Постанова № 56135096, 18.02.2016, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Провадження № 2-а/702/1/16

Справа № 702/1370/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Діденко Т.І.,

з участю: секретаря Прилуцької О.І.,

представника позивача ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Монастирищенської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Підставами своїх вимог вважає, те, що 24.06.2015 року відповідно до договору купівлі-продажу будинку він придбав житловий будинок та господарські споруди по вул. Івана Франка, 35 в м. Монастирище.

Відповідно до ст. 40, п. «д» ч. 1 ст.90, ст. 118, ст.120, ст.121 Земельного кодексу України він оформив у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. І.Франка, 35.

Земельну ділянку в розмірі 0,0439 га по вул. І.Франка, 35, м. Монастирище Монастирищенська міська рада надала йому в оренду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

07.10.2015 року він придбав у власність земельну ділянку площею 0,0439 га по вул.І.Франка, 35 в м. Монастирище.

На даний момент він є власником земельної ділянки загальною площею 0,1439 га по вул. Івана Франка, 35 в м. Монастирище і має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, в тому числі й ініціювати зміну цільового призначення земельної ділянки. Дана земельна ділянка розташована на розі вул. ОСОБА_4 та вул. Шевченка біля обїздної дороги в місті Монастирище. Постійний рух автотранспорту, в тому числі вантажних автомобілів, призвів до того, що придбаний будинок перебував в аварійному стані і ніс загрозу для проживання його сімї. Він отримав дозвіл на його знесення і планував на майбутнє будівництво нового будинку. Вулиця, на якій зареєстрований будинок, є обїздною дорогою і усуміжного землекористувача вже не один рік у будинку зявляються тріщини, він вирішив збудувати на даній ділянці землі легкі конструкції, а саме - пункт технічного обслуговування автомобілів. Так як земельна ділянка надавалася йому для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, обовязковою є зміна цільового призначення землі.

Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок. Розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, не потребує отримання дозволу жодним органом влади. Договір між власником земельної ділянки та землевпорядною організацією є єдиною підставою для розроблення проекту. Після того, як проект землеустрою щодо зміни цільового призначення землі буде розроблений, він повинен звернутись до органу, уповноваженого приймати рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, в даному випадку до Монастирищенської міської ради, з клопотанням про затвердження проекту. І лише тоді міська рада має прийняти рішення про затвердження проекту та зміну цільового призначення земельної ділянки або відмову у вчиненні таких дій. Рішення сесії Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 року № 32-5 «Про розгляд заяви гр.ОСОБА_2П.» є необгрунтованим і передчасним, порушує його права як власника земельної ділянки, позивач просить визнати його протиправним та скасувати.

Позивач ОСОБА_3 подав в суд письмове пояснення, в якому позовні вимоги підтримав повністю і вказав, що він є повноправним власником земельної ділянки загальною площею 0,1439 га по вул. Івана Франка, 35 в м. Монастирища і відповідно до ст.14 Конституції України, ст. 90 Земельного кодексу України має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України, він має право ініціювати зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Вважає, що рішення сесії Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 № 32-5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2П.» є передчасним та не відповідає вимогам Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та іншим законодавчим актам і підлягає скасуванню.

На час прийняття вказаного рішення він не звертався до ліцензованої організації із клопотанням по розробці проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки і не міг звертатись до міської ради про затвердження зміни цільового призначення.

Монастирищенська міська рада прийняла рішення, яке є передчасним і таким, що порушує його права, як власника земельної ділянки. При його прийнятті були не дотримані вимоги ст. 186-1 Земельного кодексу України

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 № 32-5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2П.», справу розглянути без нього.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю, рішення відповідача № 32-5 від 16.09.2015 року вважає незаконним, оскільки воно порушує Конституційні права позивача, його право власності. Позивач є власником земельної ділянки, він не був присутнім на сесії міської ради, рішенням якої порушені його права. Відповідач позов визнав. Просить скасувати рішення Монастирищенської міської ради № 32-5 від 16.09.2015 року.

