Рішення № 5613465, 02.10.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2009 р. Справа №16/1926

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., при секретарі: Волна С.В. , за участю представників сторін:

позивача: Назаренко С.М. - за довіреністю;

відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк »в особі філії “Черкаське головне регіональне управління” ЗАТ “Приватбанк” до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 108 900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 108 900,00 грн. безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України з мотивів, що між сторонами укладався договір оренди нежитлового приміщення, після розірвання якого позивач помилково продовжував сплачувати відповідачу орендну плату, загальний розмір якої склав 108 900,00 грн. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просить його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, що позивач не довів факту розірвання договору оренди, а тому договір є чинним і орендна плата відповідачу сплачувалася правомірно. В останні засідання представник відповідача не з'являвся, постійно надсилав непідтверджені доказами клопотання про відкладення розгляду справи через оскарження ухвал суду та перебування представника у відрядженні. Такі дії відповідача суд розцінює як спрямовані виключно на затягування розгляду справи, а тому вважає за можливе продовжувати розгляд справи за наявними документами та за відсутності представника відповідача по справі в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

12.01.2006 року між сторонами по справі було укладено договір б/н оренди нежитлового приміщення ( а.с. 9-12), у відповідності до якого позивач отримав від відповідача в довгострокове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2 загальною площею 121 кв.м. для розміщення відділення Приватбанку ( далі по тексту - договір оренди).

У відповідності до п. 7.1. договору оренди його було укладено по 01.10.2011 року включно. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі, орендна плата сплачується з часу заключення договору і становить 6 050,00 грн. на місяць, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін (п. 2.2, 3.1., 7.2).

За доводами позивача, 30.09.2007 року між сторонами по справі було складено акт приймання-передачі приміщення та підписано його обома сторонами для розірвання договору оренди з 01.10.2007 року. Однак відповідач не повернув позивачу підписаний примірник акту і в подальшому відмовився вирішити це питання.

За доводами позивача, з 01.10.2007 року орендоване приміщення було фактично звільнено та передано відповідачу, оскільки позивач втратив потребу у подальшому використанні орендованого майна під діяльність відділення у м. Золотоноша.

В зв'язку із зміною адреси Золотоніського відділення позивача, було внесено зміни до Державного реєстру банків і з 08.08.2007 року Золотоніське відділення позивача рахується за адресою Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 169а. Відповідні зміни також внесені і до положення про Золотоніське відділення позивача ( а.с. 34-46 ).

За даними позивача, після фактичного звільнення ним орендованого приміщення воно було передано в оренду на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Матеріалами ( а.с. 70-72) , наданими суду з боку ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" також підтверджується, що приміщення площею 121 кв.м. по вул. Черкаська, 2 у м. Золотоноша було передано відповідачем цьому банку з 16.10.2007 року. Саме цією датою було укладено нотаріально посвідчений договір оренди між відповідачем та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за умовами якого банку було передано в оренду частину приміщення першого поверху, розташованого за адресою м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2, площею 121 кв.м. у складі кімнат на плані - 2,3,4,5,6,7,8.

Судом у сторін витребовувалися докази того, які ж приміщення займав позивач в період дії договору оренди з відповідачем, оскільки в договорі оренди з позивачем перелік кімнат не було зазначено, а відповідач завляв, що позивач користувався іншими кімнатами, ніж зараз займає ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Відповідач від надання доказів з цього питання ухилився з мотивів, що він не має письмових чи речових доказів того, яку частину приміщення займав позивач у період дії договору оренди від 12.01.2006 року ( пояснення від 01.10.2009).

Судом було витребувано дані з Золотоніського відділку БТІ про приналежність відповідачу приміщень першого поверху за адресою м. Золотоноша, вул. Черкаська, 2. На запит суду було надано дані та схему розташування приміщень відповідача ( а.с. 90), при порівнянні якої зі схемою ( а.с. 81), наданою позивачем як додаток до договору оренди від 12.01.2006 року вбачається, що позивачу за договором оренди від 12.01.2006 року та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за договором від 16.10.2007 року ( а.с. 70) було надано одні і ті ж приміщення, які відрізняються лише нумерацією.

