Ухвала суду № 56138574, 29.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/5379/15-ц Номер провадження 22-ц/775/116/2016

Головуючий у 1 інстанції Тітова Т.А. Єдиний унікальний номер 227/5379/15-ц

Доповідач Жданова В.С. номер провадження 22-ц/775/116/2016

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Канурної О.Д., Халаджи О.В.

за участю секретаря Марченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Добропільського міськрайонного суду від 03 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 9.11.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір №DOAORX0090011? який складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту ОСОБА_1 строком на 12 місяців в розмірі 1848,78 грн. зі сплатою 24% річних. Погашення кредиту повинно було здійснюватись щомісячними платежами в сумі 200,08 грн. в період з 04 по 09 кожного місяця. Відповідач свої зобов»язання за договором не виконав у зв»язку з чим станом на 09.09.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 68605,03 грн., яка складається з 1848,78 грн заборгованості за кредитом ; 20207,41 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 299,52 грн комісії; 46249,32 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов»язання; 500грн штраф фіксована частина; 938,97 грн. штраф процентна складова. Рішенням Індустріального районного сулу м. Дніпропетрорвська від 18.12.2013 року з відповідача на корись ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитом в загальному розмірі 49825,67 грн., яка складається : 1848,78 грн. заборгованості за кредитом; 15933,49 грн.- заборгованості по процентам за користування кредитом; 299,52 грн. заборгованості по комісії; 28895,04 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов»язань; 250 грн. штраф; 2348,84 грн. штраф процентна складова. Після відрахування від 68605,03 грн. ( суми боргу на час звернення з даним позовом) суми 49825,67 грн ( стягнутої попереднім рішення суду) позивач визначив суму заборгованості 20218,33 грн, яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 03.11.2015 року частково задоволені позовні вимоги ПАТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, з відповідача стягнуто заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 4273,93 грн, вирішено питання про судові витрати. В позовних вимог про стягнення неустойки відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд в порушення положень ч.3 ст.267 ЦК України самостійно без заяви відповідача застосував позовну давність щодо стягнення пені, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

В частині стягнення суми процентів за користування кредитом рішення позивачем не оскаржується.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в наданій апеляційному суду заяві просить справу розглянути без участі представника банку. ( вх..ЕП-1081/16 від 24.02.2016 р.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті « Судова влада України», оскільки направлення поштової кореспонденції на територію, тимчасово непідконтрольну Україні, не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав .

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов частково - відмовляючи у стягненні неустойки, суд першої інстанції послався на пункт 5.4 Умов укладеного договору, відповідно до якого нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов»язання, передбаченого п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Умов здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов»язання повинне бути виконане Позичальником. Враховуючи те, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2013 року вже стягнута сума пені та штрафу, нарахована за період з 04.01.2007 року, то стягнення неустойки поза межами строку, встановленому п.5.4. Умов є неможливим.

З висновком суду першої інстанції щодо підстав для відмови в позові про стягненні неустойки погодитись не можна, виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено в ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як зауважував Конституційний Суд України в рішенні №7-рп/2013 справа №1-12/2013 від 11.07.2013 року межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Встановлено, що 9.11.2006 року між сторонами укладено договір №DOAORX0090011? який складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту строком на 12 місяців в розмірі 1848,78 грн. зі сплатою 24% річних. Згідно пунктів 5.1, 5.3 Умов, доданих до заяви, при порушенні позичальником зобов»язань за кредитним договором Банк має право нараховувати пеню та штрафи ( а.с.12)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції вважав, що відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 5.4 5.5 Умов банк має право нарахування неустойки в межах 3 річного строку з дня, коли відповідне зобов»язання повинно бути виконане, але банк звернувся з вимогою про стягнення неустойки поза межами встановленого строку.

Проте, такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального закону, якими врегульований даний спір.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При розгляді справи суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктами якого 5.1, 5.3 передбачено стягнення пені та штрафу за порушення позичальником свого зобов»язання не містять підпису відповідача .

Згідно приписів, викладених в правовій позиції Верховного Суду України по справі №6- 16цс15 від 11.03.2015 року Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.1,5.3 яких установлено стягнення пені та штрафу не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Згідно заяви позичальника Банк надає Позичальнику строковий кредит у сумі 1848,78 грн. на 12 місяців з 09.11.2006 р. по 09.11.2007 року включно з умовою сплати 2% на місяць на суму залишку кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту 24,96 грн., єдиноразової винагороди 168,07 грн, в обмін на зобов»язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені у заяві строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку : щомісячно в період з 04 по 09 число кожного місяці Позичальник повинен надати Банку грошові кошти( щомісячний платіж) у сумі 200,08 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії. Сторонами визначено, що при порушення Позичальником зобов»язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,01% в місяць, розрахованої від суми залишку кредиту відсоткова ставка за кредитом може змінюватись в залежності від змін облікової ставки НБУ чи в інших випадках.

Крім того, в заяві визначено, що , що максимальний розмір вимоги забезпечується предметом застави, складає 2400,96 грн, предмет застави знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Заявою не передбачена можливість застосування будь-якої іншої відповідальність (зокрема, стягнення неустойки) за порушення зобов»язання.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що заявою позичальника визначені умови надання кредиту, умови його повернення та відповідальність за порушення зобов»язання , які не передбачають такого виду відповідальності як стягнення неустойки, висновок суду першої інстанції про відмову в позові з посиланням на порушення позивачем п.5.4. є помилковим.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів за вказаних вище підстав.

Оскільки позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягнення неустойки, то в частині стягненні суми процентів за кредитом рішення суду не переглядається.

Керуючись ст. ст. 307, п.4 ч1 ст.309, 314-315 ЦПК України апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 03 листопада 2015року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення пені , штрафу 500 грн. - фіксована частина, штрафу 938,97 грн.- процентна складова за кредитним договором №DOAORX0090011 від 09 листопада 2006 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий судді :