Відповідач Монастирищенська міська рада, подала в суд лист № 396 від 22.10.2015 року, в якому визнала позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, просить скасувати рішення сесії Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 № 32-5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2П.», оскільки 15.09.2015 року до Монастирищенської міської ради звернулась гр. ОСОБА_2, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо непогодження дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. І.Франка, 35 в м. Монастирище, що належить гр. ОСОБА_3, оскільки її земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_5

16.09.2015 року відбулось чергове засідання 32 сесії Монастирищенської міської ради, на якій у її присутності була розглянута заява гр. ОСОБА_2 На засіданні сесії міським головою було розяснено ст.50 Закону України «Про землеустрій» та порядок погодження проектів землеустрою, який встановлений ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Під час сесії, незважаючи на пояснення міського голови щодо порядку затвердження проектів землеустрою, депутатський корпус міської ради прийняв рішення не змінювати гр. ОСОБА_3 цільове призначення земельної ділянки по вул. І.Франка, 35 в м. Монастирище.На момент розгляду заяви гр.ОСОБА_2 проект землеустрою гр.ОСОБА_3 ще не розробляв, договір з ліцензованою організацією найого розробку не укладав і до міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення даної ділянки не звертався.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Контитуцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами..ОСОБА_3 є власником земельної ділянки по вул. І. Франка, 35 в м. Монастирище та відповідно до п.3 ст. 20 Земельного кодексу України має право ініціювати зміну цільового призначення земельної ділянки.Тому прийняте рішення сесією Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 № 32-5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2П.» порушує права гр. ОСОБА_3 як власника земельної ділянки по вул. І. Франка, 35 в м. Монастирища.Відповідач просить розглянути справу без участі представника Монастирищенської міської ради.

Третя особа ОСОБА_2 вважає, що рішення відповідачем було прийнято законно, міська рада врахувала думку громади. На сесії позивача вона не бачила. Позивач незаконно будує СТО, коли позивач погоджував межі з нею, то повідомляв, що буде будувати будинок. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 24.06.2015 року позивач купив житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами під номером 35 по вул. І.Франка в м.Монастирище Монастирищенського району Черкаської області. На земельній ділянці площею 0,1000 га кадастровий номер якої 7123410100:01:001:1935, наданій продавцю в постійне користування Монастирищенською міською радою Черкаської області, розташований житловий будинок А житловою площею 56,5 кв.м загальною площею 62,3 кв.м, прибудова а, хлів Б, гараж В, хлів Г, паркан № 1, ворота № 1, ворота № 2, хвіртка № 3 (а.с.6-7).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 43053142 від 31.08.2015 року земельна ділянка за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м.Монастирище, вул. І.Франка, № 35, площею 0,1 га є приватною власністю ОСОБА_3 (а.с.8).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 07.10.2015 року позивач купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м.Монастирище, вул.Франка, 35 площею 0,0439 га, кадастровий № 7123410100:01:001:1940 (а.с.9-10).

Згідно рішення тридцять другої сесії Монастирищенської міської ради № 32-5 від 16.09.2015 року «Про розгляд заяви гр.ОСОБА_2П.» сесія вирішила не змінювати цільове призначення земельної ділянки по вул.Франка,35 в м.Монастирище, що належить гр.ОСОБА_3 (а.с.11, 21-22).

Виконавчий комітет Монастирищенської міської ради надав дозвіл ОСОБА_3О на демонтаж житлового будинку по вул.І.Франка, 35 в м.Монастирище, який непридатний для подальшого проживання рішення № 89 від 29.07.2015 року.

Стаття 19 Конституції України передбачає, щоправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов»язковими для виконання на відповідній території.

Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР від 21.05. 1997 року дає визначення поняття місцевого самоврядування, яке полягає в наступному:

1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 26 Закону України про місцеве самоврядування передбачає вичерпний перелік повноважень сесії відповідної місцевої ради. Питання про заборону за заявою однієї особи вчинення іншою особою дій, які можуть порушити право цієї особи, діючим законодавством до компетенції сесії місцевої ради не віднесені.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України визначено, що право власності або право користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до п. «д» ч.1 ст. 90 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші споруди.

Згідно ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Суд вважає, що рішення сесії Монастирищенської міської ради № 32-5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2П.» від 16.09.2015 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує право власності позивача.

Керуючись ст.ст. 14, 41, 144 Конституції України; ст.ст.316-321, 325, 328-331, 334, 373-375, 377, 386, 391, 393 Цивільного Кодексу України; ст.ст.3, 20, 40, 90, 118, 120, 121, 122, 126, 186-1 Земельного Кодексу України; ст.ст.2, 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»; ст.ст.26, 30, 50 ЗУ «Про землеустрій»; ст.ст.3, 6-12, 17, 48, 49,51, 69, 71, 86, 94, 99, 104, 112, 122, 158-163, 171-2, 185-186, ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 року № 32-5 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2П.».

Постанова повністю або частково протягом десяти днів з моменту її отримання може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до апеляційного суду.

Суддя Т.І.Діденко

.

Повне рішення складене 23.02.2016 року.