Рішення № 56147945, 23.02.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5803/15-ц

Провадження № 2/645/493/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 лютого 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Іващенко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Новицької Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 13 293 000 (тринадцять мільйонів двісті дев'яносто три тсячі) гривень за договором позики від 28.09.2008.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. На підтвердження фактичного одержання грошової суми за вищевкзаним договором Відповідачем надано розписку від 28.09.2008 у якій зазначено, що Позивач передав, а Відповідач одержав у власність грошові кошти у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, що станом на 09.06.2015 складає еквівалент 3 165 000 (три мільйони сто шістдесят п`ять тисяч) грн., які зобов'язується повернути на першу вимогу Позивача.

Крім того у даній розписці, що підтверджує факт укладання договору та передачу Позивачем грошових коштів Відповідачеві зазначено, що Відповідач зобов'язується щомісяця протягом всього часу користування грошовими коштами сплачувати 4 % від заборгованої суми Позивачу.

На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на його користьсуму основного боргу ? 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, що є еквівалентом 3 165 000 (три мільйони сто шістдесят п`ять тисяч) грн. та щомісячні 4% від даної суми ? 10 128 000 (десять мільйонів сто двадцять вісім тисяч) грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи в тому числі, шляхом розміщення оголошення в друкованому засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за йоговідсутності суду не надав.

Відповідно до ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно дост. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, щопозивач 28 вересня 2008 року передав відповідачу грошові кошти в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, що станом на 09.06.2015 складає гривневий еквівалент 3 165 000 (три мільйони сто шістдесят п`ять тисяч) грн. про що відповідачем складено письмову розписку в якій він зобов'язався повернути борг на першу вимогу позивача. Також у даній розписці зазначено, що Відповідач зобов'язується щомісяця протягом всього часу користування грошовими коштами сплачувати 4% від заборгованої суми Позивачу.

Своїх зобов'язань щодо повернення суми боргу відповідач не виконав, до теперішнього часу борг не повернув.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_3, який пояснив, що 28 вересня 2008р. він був присутній при передачі коштів в сумі 150000 доларів США від ОСОБА_1 ОСОБА_4, про що ОСОБА_2 власноруч написав розписку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з положеннями ч.2 ст.1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до вимог ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.533 ЦК Україниякщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2ст. 533 ЦК Українидопускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, що і було зроблено відповідачем у розписці, складеної 28.09.2008р.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. Отже, саме у національній валюті України борг підлягає стягненню.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо підтвердження повернення ним боргу, як і не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими ст.ст.27, 31 ЦПК Українита не надав заперечень на позовну заяву.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню за наявності досліджених у судовому засіданні доказів.

Згідно зі ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачені судовівитрати, а саме: судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн., що документально підтверджується квитанцією, долученою до матеріалів цивільної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.625, 1046, 1047,1049 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88,ч.4 ст.169, 209, 212-215, 224-229 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 3165000,00 грн. (три мільйони сто шістдесят пять тисяч грн..) боргу за договором позики від 28.09.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 10128000,00 грн. ( десять мільйонів сто двадцять вісім тисяч грн..), що складають 4% щомісячних від суми позики за договором від 28.09.2008р.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот пятдесят чотири грн..).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розглядусправи апеляційним судом.

Суддя: