Рішення № 56136980, 26.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2-1585/16

760/14746/15-Ц

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Рибасюк О.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві, про вселення у житлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить 1/6 частина вищезазначеної квартири, проте між сторонами склалися складні стосунки, відповідач весь час перешкоджає заселенню позивача у спірну квартиру, тому позивач фактично позбавлений права користування своєю власністю.

В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідач - це колишня дружина його сина, який помер. Відповідачу та їх із сином позивача доньці належали по 1/3 даної квартири, інші 1/3 належала синові. Після смерті останнього відкрилася спадщина, проте позивач не зміг отримати відповідне свідоцтва у нотаріуса, а був змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1/6 частину даної квартири, оскільки відповідач «ховала» від нього правовстановлюючі документи на майно, не надавала їх в нотаріальну контору.

За переконанням позивача, це окремий раз підтверджує «напружені» стосунки між сторонами.

Також в судовому засіданні позивач стверджував, що відповідач заявила йому, що він проживати в цій квартирі не буде. Наполягав на тому, що він хоч і має у власності маленьку частку, проте це не може слугувати будь-яким обмеженням його прав (а.с.3-4)

Представник позивача також підтримав позов з підстав, викладених судом вище. Підкреслив, що позивач є людиною похилого віку, а відповідач фактично перешкоджає тому, щоб він проживав в цій квартирі.

Представник відповідача заперечував проти позову, зазначав, що відповідач зважаючи на те, що частка, яка належить позивачеві в даній квартирі, є незначною, пропонувала йому відмовитися від неї та вона, в свою чергу, «віддасть» йому гараж. Проте він на це не погодився. Визнав, що дійсно відповідач проти того, щоб позивач проживав в цій квартирі. На запитання суду представник відповідача також визнав, що дійсно між сторонами дуже несприятливі стосунки, і дійсно в таких умовах неможливо співіснувати, а позивачу є де жити, тому така відмова відповідача у допуску позивача до квартири є, на думку відповідача, обґрунтованою.

Щодо ініціювання процесів по викупу цієї незначної частини квартири, що належить позивачеві, чи переведення прав покупця, представник відповідача відповів, що на даний час з такими позовами до суду відповідач не зверталася, навіть не надсилала такі пропозиції самому позивачу.

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.56)

В судовому засіданні на стадії доповнень позивач уточнив, що він просить вселити його не в окрему кімнату цієї квартири, а в усю квартиру, оскільки відповідний режим користування не визначений, суд оголосив технічну перерву для письмового викладення своєї позиції, однак відповідач, перед перервою зазначивши, що доповнень та клопотань він не має, не дочекався продовження судового засідання та залишив приміщення зали суду без наведення будь-яких причин такої поведінки (а.с.69)

Суд, за згодою позивача, з урахуванням тривалого перебування справи в провадженні суду, а також дотримання прав відповідача, який, за переконанням свого представника, подав всі докази на підтвердження своїх заперечень, заявив, що доповнень і клопотань не має, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України)

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.02.2016 квартира АДРЕСА_1 загальною площею 50,4 кв.м, житловою - 34,3 кв.м, на праві власності належить по 1/3 частині ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договору міни, виданого 24.03.1994 Товарною біржею «Українська біржа Десятинна», 1/6 - зареєстрована за позивачем на підстав рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03.03.2014 (а.с.70)

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03.03.2014 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6., третя особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності на спадкове майно, встановлено, що між сторонами існують складні відносини, в тому числі щодо визнання права власності на вищезазначену квартиру, результатом яких стали два судових преса, і відповідно два рішення судів, друге - рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18.05.2012, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2012 та від 24.04.2013, якими було зобов`язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6. подати правовстановлюючі документи на вищезазначену квартиру в Дев`яту Київську державну нотаріальну контору до матеріалів спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина позивача та чоловіка відповідача - ОСОБА_8 (а.с.17)

Витребувані судом матеріали спадкової справи засвідчили в них наявність лише копій правовстановлюючих документів на дану квартиру із відміткою про знаходження оригіналів у ОСОБА_5 Таким чино, суд прийшов до висновку, що позивач має складнощі, які не залежать від нього, в отриманні спадщини після померлого сина у зв`язку із відмовою відповідача сприяти йому в цьому, незважаючи на те, що таке зобов`язання було встановлено рішенням суду (а.с.16-18)

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так, суд вважає такими, що не підлягають доказуванню обставини, зазначені позивачем про чинення перешкод у користуванні даною квартирою, які були визнані представником відповідача в судовому засіданні.

Суд погоджується з представником відповідача в тому, що дійсно частка у власності на цю квартиру у позивача є незначною, проте відповідач не скористалася передбаченими законом засобами і у встановлений законом спосіб зазначене питання не вирішила. В той же час, таке її небажання проживати разом із колишнім свекром не може бути підставою для обмеження останнього в користуванні власністю.

Також суд акцентує увагу на тому, що вимоги адресовані саме ОСОБА_5, тому що, як зазначають сторони, саме вона заперечує проти проживання позивача у спільній квартирі, чинить перешкоди.

Судом в порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було роз`яснено позивачу можливість звернення до суду із завою про збільшення позовних вимог і зазначення такої вимоги «зобов`язати усунути перешкоди в користуванні власністю», проте позивач таким правом не скористався, відтак суд лише зазначає про ці обставини, які вважає доведеними в мотивувальній частині свого рішення.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що зважаючи на те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15.09.2015 скасовано заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.10.2014 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6., третя особа Головне управління юстиції в м. Києві, про визначення порядку користування житловим приміщенням, яким позивачу було виділено в користування кімнату площею 8,1 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, а відповідачам кімнати відповідно площами 9,8 кв.м та 19,4 кв.м, місця загального користування залишені у спільному користуванні (а.с.67-68), оскільки були порушені права відповідачів при такому поділі (а.с.65), суд до уваги не бере, оскільки цим рішенням позивача не було позбавлено його власності на 1/6 частину цієї квартири.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З власної ініціативи суд позбавлений можливості збирати докази на підтвердження певних обставин, якими сторони обґрунтовують свої доводи або заперечення. Так, представником відповідача не надано суду доказів наявності у позивача у власності іншого житла у власності або на праві користуванні і не доведено, що такі обставини впливають на обмеження у праві проживання в спірній квартирі.

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17.02.2016 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.64)

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, проаналізувавши норми права, які регулюють виниклі спірні правовідносини сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та вселення в спірну квартиру.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути і судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 15, 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 57-59, 60-61, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві, про вселення у житлове приміщення, - задовольнити в повному обсязі.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення, в разі відсутності осіб, які приймають участь у справі, під час його проголошення, - протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С. Кицюк

Повний текст виготовлено 26 лютого 2016 року