Рішення № 56149710, 22.02.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17261/15-ц

Провадження № 2/127/1475/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за оплату житлово- комунальних послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за оплату житлово - комунальних послуг,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за оплату житлово - комунальних послуг, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.04.1998 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_3, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницької міської ради Вінницької області. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2013 року шлюб було розірвано.

Позивачці на підставі свідоцтва про право власності належить будинок за адресою: м. Вінниця, вул. Володарського, 7, за вказаною адресою проживають та зареєстровані діти сторін: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишились на утриманні позивачки.

Крім того, позивачці належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якою відповідач також користується, але відмовляється оплачувати комунальні послуги, борг за які на даний час складає 9289, 54 грн., який позивачка самостійно оплатити не в змозі.

Протягом останнього часу відповідач повністю припинив допомагати позивачці разом з дітьми матеріально, грошей на оплату комунальних послуг також не надає, хоча користується ними, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 9722, 52 коп., яку позивач змушена була оплатити самостійно, а відповідач відмовляється добровільно оплачувати житлово - комунальні послуги якими і він користується, наведене і змусило звернутись до суду.

08.12.2015 року позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про уточнення позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_3 5270, 46 грн. в порядку регресу сплачених коштів за житлово комунальні послуги та 5592,83 грн. заборгованості з комунальних послуг за квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Володарського, 7, а також витрати на правову допомогу та судовий збір.

08.12.2015 року, до початку судового розгляду, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічною позовною заявою про стягнення коштів за оплату житлово комунальних послуг. Позов мотивував тим, що станом на 08.12.2015 року в Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження (цивільна справа № 127/9293/14ц, провадження № 6 32664ск15) за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1Ю, про розподіл спільного майна, вартість позову близько 90000000 грн.

Предметом провадження є спільне майно подружжя:

1)будинок по вул. Володарського, 7, м. Вінниця, в якому проживає відповідачка,

2)квартира АДРЕСА_2, використовує відповідачка для надання в оренду,

3)квартира по вул. Олеся Гончара, 24 А кв. 6, м. Київ, використовує відповідачка,

4)квартира АДРЕСА_3, не придатна для проживання,

5)квартира АДРЕСА_4, не придатна для проживання,

6)грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 в розмірі 74 000 доларів США,

7)грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 в розмірі 43 000 ОСОБА_5,

8)автомобіль «БМВ - Кабріо», вартістю 50000 доларів США, яким володіє ОСОБА_1

З моменту розірвання шлюбу, який відбувся 19.10.2013 року до 02.07.2015 року ОСОБА_3 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та регулярно сплачував житлово комунальні послуги, тобто за газ, електропостачання, телефони за місцем проживання в будинку по вул. Володарського, 7, в м. Вінниці так і за обслуговування квартир (оплата комунальних платежів) № 1 та №51 в будинку № 9 по вул. Толстого, м. Вінниці, які до постановлення рішення про розподіл майна є спільним майном.

В період з жовтня 2013 року по грудень 2015 року загальна сума особистих витрат ОСОБА_3 за оплату житлово комунальних послуг спільної нерухомості склала 57197 94 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 ? частку сплачених коштів за житлово - комунальні послуги, яка становить 28598,97 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2015 року позовні заяви об'єднані в одне провадження.

12.02.2016 року ОСОБА_3 надав суду заяв про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_1 ? частку сплачених ним коштів за житлово комунальні послуги відносно спільного майна подружжя в порядку регресу в сумі 30942, 80 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.

В судовому засіданні позивачка - відповідачка ОСОБА_1 та представник позивача - відповідача ОСОБА_2, кожна окремо, в судовому засіданні, уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, уточнені зустрічні вимоги не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги не визнав, уточнені зустрічні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за оплату житлово комунальних послуг не підлягає до задоволення, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за оплату житлово комунальних послуг також не підлягає до задоволення. Даного висновку суд дійшов зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 25.04.1998 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницької міської ради Вінницької області. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2013 року шлюб було розірвано (а.с.3).

Від шлюбу у сторін народилось дві дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).

Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на будівлю № 1262 від 04.07.2001 року, домоволодіння, яке знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Володарського, 7, належить ОСОБА_1 (а.с.52).

Згідно до договору купівлі - продажу квартири від 02.11.2005 року ТОВ «Житло - Буд» продало, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_5 (а.с.53).

Відповідно до акту обстеження житлових умов помешкання за адресою: м. Вінниця, вул. Володарського, 7, комісії комітету «Центральний», в будинку проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 зареєстрований, але станом на 02.07.2015 року на проживає за вказаною адресою (а.с.51).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовлено, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено, рішення суду набрало законної сили 06.04.2015 року згідно ухвали апеляційного суду Вінницької області (а.с.55 - 58).

В Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження (цивільна справа № 127/9293/14ц, провадження № 6 32664ск15) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності та поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2015 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09.10.2015 року (а.с.76).

Станом на день розгляду справи, Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.01.2016р. скасовано ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09.10.2015р., а справу направлено на новий судовий розгляд ( а.с.115).

Предметом провадження в зазначеній справі є спільне майно подружжя, вартість позову, близько 90000000 грн., а саме:

1)будинок по вул. Володарського, 7, м. Вінниця,

2)квартира АДРЕСА_2,

3)квартира по вул. Олеся Гончара, 24 А кв. 6, м. Київ,

4)квартира АДРЕСА_3,

5)квартира АДРЕСА_6,

6)грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 в розмірі 74 000 доларів США,

7)грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 в розмірі 43 000 ОСОБА_5,

8)автомобіль «БМВ - Кабріо», вартістю 50 000 доларів США, відповідно до копії позовної заяви про поділ спільного майна від 14.05.20145 року та зустрічної позовної заяви від 08.12.2015 року ОСОБА_3 (а.с.65 - 67, 72 - 73). Таким чином, відносно даного майна є спір, як щодо майна, яке було придбано під час шлюбу і яке є спільним майном подружжя. Даний факт сторонами в судовому засіданні не оспорювався. Майно на даний час є нерозподіленим і з моменту його придбання і до даного часу перебувають у їх спільному користуванні.

ОСОБА_1 було надано суду ряд квитанцій про оплату житлово комунальних послуг, а також вимога, щодо погашення заборгованості за наданні послуги з постачання гарячої води та з централізованого опалення за адресою:м. Київ, АДРЕСА_7 (а.с.5-8, 47-49, 61 - 63).

ОСОБА_3 також було надано квитанції про оплату житлово комунальних послуг (а.с.122-156), гарантійний талон на виготовлення пластикових вікон на суму 18000 грн.(а.с.157 - 159), відомість на внесення грошових коштів для виконання робіт по утепленню зовнішнього фасаду в будинку по вул. Л. Толстого,9, на суму 8861 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.2 ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Станом на день розгляду справи рішення суду щодо поділу майна подружжя ОСОБА_3 відсутнє, а отже все що набуто сторонами за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово комунальні послуги» споживач - це фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово комунальну послугу.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач зобовязаний оплачувати житлово комунальні плуги у строки встановлені договором або законом.

Суд прийшов до висновку, що сторони відповідно до вимог вище зазначеного Закону повинні спільно нести витрати, щодо користування спільною власністю, що і має місце в даному випадку.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2015р., яке набуло законної сили, було встановлено, що ОСОБА_3 оплачує витрати по утриманню будинку, охорони, газопостачання, електроенергії, придбаває продукти, оплачує поїздки дітям за кордон в 2014р., купував їм одяг, взуття, частково оплачував медичні послуги, що надавались дочці ОСОБА_6, оплачував навчання у школі. ОСОБА_1 також несе витрати по утриманню дітей, забезпечує їх продуктами, необхідним шкільним приладдям, засобами гігієни, оплачує навчання та заняття в гуртках, лікування, купує одяг, оплачує поїздки на відпочинок тощо ( а.с. 58).

Судом надано квитанції про сплату рахунків за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 ( а.с.5-8,61-63) та оплата рахунків ОСОБА_3 ( а.с.100-103,122-149), що підтверджується довідками ПриватБанку щодо належності ОСОБА_3 карток, з яких здійснювались дані проплати. ( а.с.150-156).

Крім того, самою стороною ОСОБА_1 не заперечується факт часткової проплати ОСОБА_3 житлово-комунальних послуг, однак на її думку, як глава сім»ї він зобов»язаний був це робити.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що дана заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла за час та відносно майна, яке є спільним майном подружжя ОСОБА_3. Обоє несуть спільні витрати по утриманню даного майна, дітей тощо.

Оскільки сторонами не було надано суду беззаперечних доказів, що лише одна із сторін здійснює оплату житлово-комунальних послуг, а друга сторона повністю від даної оплати ухиляється, тому суд прийшов до висновку, що первісний і зустрічний позови є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 63, 69, 70 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за оплату житлово- комунальних послуг - відмовити.

Судові витрати за даним позовом віднести за рахунок позивачки ОСОБА_1.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за оплату житлово- комунальних послуг відмовити.

Судові витрати за даним позовом віднести за рахунок позивача ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: