Ухвала суду № 56152800, 18.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/810/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Фальчука В.П.

при секретарі: Книгиницькому О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Суворовської РА ОМР до ОСОБА_2 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Суворовської РА ОМР, третя особа: КП „ЖКС „Пересипський про визнання права користування квартирою та зобовязання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року представник Суворовської РА ОМР звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про виселення останньої з незаконно зайнятого нею житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що особовий рахунок на вказану квартиру відкрито на імя ОСОБА_3, яка померла 11.11.2008 року, в квартирі ніхто не зареєстрований, однак продовжує без законних підстав мешкати ОСОБА_2.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до Суворовської РА ОМР, третьої особи КП «ЖКС «Пересипський» про визнання за нею права користування житловим приміщенням квартири № 66, зобовязання укласти договір найму та відкрити особовий рахунок. Зустрічні вимоги мотивовані тим, що після смерті матері, ОСОБА_2 вирішила скористатися своїми правами та як член сімї звернулася до адміністрації з проханням укласти договір найму на своє імя однак отримала відмову. При цьому ОСОБА_2 також вказувала на те, що вона починаючи з 1968 року по 1995 рік постійно проживала в квартирі. В 1995 році вона знялася з реєстраційного обліку в м.Южний, а з 2006 року знову стала проживати в квартирі з матірю однією сімєю та вела з нею спільне господарство, але не була зареєстрована. Після смерті матері та брата вона як добропорядний квартиронаймач виконує усі передбачені договором найму обовязки щодо квартирної плати.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2015 року позов Суворовської РА ОМР задоволено. Виселено ОСОБА_2 з житлового приміщення за адресою:АДРЕСА_2.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський», про визнання права користування квартирою та зобовязання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2015 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Суворовської РА ОМР відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову про виселення та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання права користування квартирою та зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для проживання в спірній квартирі у відповідачки не має і тому відповідач ОСОБА_2 підлягає виселенню.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і заснований на законодавстві.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

На підставі ордеру № 230 серії ЛР від 05.03.1968р. ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_2, та сином ОСОБА_4, отримала право на зайняття жилого приміщення однокімнатної квартири АДРЕСА_3 (колишня Дніпровська), в м. Одесі.

З наданих свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_3 померла 11.11.2008р., а її син ОСОБА_4 помер 01.08.2010 р.

Із змісту представленої заяви ОСОБА_4 видно, що він складав заяву на імя голови адміністрації про відкриття на нього особового рахунку та про реєстрацію сестри ОСОБА_2 в квартирі.

Однак, як було зясовано, дана заява не була подана для розгляду та не було подано звернення щодо приватизації квартири.

Судом також зясовано, що 01.02. 2012 року Суворовським районним судом міста ОСОБА_4 було прийнято рішення про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення.

09.10.2014 року Суворовський районний суд м. Одеси відмовив в позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права користування житловим приміщенням, зобовязання укладення договору найму житлового приміщення, а зустрічний позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про їх виселення з квартири АДРЕСА_5 без надання іншого жилого приміщення задовольнив.

Згідно наданої довідки №738 від 26.02.2015 року в спірній квартирі ніхто не зареєстрований.

За життя матері та брата, відповідач не була зареєстрована в квартирі як член сімї, тому в силу вказаної норми такого статусу вона не набула.

Встановлені обставини вказують на те, що відповідач в 1995 році за власним бажанням виїхала зі спірної квартири, змінила місце проживання та скористалася вже своїм правом на житло, отримавши квартиру в м. Южне, крім того, вона використала право на приватизацію житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6.

Згідно з відомостями про реєстрацію у паспорті відповідача вбачається, що ОСОБА_2 з 11.01.1995 року до 21.03.2012 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 21.03.2012 року до 10.08.2012 року ОСОБА_2 немала зареєстрованого місця проживання. Потім з 10.08.2012 року до 18.04.2014 року знов була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. 18.04.2014 року ОСОБА_2 знялася з реєстрації по місцю проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 і на даний час реєстрації не має.

В матеріалах справи є заява ОСОБА_4 від 02.07.2009 року до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, засвідчена начальником дільниці № 8 КП ЖКС «Північний» та паспортистом про те, що він після смерті матері просить відкрити на нього особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_7 та прописати у квартиру його сестру ОСОБА_2 (а. с. 39).

В засіданні судової колегії ОСОБА_2 пояснила, що дійсно вона намагалася офіційно зареєструватися у спірній квартирі. Проте дану заяву у неї не прийняли в Суворовській районної адміністрації Одеської міської ради. Проте, будь-яких доказів того, що вона дійсно зверталася з такою заявою до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради за життя брата, у неї немає. Тоді вона не придавала цьому значення, оскільки намагалася перш за все поновити брату загублений паспорт та вилікувати його. Однак брат все одно помер у лікарні від туберкульозу.

Нормами статті 64 ЖК України передбачено, що члени сімї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сімї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сімї наймача, набувають рівного з іншими членами сімї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сімї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).

Право на користування житлом виникає у членів сімї власника житла, якщо проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Встановлено, що ОСОБА_3, яка померла 11 листопада 2008 року та ОСОБА_4, який помер 01 серпня 2010 року за життя не набули права власності на спірну квартиру, із заявами про приватизацію квартири до органу приватизації не зверталися.

Водночас докази того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя, фактично та дійсно звернулися до Суворовській районної адміністрації Одеської міської ради з заявами про вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру, відсутні, що не заперечувалося самою ОСОБА_2

Як за життя так і після смерті матері, яка померла 11 листопада 2008 року та брата, який помер 01 серпня 2010 року і з невеликою перервою до 2014 року ОСОБА_7 була прописана за адресою: АДРЕСА_8.

Відповідно до довідки на отримання санаторно-курортного лікування КП «Южненська міська лікарня» від 30.06.2015 року ОСОБА_2 рекомендовано оздоровлення в санаторіях міст Миргорода, Саки, Хмельника. При цьому у лікувальному закладі міста Южне при видачі вказаного документу, ОСОБА_2 облікована, як мешканка м. Южне за адресою: АДРЕСА_9 (а. с. 31).

Оцінюючи всі встановлені обставини у сукупності судова колегія вбачає, що в цьому випадку відсутні передбачені законом підстави для визнання за ОСОБА_2 права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_10.

Встановивши, що законних підстав для проживання в спірній квартирі у відповідачки не має, районний суд дійшов до вірного висновку, про обґрунтованість заявленого позову про виселення ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги про те, ОСОБА_7 має право на проживання у спірній квартирі на підставі ордеру, виданого її матері ОСОБА_3 у 1968 році, куди вона була вписана, як неповнолітня дитина основного квартиронаймача, а також що ОСОБА_2 успадкувала право на житло після смерті матері та брата, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не спростовують висновків районного суду на підставі правильно встановлених обставин.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

ОСОБА_8