачу за змістом п.2.3. договору ще не виникло, а існує лише зобовязання щодо виконання доручення комітента із будівництва комплексу в цілому, по виконанню якого і виникне вже наступний обовязок впродовж 45 днів передати створене індивідуально визначене майно у вигляді апартаментів. Окрім того, відповідач посилався на здійснення відповідачем усіх можливих дій, спрямованих на належне виконання з його боку договірних зобовязань, про що, на його думку, свідчать обставини, з яких своєчасне завершення будівництва комплексу не було можливо здійснити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД про стягнення пені за договорами комісії, відмовлено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2015 року, на нежитлові приміщення першого поверху, площею 65,5 кв.м., по вул. Коблевській, 45 в м. Одесі, що належать ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду від 02.12.2015 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечував представник відповідача.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами в договорі обумовлено і розмежовано види відповідальності відповідача за порушення взятих на себе зобовязань, що відповідно до п.2.3 договору апартаменти мають бути передані позивачу впродовж 45-ти днів з моменту введення обєкту нерухомості в експлуатацію за актом приймання-передачі, і оскільки обєкт ще не введено в експлуатацію, перебіг строку, за порушення якого наступає відповідальність у вигляді пені, ще не розпочався.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2005 року між ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД та ОСОБА_2 було укладено три договори під № № 53,129,131, названі сторонами договорами комісії. За умовами вказаних договорів та додаткових угод від 16 березня 2010 року ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД зобовязувався за плату і за рахунок позивача здійснити усі фактичні та юридичні дії, необхідні для будівництва обєкта нерухомості сімейно-оздоровчого комплексу цілорічної дії, розташованого в районі 8-ї станції Великого Фонтану у м. Одесі у пр. Морський,2 з метою передачі у власність позивача частини вказаного обєкту апартаментів, передбачених п.1.4 договору, а саме апартаментів, площею 159,4 кв. м, 172,12 кв. м, 75,22 кв. м, розташованих на 3 поверсі в 20-типоверховій секції сімейно-оздоровчого комплексу. (а.с.9-38)

За визначенням ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони ( комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Сторони визнали, що ТОВ «ТЕРРАКС» ЛТД насправді є замовником та забудовником вищезгаданого обєкту нерухомості. За поясненням представника позивача вищевказані договори він вважає договорами купівлі-продажу майнових прав на зазначене в договорах нерухоме майно, а позивача набувачем майнових прав на апартаменти, та з цього приводу з відповідачем ще триває судовий спір.

Вбачається, що всі три договори було укладено сторонами з метою набуття позивачем у власність збудованих та введених в експлуатацію апартаментів за будівельними №14,№15,№18, розташованих на 3 поверсі 20-ти поверхової секції сімейно- оздоровчого комплексу, за що позивач зобовязався передати відповідачу грошові кошти та внести плату, яка складає 0,5 % від загальної ціни договору. Порядок розрахунків за договором зазначений у додатках № 2 до вказаних договорів, які є їх невідємною частиною. Строк виконання зобовязання з урахуванням додаткових угод до договорів комісії від 16 березня 2010р. сторонами було визначено до 25 грудня 2011р. (а.с.17,27,37) До вказаного строку відповідач зобовязувався ввести в експлуатацію закінчений будівництвом сімейно-оздоровчий комплекс з належними позивачу апартаментами. Апеляційним судом встановлено, що будівництво сімейно-оздоровчого комплексу ще не завершено, і на теперішній час продовжується. Грошові кошти на будівництво позивачем вносились. (а.с.39)

За змістом ст. ст. 526, 525, 610-611 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання; у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови, або розірвання договору, зміна умов зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди.

Пунктом 2.3. згаданих договорів сторонами обумовлено, що у власність позивача апартаменти передаються впродовж 45-ти днів з моменту введення в експлуатацію закінченого будівництвом сімейно-оздоровчого комплексу на підставі акту приймання-передачі. Пунктом 4.2. договорів № № 53,129,131 сторонами також визначено, що прийняття апартаментів здійснюється за актом приймання-передачі, а передача апартаментів здійснюється після внесення відповідачу всієї суми коштів по договору. Розділом 7 договорів передбачена відповідальність сторін у разі порушення зобовязання. При цьому за п.7.1. у разі невиконання чи неналежного виконання зобовязань винна сторона зобовязана відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки. За п.7.2. договору за затримку у передачі апартаментів у встановлений умовами договору строк, а саме впродовж 45 днів з моменту введення в експлуатацію обєкта нерухомості, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не переданих вчасно апартаментів за кожний день прострочення.

Таким чином, сторони договору розмежували передбачені ст. 611 ЦК України види відповідальності за порушення зобовязання, а саме: у разі невиконання чи неналежного виконання зобовязань за договором на винну сторону покладається відшкодування завданих цим збитків, а за прострочення передачі уже введених в експлуатацію апартаментів на винну сторону покладається обовязок сплатити позивачу неустойку у вигляді пені за кожний день прострочення. Та сплата пені водночас не звільняє від обовязку відшкодувати збитки.

При цьому колегія суддів також враховує, що змістом ст.331 ЦК України до введення в експлуатацію наявними є тільки будівельні матеріали та конструкції, а обєкт нерухомості у розумінні статусу апартаментів, про обовязок передачі яких йдеться у вищевказаних договорах, існуватиме тільки після введення його в експлуатацію.

Враховуючи наведене, неспроможними є посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що за договором відповідач у будь-якому разі повинен передати позивачу апартаменти до закінчення зазначеного у договорі строку, тобто до 25 грудня 2011 року, і що навіть за відсутності введення обєкта нерухомості в експлуатацію є підстави для притягнення порушника до відповідальності у формі сплати пені.

Доводи представника позивача про те, що суд неправильно трактує умови договору, що судом неповно зясовані обставини справи не відповідають вище встановленим фактам і обставинам справи.

Посилання представника позивача у своїх поясненнях на Закон України «Про захист прав споживачів» до уваги не береться, оскільки вказаний закон не був підставою позову у цій справі, тоді як за ст.ст.11,303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування правильного рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_4 Сєвєрова