Ухвала суду № 56142867, 19.02.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 201/11978/13-к

Номер провадження 1-кп/201/18/2016

УХВАЛА

19 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Ополинської І.Г.,

суддів Антонюка О.А., Ткаченко Н.В.,

при секретарі Геліч Н.В.,

за участю прокурора Суховетрук Т.І.,

представника потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного в рамках кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України.

В судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до спливу двомісячного терміну.

Прокурор Суховетрук Т.І. вважала за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а інше, повязане із обвинуваченням останнього у вчиненні дій, спрямованих на втечу з-під варти, а тому є всі підстави вважати, що останній може переховуватися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, звернула увагу суду на той факт, що по даному кримінальному провадженню під час досудового розслідування ОСОБА_6 вже було не дотримано умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави та з урахуванням всіх перелічених обставин просила суд відмовити у задоволенні даного клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора у повному обсязі та просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що по-перше, зазначений запобіжний захід відносно обвинуваченого був обраний незаконно з метою рейдерського захвату підприємств ОСОБА_6, наявна не обґрунтована підозра відносно останнього і його вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень до теперішнього часу не доведена, відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України і підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою не має, а також з урахуванням погіршення стану здоровя останнього, необхідності оперативного втручання та надання кваліфікованої медичної допомоги, які ОСОБА_6 не може отримати в умовах слідчого ізолятора, просили суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність доцільності продовження найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, який набрав законної сили 24 грудня 2015 року, частина 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладена у такій редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

При попередньому вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6, колегія суддів враховувала наявність існування ризику щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, на підтвердження якого вказували такі обставини, як ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень останнім та тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим за вчинення інкримінованих правопорушень, а також недотримання обвинуваченим умов застосування запобіжного заходу, який до нього застосовувався раніше.

Між тим, колегія суддів, розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не може не врахувати положення наведеного вище закону, відповідно до якого змінився розрахунок строку попереднього увязнення у разі засудження особи до позбавлення волі, зокрема зарахування судом строку попереднього увязнення провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Під час судового розгляду досліджений протокол про затримання, відповідно до якого ОСОБА_6 затриманий 30 липня 2013 року та станом на теперішній час обвинувачений перебуває під вартою протягом 2 років 6 місяців 19 днів, що у разі засудження обвинуваченого до позбавлення волі, з урахуванням положень наведеного вище закону, дорівнює 5 рокам та 1 місяцю, тобто ОСОБА_6 на теперішній час фактично відбув мінімальне покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушенням, у вчиненні яких він обвинувачується.

Отже, на думку колегії суддів, цей факт значно зменшує вірогідність настання наведеного вище ризику, а зазначені обставини є недостатніми для переконання суду, що обвинуваченому ОСОБА_6 доцільно продовжувати найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Поряд із цим, при вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6, колегія суддів також враховує стан здоровя останнього, якому відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 9010 поставлено діагноз: неправильно зрощений перелам лівої пяткової кістки, хронічний посттравматичний остеомієліт, свище подібна форма фаза нестійкої ремісії, стан після трьох суглобної резекції лівої стопи, травматичний асептичний некроз таранної кістки, остеоартроз підтаранного суглобу. Перелам металевої конструкції (спонгіозного вінта) та рекомендовано оперативне втручання та видалення металоконструкції, що не можливо здійснити в умовах медичної частини Дніпропетровського слідчого ізолятора.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, про можливість застосування іншого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_6В, який дозволить забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігти спробі переховуватися від суду.

З урахуванням наведеного, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 194, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів дістається висновку про доцільність зміни раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відповідно до вимог ст. 181 КПК України, який полягатиме у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово за місцем реєстрації останнього за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Вітрівка, вул. Кооперативна, буд. 27, строком на два місяці, тобто до 18 квітня 2016 року.

Разом із цим, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до вимог ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обовязки:

- прибувати до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження відносно останнього, за кожною його вимогою;

- цілодобово не відлучатися з населеного пункту, в якому останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, без дозволу суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження відносно останнього;

- цілодобово носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331, 369 - 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Змінити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці, до 18 квітня 2016 року, звільнити з під варти у залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обовязки:

- прибувати до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження відносно останнього, за кожною його вимогою;

- цілодобово не відлучатися з населеного пункту, в якому останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, без дозволу суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження відносно останнього;

- цілодобово носити електронний засіб контролю.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, є 18 квітня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Г. Ополинська

Суддя: О.А. Антонюк

Суддя: Н.В. Ткаченко