Вирок № 56133421, 29.02.2016, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4483/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Куліша Ю.В.,

при секретарі Кудреватих М.О.

за участю прокурора Чайки М.В.

захисника адвоката Дяченко М.В.

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014170020000063 від 10.01.2015 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, не військовозобов'язаного, освіта вища, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки керівника державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств м'ясної та молочної промисловості «Полтавадіпром'ясомолпром» (надалі ДП «Полтавадіпром'ясомолпром»), ідентифікаційний код 21049938, що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Сапіго, 1, вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а сааме: з липня 2012 року по листопад 2014 року безпідставно надав вказівку головному бухгалтеру продовжувати нараховувати виплату йому як директору ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» надбавку за інтенсивність праці і особливий характер роботи у розмірі 50 відсотків від фактично відпрацьованого часу, при цьому не повідомив про те, що перебував на посаді виконуючого обов'язки керівника і новий контракт з ним не укладено.

Перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, усупереч вимогам п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року № 859 «Про умови і розмір оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств», будучи обізнаним про вимоги вказаної постанови Кабінету Міністрів України, та достовірно знаючи про відсутність рішення Міністерства аграрної політики щодо виплати йому премій та надбавок, продовжував нараховувати надбавку за інтенсивність праці і особливий характер роботи у розмірі 50 відсотків від фактично відпрацьованого часу

У відповідності до п. 7.3.2 Статуту ДП «Полтавадіпром'ясомолпром», зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України 27.12.2005 року, умови праці та матеріального забезпечення керівника Підприємства встановлюються у контракті.

Наказом Міністра аграрної політики України № 130-п від 05.07.2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» у зв'язку з закінченням строку дії контракту від 19.05.2009 року згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України і цим же наказом його призначено виконуючим обов'язки директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» на підставі листа - попередження Мінагрополітики України від 14.05.2012 року та заяви ОСОБА_3

Згідно відповіді від 02.03.2015 року №37-25-4-15/2911 Міністерством аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_3 не було встановлено надбавку за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу та відповідний наказ щодо встановлення цієї надбавки на ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» не приймався, тобто, жодних підстав для нарахування та отримання вищевказаної надбавки за період з липня 2012 року по листопад 2014 року у в.о. директора ОСОБА_3 не було.

Достовірно знаючи про це, ОСОБА_3 в порушення вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із змінами) яким визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Ігноруючи це ОСОБА_3 затверджував відомості на виплату грошей з липня 2012 року по листопад 2014 року для нарахування та виплати надбавки в розмірі 50%.

Таким чином, ОСОБА_3 за вказаний період незаконно заволодів коштами у вигляді надбавки до його заробітної плати. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №404 від 20.04.2015 року було встановлено завдану матеріальну шкоду ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» в загальній сумі 62 843,98 грн. ( де 45 931,87 грн. - отримана безпосередньо ОСОБА_3 неправомірна надбавка та 16 912,11 грн. - у вигляді сплаченого єдиного соціального внеску).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Суду пояснив, що обвинувачення органу досудового розслідування є надуманим, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено те, що він умисно заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Крім того, зазначив, що він на посаді директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» працював з червня 2006 року, при цьому в червні 2009 року контракт було переукладено, а після сплину строку дії контракту 05.07.2012 року його було звільнено з посади директора підприємства та призначено на посаду виконуючого обов'язки директора цього ж підприємства. Таке призначення відбулось при наявності зібраних та наданих Міністерству аграрної політики та продовольства України документів на переукладання контракту. На посаді виконуючого обов'язки директора підприємства працював з 05.07.2012 року по 23.10.2014 року. Зазначає, що оплату праці проводить бухгалтер підприємства, яка нараховувала її відповідно до раніше визначених умов оплати праці директора підприємства. Вказівок бухгалтеру чи іншим особам, щодо вчинення незаконних дій не надавав. Стверджує, що в його діях відсутній корисливий умисел і ним не вчинено правопорушення, викладеного у обвинувальному акті прокурора.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 повністю підтримав висунуте прокурором обвинувачення та вважає, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за встановлених прокурором обставин. Цивільний позов прокурора в інтересах держави підтримав.