Позивач вказує, що після реального звільнення орендованого приміщення, внаслідок помилки у програмному забезпеченні, позивач продовжував перераховувати відповідачу орендну плату за майно, яким позивач вже не користувався з 01.10.2007 року в розмірі 6 050,00 грн. на місяць. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем з 24.10.2007 року по 24.03.2009 року відповідачу дійсно було перераховано 18 платежів в загальній сумі 108 900,00 грн. на підставі меморіальних ордерів, які наявні у справі ( а.с. 13-30). В усіх призначеннях платежу вказано, що кошти перераховуються відповідачу як орендна плата за договором б/н від 12.01.2006 года. Доказів про те, що ці суми за згодою сторін слід зараховувати на інші платежі - в справі немає і сторони не доводили суду , що між ними існували інші розрахункові відносини.

Незважаючи на те, що сторонами у справу не надано акту приймання-передачі приміщення після закінчення договору оренди нежитлового приміщення від 12.01.2006 року, суд вважає, що відносини з оренди у відповідача із позивачем припинилися з дати укладення договору оренди з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", тобто, однозначно з 16.10.2007 року, оскільки використання майна двома орендарями одночасно є неможливим.

Позивач просить задовольнити позов на підставі ст. 1212 ЦК України, у відповідності до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, застосування положень ст. 1212 ЦК України до вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих ним коштів з орендної плати за договором, який було фактично розірвано сторонами, є правомірним.

Позивач також пред'явив претензію від 03.06.2009 року № 20-10/2777 (а..с. 31) відповідачу про повернення 108 900,00 безпідставно отриманих коштів, яка вручена йому 10.06.2009 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення кореспонденції ( а.с. 33).

Суд вважає, що з моменту припинення орендних відносин між позивачем і відповідачем (які суд визначає з дати укладення договору оренди з ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки сторонами не було надано доказу про дату укладення між ними акту приймання-передачі орендованого майна, який би засвідчив іншу дату його повернення позивачем відповідачу), між сторонами виникли відносини з приводу повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів, як плати за оренду майна, яким позивач уже не користувався. Чинне законодавство покладає на відповідача обов'язок повернути позивачу кошти, отримані ним без належної правової підстави, навіть не чекаючи про це пред"явлення відповідної вимоги ( ст. 6 ГПК України).

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, то кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання у будь-який час, а боржник повинен виконати його у семиденний термін з часу отримання вимоги кредитора. Форма вимоги по ст. 530 ЦК України чинним законодавством не обумовлено, а тому в якості такої вимоги суд приймає претензію позивача від 03.06.2009 року № 20-10/2777, яка була вручена відповідачу 10.06.2009 року ( а.с. 31-33). Отже, повернути спірні кошти відповідач повинен до 18.06.2009 року. За доводами позивача, 108 900,00 грн. відповідач не повернув, з чого і виник спір.

В частині розміру стягуваної суми суд зазначає наступне:

За умовами договору оренди нежитлового приміщення від 12.01.2006 року між позивачем та відповідачем, орендна плата складала 6 050,00 грн. на місяць ( п. 3.1. - а.с. 10), і в залежності від кількості днів на місяць, у жовтні 2007 року вона б складала 195,16 грн. в день ( 6050,00 : 31 день).

Оскільки суд прийшов до висновку, що датою фактичного розірвання договору оренди приміщення з позивачем слід вважати 16.10.2007 року ( дата укладення договору із ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), то відповідач правомірно отримав орендну плату за 15 днів жовтня місяця 2007 року в сумі 2 927,40 грн. ( 195,16 х 15 днів). Решту суми в розмірі 105 972,60 грн. (108900,00 - 2927,40) слід стягнути з відповідача як отримані без належної правової підстави кошти.

Заперечення відповідача про те, що для розірвання договору оренди слід мати лише угоду про розірвання та акт приймання-передачі на повернення орендованого майна, а тому позивачу слід відмовити у позові, суд відхиляє як такі, що спрямовані на ухилення від повернення коштів. Суд не зв'язаний наперед ніякими доказами та вирішує справу на підставі всебічного вивчення та оцінки матеріалів справи за своїм внутрішнім переконанням ( ст. 43 ГПК України). Крім того, мали місце недобросовісні дії відповідача в частині непідписання позивачу акту на повернення орендованого приміщення в той час, як приміщення були передані іншому орендарю.

Таким чином, позов слід задовольнити лише частково і з відповідача на користь позивача слід стягнути 105 972,60 грн., а в стягненні решти суми - відмовити за безпідставністю цих вимог.

На підставі статті 49 ГПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито в розмірі 1 059,73 грн.00 коп. та 114,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” в особі Філії “Черкаське головне регіональне управління“ Закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк”, код 22792510, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, МФО 354347 --- 105 972,60 грн. коштів, отриманих без достатніх підстав, 1059,73 грн. державного мита та 114 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських