Рішення № 56134317, 23.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/264/15-ц Номер провадження 22-ц/786/626/16Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про захист прав споживачів та визнання окремого положення договору недійсним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 04.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № PLG0GK0000000098, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 49000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.04.2028 року. В забезпечення виконання зобовязання за договором № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Оскільки відповідач умови договору не виконав, за ним утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 05.02.2015 року становить 164465,27 доларів США та складається з: 49688,42 доларів США заборгованість за кредитом,39484,55 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом,1217,37 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом,66230,02 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором,а також штрафи відповідно до договору:13,90 доларів США штраф (фіксована частина),7831,02 доларів США штраф (процентна складова), що відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.02.2015 року еквівалентно 2958730,29 грн. Тому просили стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання окремого положення договору недійсним, в обґрунтування якого вказував, що зазначений кредитний договір укладений в умовах застосування банком недобросовісної практики введення споживача в оману, так як ним було неправомірно визначено в п. 8.1. суму щомісячного ануїтентного платежу в розмірі 562,01 доларів США., що підтверджується висновком експертизи № 1186 по цивільній справі № 548/561/13-ц. Оскільки у діях банку вбачається застосування обману при визначенні розміру щомісячного платежу, тому вважає, що наявні підстави для зміни даної умови договору.

Також ОСОБА_2 послався на безпідставність умови банку про сплату суми винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту, так як він не є субєктом отримання такої послуги (субєктом підприємницької діяльності).

Окрім того ОСОБА_2 вважає, що визначення умовою договору строку позовної давності збільшеного від визначеного законом, тобто 5 років, є протиправним, так як створює істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача, порушуючи принцип рівності сторін договору, а отже зазначена умова має бути визнана несправедливою та зміненою.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним п. 8.1. кредитного договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року про сплату ОСОБА_2 винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2 ,00 % від суми виданого кредиту у момент надання цього кредиту та стягнути з банку на його користь суму отриманої за п. 8.1. кредитного договором № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року винагороди за надання фінансового інструменту; визнати недійсним з моменту вчинення кредитного договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року п.8.1 такого в частині визначення розміру щомісячного платежу за кредитом у сумі 562,01 доларів США; змінити п. 8.1 договору в частині визначення розміру щомісячного платежу за кредитом, визначивши його розмір у сумі 556,02 доларів США та зобовязати ПАТ «КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок платежів по кредиту за Кредитним договором № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року місячного платежу у сумі 556,02 дол. США, та привести Додаток 2 до кредитного договору у відповідність із змінами в розмірі щомісячного платежу по кредиту. Також просив визнати недійсним п. 5.5. зазначеного кредитного договору щодо строку позовної давності.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року первісний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_2, суму заборгованості по кредитному договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року в розмірі 162183 (сто шістдесят дві тисячі сто вісімдесят три) долари 83 центи США та 250 грн., яка складається з: 49000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 38935,07 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 1217,37 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 65308,35 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до договору: 250 грн. штрафу (фіксована частина), 7723,04 доларів США штрафу (процентна складова), а всього складає суму, що еквівалентна 2917937 (два мільйони дев'ятсот сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 10 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_2, судові витрати в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Зустрічний цивільний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про захист прав споживачів та визнання окремого положення договору недійсним задоволено частково.

Змінено п. 8.1 кредитного договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року в частині визначення розміру щомісячного платежу за кредитом, визначивши його розмір у сумі 556,02 доларів США замість 562,01 доларів США.

В іншій частині зустрічні позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього та ОСОБА_4 заборгованості за кредитом та задовольнити його зустрічний позов про захист прав споживачів та визнання окремих положень кредитного договору недійсним. Посилається при цьому на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки доказів, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено місцевим судом, що 04 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № PLG0GK0000000098, предметом якого є надання банком позичальнику споживчого кредиту шляхом видачі готівки через касу на строк з 04.04.2008 року по 04.04.2028 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 60900,00 (шістдесят тисяч девятсот) доларів США00 центів на наступні цілі: у розмірі 49000,00 (сорок девять тисяч) доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 11900 (одинадцять тисяч девятсот) доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору зі сплатою за користування кредитом: відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредит, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 8.2. даного договору (періодом сплати вважати період із 22 по 04 число кожного місяця).

Відповідно до п. 2.3.1 договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом в межах 10 % річних, про що повідомляється позичальник.

Погашення заборгованості за договором, яка складається з заборгованості по кредиту, заборгованості по відсоткам, винагороди, комісії, здійснюється шляхом внесення на картковий рахунок щомісячних платежів в розмірі 562,01 доларів США (п.8.1. Договору).

У випадку несвоєчасного виконання зобовязання позичальником, він сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні, а у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову (п. 6.4 Договору).

Окрім того, між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року, за умовами якого останні взяли на себе зобовязання відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобовязань за договором про іпотечний кредит № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року та додатків до нього ( а.с.18-19).

Судом вірно встановлено, що умови кредитного договору відповідач ОСОБА_2 виконував неналежним чином, в звязку з чим станом на 05.02.2015 року за ним утворилась заборгованість, яка згідно наданих банком розрахунків становить 164465,27 доларів США, що еквівалентно 2958730,29 грн. та складається з: 49688,42 доларів США заборгованість за кредитом,39484,55 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 1217,37 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 66230,02 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до договору: 13,90 доларів США штрафу (фіксована частина), 7831,02 доларів США штрафу (процентна складова) (а.с. 4-6).

Задовольняючи частково первісний позов про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь банка, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що, оскільки ОСОБА_2 не виконував зобовязання за кредитним договором, за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя ОСОБА_4 в солідарному порядку, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша і фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 543 Цивільного Кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо.

Як установлено ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них або зазначити, що обов'язок чи право є солідарним.

Частиною першою ст. 554 Цивільного Кодексу України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України).

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок про розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вірно взяв до уваги висновок судової економічної експертизи № 1186 від 31.01.2014 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_6 ПВ ХНДІ СЕ ім.засл.професора ОСОБА_7 відповідно до ухвали суду по цивільній справі № 548/561/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким встановлено, що по вказаному кредитному договору розмір ануїтентного (щомісячного) платежу в сумі 562,01 доларів США визначено невірно, що призвело до штучного збільшення відсоткової ставки з 12,48 % до 12,61 % (на 0,13 %) річних за період з 04.04.2008 року по 04.10.2008 року та відповідно до штучного збільшення відсоткової ставки з 15,6 % до 15,77 % (на 0,17 %) річних за період з 05.10.2008 року по 13.02.2013 року (а.с.81-94, 100-113).

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 05.02.2015 року підлягає зменшенню на 0,13 % річних (0,01083 % за місяць) та на 0,17 % річних (тобто 0,01416 % за місяць) пропорційно до кількості місяців, коли діяли ставки 12,48 % та 15,6 %, та що станом на 05.02.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 162183,83 доларів США та 250 грн., яка складається з: 49000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 38935,07 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом,1217,37 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 65308,35 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до договору: 250 грн. штрафу (фіксована частина), 7723,04 доларів США штрафу (процентна складова), а всього складає суму, що еквівалентна 2917937,10 грн. та підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

При цьому наведений у мотивувальній частині рішення розрахунок суми заборгованості відповідача ОСОБА_2 не викликає сумнівів у правильності його проведення та відповідачами не спростований.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на протиправність видачі банком кредитних коштів в іноземній валюті, як на підставу визнання недійсним кредитного договору, обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду з огляду на те, що діючим законодавством, аналіз якого наведено в мотивувальній частині рішення, передбачена можливість надання банками кредитних коштів у іноземній валюті. Окрім того, при укладенні кредитного договору ОСОБА_2 погодився з усіма його умовами, а заперечуючи його дійсність, не довів наявність тих обставин, за якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини. Тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним п. 8.1. кредитного договору № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року з моменту вчинення в частині визначення розміру щомісячного платежу за кредитом в сумі 562,01 доларів США та зміну п. 8.1. в частині розміру щомісячного платежу за кредитом, визначивши його розмір у сумі 556,02 долари США, суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок судової економічної експертизи № 1186 від 31.01.2014 року, проведеного в рамках цивільної справи № 548/561/13-ц , про який вказувалося вище.

При цьому, судом обґрунтовано не взято до уваги заперечення банку щодо правомірності нарахування суми ануїтентного платежу з урахуванням підвищення відсоткової ставки з 12 % до 15,12 %, оскільки розмір щомісячного платежу було визначено при укладенні договору 04.04.2008 року за відсоткової ставки 12 %. Про її підвищення до 15,12 % в договорі не зазначено, як і не встановлено порядок розрахунку суми ануїтентного платежу.

З урахуванням цього, а також на підставі ст. ст. 216, 217, ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 651 ЦК України; розяснень, наведених у Постановах Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення зустрічного позову в частині зміни п. 8.1. кредитного договору щодо розміру щомісячного платежу, зменшивши його розмір з 562,01 доларів США до 556,02 доларів США, та обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним п. 8.1. договору щодо визначення розміру щомісячного платежу за кредитом в сумі 562,01 доларів США.

Вирішуючи спір в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним п. 8.1. кредитного договором № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року про сплату ОСОБА_2 винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання цього кредиту та стягнення з ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суми отриманої винагороди за надання фінансового інструменту, суд першої інстанції вірно виходив із того, що підписуючи кредитний договір №PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року ОСОБА_2 погодився з запропонованими умовами. Будь-яких заперечень з його боку щодо вказаної умови та визнання її недійсною на протязі всього часу до звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду не надходило, сума у розмірі 2 % від отриманого кредиту була сплачена ОСОБА_2 в повному обсязі, що свідчить про фактичне визнання зазначеної умови.

Проаналізувавши умови договору та правові норми, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обставини, на які посилається позивач, не є підставами для визнання договору недійсним згідно діючого законодавства, оскільки угода є дійсною, підписана позивачем, зазначене в договорі поняття «фінансовий інструмент» не змінює його зміст та правовідносини, що виникли між сторонами, відтак суд обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним п. 5.5. кредитного договором № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року щодо збільшеного строку позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для цього, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно зіст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Окрім того, Верховний Суд України висловив у постанові від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15 наступну правову позицію про те, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 5.5. кредитного договору сторони погодили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за використання кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_2 надав згоду на збільшення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом до п'яти років, що не заборонено ст. 259 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, рішення суду про часткове задоволення позовних вимог банку про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором № PLG0GK0000000098 від 04.04.2008 року в розмірі 162900,29 долари США та 250 грн., що еквівалентно 2930 826,22 грн., є вірним, висновки суду в цій частині підтверджені належними доказами та ґрунтуються на законі.

Також суд за наявних правових підстав задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 в частині зміни п. 8.1. кредитного договору стосовно визначення розміру щомісячного платежу. В іншій частині позовних вимог місцевим судом обгрунтовано відмовлено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про невідповідність платіжного доручення про сплату банком при подачі позову 3654,00 грн. судового збору первинним бухгалтерським документам та щодо неправильності його розміру безпідставні, оскільки розмір судового збору обраховано та сплачено у відповідності до п.1.1. ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання позову у максимальному розмірі (не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, яка становила на той час 1218,00 грн.)1218 грн.х3=3654грн.).

Інші доводи апеляційної скарги дублюють обґрунтування зустрічних позовних вимог та заперечення відповідачів, яким судом у рішенні надана правова оцінка, зводяться до незгоди з рішенням суду, відтак не заслуговують на увагу колегії суддів.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині солідарного стягнення судових витрат з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Приватбанк", оскільки солідарне стягнення судових витрат чинним законодавством не передбачене (п. 35 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 17.10.2014 р. № 10).

Таким чином, судові витрати у розмірі 3654,00 грн. підлягають стягненню на користь ПАТ КБ "Приватбанк" з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, по 1827,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року, - скасувати в частині стягнення судових витрат. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_2, судові витрати в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., по 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) з кожного.

В іншій частині рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1