Прокурор в судових дебатах підтримала висунуте ОСОБА_3 обвинувачення, вважаючи достатніми для підтвердження обвинувачення докази, які досліджувалися у судовому засіданні на які і посилалась у своєму виступі.

Відповідно до ст..22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. А саме, суд допитав свідків сторони обвинувачення:

- ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали на посаді головного бухгалтера та бухгалтера підприємства за час роботи ОСОБА_3. Свідки суду пояснили, що ОСОБА_3 після закінчення контракту був призначений в.о. директора підприємства. Заробітну плату йому нараховувала бухгалтер за аналогією, так як було встановлено в попередньому контракті. Будь яких вказівок про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 не надавав, заперечень з Міністерства щодо розміру заробітної плати директора не надходило. Крім того, ОСОБА_3 вносив коригування своєї заробітної плати в бік зменшення з метою економії фонду заробітної плати;

-ОСОБА_7, яка працювала на посаді начальника відділу соціального забезпечення підприємства за час роботи ОСОБА_3. Свідок суду пояснила, що ОСОБА_3 ніяких вказівок щодо складання штатного розпису не надавав, коригувань не вносив, а лише його затверджував. Штатний розпис потім надавався в бухгалтерію для проведення оплати праці працівників;

-ОСОБА_8 , яка працює на посаді головного бухгалтера підприємства вже після звільнення ОСОБА_3. Свідок пояснила, що після звільнення ОСОБА_3 та проведення повного розрахунку було встановлено, що відсутній контракт, а заробітна плата обраховувалась виходячи із попереднього контракту. Оскільки ОСОБА_3 був призначений на посаду в.о. директора підприємства, вважає, що надбавка до посадового окладу йому нараховувалась неправомірно.

За диспозицією частини 2 статі 191 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є злочином, якщо ці дії вчинені умисно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що у

статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Дане діяння може бути вчинене службовою особою лише з прямим умислом та з корисливих мотивів, оскільки службова особа, зловживає своїм службовим становищем, завідомо усвідомлює протиправний, корисливий характер своїх дій.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ніяк не підтверджують обвинувачення прокурора щодо наявності у ОСОБА_3 умислу на заволодіння грошовими коштами підприємства у формі встановлення собі нібито неправомірної надбавки в розмірі 50 відсотків до посадового окладу шляхом надання відповідних вказівок підлеглим працівникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

В ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» на підставі контракту з 06.07.2006 року до 12.06.2009 року та з 12.06.2009 року до 05.07.2012 року.

Відповідно до умов останнього контракту та додаткової угоди від 25.06.2010 року ОСОБА_3 було визначено умови оплати праці в розмірі посадового окладу, що становить 3730 грн. та встановленої надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу. (т. 1 а.с. 97-102, т. 2 а.с.41)

05.07.2012 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за №130-п ОСОБА_3 було звільнено з посади директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Цим же наказом ОСОБА_3 було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора ДП «Полтавадіпром'ясомолпром. Цим наказом не було визначено умови оплати праці виконуючого обов'язки директора (т. 1 а.с. 103)

Крім того, прокурором, як доказ вини обвинуваченого, в ході судового слідства надавались суду письмові докази, на які прокурор і посилалась, підтримуючи державне обвинувачення, зокрема:

-Посадова інструкція головного бухгалтера, накази про її призначення та звільнення, статут підприємства, посадова інструкція начальника бюро розмноження і видачі документації, відомості на виплату грошей з липня 2012 року по листопад 2014 року ( т.1 а.с. 104-174);

- довідка з перевірки державної фінансової інспекції в Полтавській області від 10.04.2015 року, відповідно до якої встановлено порушення бухгалтерського обліку з нарахування заробітної плати в.о. директору ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» (т.1 а.с.175- 185);

- штатний розклад ДП «Полтавадіпром'ясомолпром», починаючи з 01.01.2009 року до 01.01.2014 року, колективний трудовий договір та зміни до нього, розрахункові листки по заробітній платі ОСОБА_3 з липня 2009 року по листопад 2014 року (т. 1 а.с. 186-251, т. 2 а.с.1-40);

- висновок судово-економічної експертизи №404 від 20.04.2015 року відповідно до якого експерт дійшла висновку щодо зайвого нарахування заробітної плати в.о. директору ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» ОСОБА_3 в частині виплати премій, надбавок та доплат за період з 01.07.2012 року по 01.12.2014 року в сумі 62 843,98 грн.( т. 2 а.с.46-56).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердила свій висновок та зазначила, що шкода підприємству завдана внаслідок неправомірного нарахування та виплати в.о. директору ДП «Полтавадіпром'ясомолпром» ОСОБА_3 надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50 відсотків посадового окладу, яка була йому встановлена відповідно до умов останнього контракту та додаткової угоди від 25.06.2010 року. При цьому не заперечувала правильність нарахування та виплати в.о. директору посадового окладу в розмірі 3730 грн. встановленого відповідно до умов останнього контракту та додаткової угоди від 25.06.2010 року.

Аналіз наведених вище доказів свідчить, що прокурором не надано жодного доказу, який би вказував на факт умисного заволодіння ОСОБА_3 чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, а твердження обвинуваченого, про те, що він не вчиняв інкримінованого злочину, відповідає приведеним доказам і не спростоване стороною обвинувачення у судовому засіданні

Разом з тим, стороною обвинувачення та стороною захисту надано суду листи Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.03.2015 року та від 05.06.2015 року (т.2 а.с. 58-60) в яких зазначено, що у випадку призначення працівника виконуючим обов'язки по вакантній посаді, оплата проводиться по цій посаді, тому, оплата праці виконуючого обов'язки директора державного підприємства « Державний інститут по проектуванню підприємств м'ясної та молочної промисловості «Полтавадіпром'ясомолпром»» могла здійснюватися відповідно до раніше визначених умов і розмірів по посаді директора інституту.

Крім того, стороною захисту було надано суду відповідь з Управління держпраці у Полтавській області від 04.12.2015 року на звернення ОСОБА_3 щодо дотримання вимог трудового законодавства. Відповідно до якого, спеціалісти зазначають, що оплата праці виконуючого обов'язки директора могла здійснюватися відповідно до раніше визначених умов і розмірів по посаді директора інституту.

Допитаний з цього приводу інспектор (виконавець) Управління держпраці у Полтавській області ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що дійсно мало місце таке звернення ОСОБА_3 на яке Управлінням надано відповідь у відповідності до чинного законодавства та нормативно правових актів.

Аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 в умисному заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем всупереч інтересам служби. Крім того, стороною обвинувачення суду взагалі не надано жодного достатнього доказу для висновку про вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України

Відповідно до положень ч.3 ст.52 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.191 КК України судом не здобуті, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення за ч.2 ст.191 КК України не доведено в судовому засіданні, а тому ОСОБА_3 необхідно виправдати.

У відповідністю з вимогами ч.4 ст. 174 та ст. 203 КПК України суд постановляє рішення про припинення дії запобіжних заходів та арешту майна щодо ОСОБА_3

По справі заявлено прокурором цивільний позов про відшкодування заподіяних злочином збитків. Оскільки, суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то цивільний позов прокурора має бути залишений без задоволення.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.191 КК України в зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Скасувати обрані щодо ОСОБА_3 процесуальні заборони та припинити дію:

- Ухвали Київського районного суду м. Полтави від 14.08.2015 року про накладення арешту на 1/3 частину приватної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 72,2 кв.м. (1/3-24,1 кв.м.), яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

В задоволенні цивільного позову прокурора відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий Ю.В. Куліш