Рішення № 56133222, 22.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 374/448/13-ц Головуючий у І інстанції Козіна С. М.Провадження № 22-ц/780/574/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 22.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ржищевського міського суду від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

Встановила :

11.11.2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просила провести поділ спільного майна між нею та відповідачем, а саме: квартири № 1, що розташована в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82, та автомобіля марки "Фіат-230 Фургон", державний н/з НОМЕР_1, зокрема: збільшити розмір її частки у спільному сумісному майні подружжя до 2/3 частин; визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль "Фіат-230 Фургон", державний н/з НОМЕР_1; стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію в рахунок її 2/3 частини автомобіля "Фіат-230 Фургон", державний н/з НОМЕР_1; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1; стягнути з неї на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в рахунок належної йому 1/3 частини в квартирі АДРЕСА_2.

03.12.2013 ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом, в якому просив поділити спільне майно подружжя- квартиру № 1 по вул. Шевченка, 82, в м.Ржищів Київської області, відповідно визнавши право власності на ? частину квартири за кожним, автомобіль Фіат-230 виключити з поділу, оскільки був викрадений та вибув із законного володіння сторін.

Просив також визнати спільною сумісною власністю майно набуте під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з липня 2011 року по червень 2013 року, а саме: автомобіль "Хонда Сівік", 2007 року випуску, державний н/з НОМЕР_2, загальною вартістю 120000 грн., стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь 1/2 частину вартості автомобіля "Хонда Сівік", 2007 року випуску, державний н/з НОМЕР_2 в розмірі 60000 грн, поділити рухоме майно в натурі, виділивши йому: шафу-купе 2-польну, вартістю 2000 грн., шафу-купе 3-польну, вартістю 2000 грн., телевізор "Самсунг" 37 дюйм., вартістю 3000 грн., мікрохвильову піч, вартістю 500 грн., морозильну камеру, вартістю 1500 грн., акваріум, вартістю 1000 грн., дзеркало настінне, вартістю 500 грн., всього на загальну суму 10500 грн., відповідачці ОСОБА_3 виділити: шафу-купе 3-польну вартістю 3000 грн., диван-ліжко, вартістю 3500 грн., домашній кінотеатр, вартістю 1000 грн., телевізор "Самсунг", 27 дюйм., вартістю 2000 грн., холодильник "Снайге", вартістю 2000 грн., хлібопічку, вартістю 1700 грн., пральну машину "Індезіт", вартістю 2000 грн., всього на загальну суму 15200 грн.; стягнути з відповідачки на його користь різницю вартості рухомого майна, що становить 2350 грн.; газову плиту та кухонні меблі залишити в спільному користуванні, а також стягнути з відповідачки на його користь судові витрати.

В подальшому позивачка за основним позовом доповнила свої позовні вимоги та просила припинити право власності відповідача на належну йому 1/3 частку в квартирі, яку не можливо виділити в натурі та стягнути з неї на його користь грошову компенсацію за належну йому частку в квартирі у сумі 84646,29 коп., яку вона перерахувала на депозитний рахунок суду.

Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища від 17 січня 2015 року (т. 2 а.с. 17) ОСОБА_4 змінив прізвище на прізвище "Шикора".

Рішенням Ржищевського міського суду від 30 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Збільшено розмір частки ОСОБА_3 у спільному сумісному нерухомому майні подружжя, а саме: в квартирі № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82, до 2/3 частин.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 254538, 86 грн.

Припинено право власності ОСОБА_2 на невиділену в натурі 1/3 частку нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 254538,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсаціюза 1/3 частку нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1, в сумі 84846,86 внесену ОСОБА_3 на депозитний рахунок Ржищівського міського суду Київської області.

Повернуто ОСОБА_3 з депозитного рахунку Ржищівського міського суду Київської області надміру внесені кошти в сумі 42422,71 грн

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль "Фіат-230 Фургон", державний н/з НОМЕР_1, середньоринковою вартістю 79656,50 грн.

Припинено право власності ОСОБА_3 на невиділену в натурі 1/2 частку рухомого майна, а саме: автомобіль "Фіат-230 Фургон", державний н/з НОМЕР_1,, загальною середньоринковою вартістю 79656,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в рахунок її 1/2 частини автомобіля "Фіат-230 Фургон", державний н/з НОМЕР_1, в розмірі 39828,25 грн.

В решті позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення вимог матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та відмовити в основному. Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об»єуктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як зазначається у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя" спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України; присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п. 25 зазначеної постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладанні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її. Його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім»ї , створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

В силу ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно положень ст..74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як роз»яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

По справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 16.01.1998 по 30.06.2011, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії І БК № 053883 (т. 1 а.с. 8); копією рішення Ржищівського міського суду Київської області про розірвання шлюбу від 30.06.2011 року (т. 1 а.с. 10-11), копією паспорту серії СМ № 166755, виданого на ім'я ОСОБА_3 16.08.2000 року Ржищівським МВМ ГУ МВС України в Київській області, з відміткою про розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 6-7).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 8).

Як видно з матеріалів справи, в період шлюбу сторонами 10.01.2004 було придбано квартиру № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82, покупцем в договорі купівлі-продажу зазначеної квартири значиться ОСОБА_4, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 10.01.2004 витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2560732 від 14.01.2004 року (т. 1 а.с. 12,13).

Як встановлено судом, подружжям договорів в порядку, який передбачено ст. 64 СК України не укладалося.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 051-СБ/14 від 15.04.2014 року вартість квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_3 становить 254538,86 грн. (т. 1 а.с. 112-145).

Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та роботи з обєднаннями співвласників багатоквартирних будинків від 09.07.2015 квартиру № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82, неможливо розділити на дві ізольовані квартири в рівних частках відповідно до вимог державних будівельних норм ( т. 2 а.с. 35).

Задовольняючи частково вимоги позивачки за основним позовом, суд виходив з положень чинного законодавства та дійшов висновку, що квартира № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82 підлягає поділу між сторонами. При цьому, враховуючи інтереси неповнолітнього сина, для належного забезпечення його фізичного та духовного розвитку, дійшов висновку щодо необхідності відступу від засад рівності часток подружжя та задоволення вимог позивачки щодо визнання за нею права власності на 2/3 частини квартири та відповідно, за відповідачем на 1/3 частину спірної квартири, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Крім того, суд, посилаючись на положення ч. 2 ст. 365 ЦК України, а також, що позивачкою була внесена на депозитний рахунок Ржищівського міського суду Київської області грошова компенсація ОСОБА_2 за його частку в квартирі № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82, вважав доведеним та таким, що підлягає до задоволення вимоги позивачки в частині визнання за нею права власності на квартиру № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/3 частку спірної квартири, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку в вищезазначеному майні в сумі 84 846 ,29 грн.

Щодо поділу іншого майна сторін, яке просила поділити позивачка, а саме

автомобіля "Фіат-230" типу фургон, рік випуску 1998, д.н.з. НОМЕР_1, який було придбано ними в період шлюбу в 2004 році та зареєстровано на ім.»я відповідача, то суд дійшов висновку, що він підлягає поділу між подружжям, а оскільки, представник відповідача підтвердив факт відсутності спірного автомобіля, що робить неможливим встановлення ринкової вартості даного майна на час слухання справи, то суд прийняв до уваги, як належний та допустимий доказ, висновок судової автотоварознавчої експертизи № 5-04/41 від 18.05.2015 року, відповідно до якого було визначено середню ринкову вартість автомобіля "Фіат-230" типу фургон, рік випуску 1998, д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 79656,50 грн. (т. 2 а.с. 10-11), при цьому вважав, що вимога позивачки щодо стягнення грошової компенсації за її частку в автомобілі "Фіат-230" типу фургон, рік випуску 1998, д.н.з. НОМЕР_1, підлягає частковому задоволенню, оскільки суд не вбачає підстав для збільшення частки позивачки в спільному майні подружжя ( автомобіль "Фіат" ) з 1/2 до 2/3. Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача за 1/2 частку в спільному рухомому майні подружжя, а саме: автомобілі "Фіат-230" типу фургон, рік випуску 1998, д.н.з. НОМЕР_1, слід стягнути компенсацію в розмірі 39828,25 грн.

Вирішуючи спір в цій часині позовних вимог, суд відхилив доводи відповідача про те, що даний автомобіль не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя при вирішенні питання щодо поділу майна, оскільки він вибув із володіння відповідача і перебуває у розшуку, так як дане твердження спростовується письмовими доказами по справі: копією довіреності від 14.06.2006 (т. 1 а.с. 101), якою підтверджується добровільна передача відповідачем спірного автомобіля третім особам; копією листа Кагарлицького РВ ГУ МВС України від 27.11.2013 (т. 1 а.с. 57), згідно з яким повідомляється про те, що кримінальна справа щодо факту угону 04.07.2006 спірного автомобіля не порушувалась.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з викладеними вище висновками суду.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В силу ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Проте, вирішуючи спір щодо поділу майна подружжя, суд в порушення вимог закону, зокрема, не визнавши спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя, без достатнього обґрунтування, одразу збільшив розмір частки позивачки в квартирі до 2/3 частин. При цьому, суд проігнорував вимоги закону щодо того, що суд має право збільшити частку майна дружини, чоловіка в загальному майні, а не конкретно по кожному об»єкту, та безпідставно на думку колегії, дійшов висновку щодо можливості не збільшувати частку позивачки в спільному майні подружжя щодо поділу автомобіля"Фіат-230" типу фургон, рік випуску 1998, д.н.з. НОМЕР_1 , визнавши за кожним з подружжя право власності на 1/2 частку автомобіля з відповідною сплатою компенсації з одного подружжя за переданий автомобіль та припинення права власності на належну частку за другим подружжям.

Висновки суду в цій частині вимог не ґрунтуються на вимогах закону та обставинам справи.

Не можна також погодитися з висновком суду в частині задоволення позовних вимог позивачки щодо припинення права власності відповідача на частку у спільному майні подружжя, а саме на частку в квартирі, що є предметом поділу між сторонами.

Згідно ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім»ї.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-68 цс14 право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за умови що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам останнього та членам його сім»ї.

При цьому, як вже наголошувалося, ч.4 ст.71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою.

Як видно з матеріалів справи відповідач у ході розгляду справи заперечував проти грошової компенсації за належну йому частку в квартирі, посилаючись на те, що він проживає в спірній квартирі, іншого житла не має, що загальна площа 2-х кімнатної квартири складає 58,20 кв.м.,і що сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо користування приміщеннями квартири.

Колегія суддів вважає, що суд належним чином не встановив обставини справи, залишив поза увагою вимоги закону, що регламентує правовідносини, пов»язані з присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно та дійшов необґрунтованого висновку щодо задоволення позову позивачки в цій частині вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо задоволення позовних вимог позивачки про поділ спільного майна подружжя не може бути залишеним без змін, оскільки не грунтується на вимогах закону та обставинах справи; рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Виходячи з викладених вище обставин справи, положень ст..60, ч.1 ст.68, ст..70, ст..71 СК України, ст.365 ЦК України, ч.4 ст.71 СК України, висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та роботи з обєднаннями співвласників багатоквартирних будинків від 09.07.2015 згідно якого квартиру № 1 в м. Ржищів Київської області по вул. Шевченка, 82, неможливо розділити на дві ізольовані квартири в рівних частках відповідно до вимог державних будівельних норм ( т. 2 а.с. 35), колегія суддів вважає, що основний позов ОСОБА_3 про поділ майна подружжя необхідно задовольнити частково, а саме:

Визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_4.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини за кожним.

Визнати спільним майном подружжя рухоме майно-автомобіль «Фіат-230 Фургон», державний номерний знак НОМЕР_1, середньоринковою вартістю 79656,50 грн. Визнати за кожним з подружжя право власності на ? частину автомобіля.

В порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль «Фіат-230 Фургон», державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 79656,50 грн., припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 його частину.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 компенсацію за належну їй 1/2 частку у вартості автомобіля суму 39828,25 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що автомобіль «Фіат-230 Фургон», державний номерний знак НОМЕР_1, не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя при вирішенні питання щодо поділу майна, оскільки він вибув із володіння відповідача і перебуває у розшуку не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи : копією довіреності від 14.06.2006, якою підтверджується добровільна передача відповідачем спірного автомобіля третім особам (т. 1 а.с. 101); копією листа Кагарлицького РВ ГУ МВС України від 27.11.2013, згідно з яким повідомляється про те, що кримінальна справа щодо факту угону 04.07.2006 спірного автомобіля не порушувалась (т. 1 а.с. 57).

Відмовляючи позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позову в частині поділу спільного майна, придбаного у період проживання без реєстрації шлюбу з липня 2011 року по червень 2013 року, суд виходив з того, що відповідачем не доведено в належний та допустимий спосіб факт проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу у зазначений період, а а також не доведено відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України факт спільного придбання за час перебування в шлюбі майна : шафи-купе 2-польної, вартістю 2000 грн., шафи-купе 3-польної, вартістю 2000 грн., телевізора "Самсунг" 37 дюйм., вартістю 3000 грн., мікрохвильової піч, вартістю 500 грн., морозильної камери, вартістю 1500 грн., акваріуму, вартістю 1000 грн., дзеркала настінного, вартістю 500 грн., шафи-купе 3-польної, вартістю 3000 грн., диван-ліжка, вартістю 3500 грн., домашнього кінотеатру, вартістю 1000 грн., телевізора "Самсунг", 27 дюйм., вартістю 2000 грн., холодильника "Снайге", вартістю 2000 грн., хлібопічки, вартістю 1700 грн., пральної машини "Індезіт", вартістю 2000 грн, а сам факт знаходження в квартирі перерахованого в акті від 21.11.2013 (т. 1 а.с. 50-51) майна не доводить факту його придбання сторонами в певний період.

Колегія погоджується з даним висновком суду.

Правильним також є висновок суду про те, що ОСОБА_4 не довів, що автомобіль "Хонда Сівік", 2007 року випуску, державний н/з НОМЕР_2, був придбаний ним та позивачкою як спільне майно за час проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу за період з липня 2011 року по червень 2013 року., оскільки даний факт не доведений у належний відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України спосіб та суперечить вимогам ст. 60 СК України, ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ржищевського міського суду від 30 листопада 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_4.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини за кожним.

Визнати спільним майном подружжя рухоме майно-автомобіль «Фіат-230 Фургон», державний номерний знак НОМЕР_1, середньоринковою вартістю 79656,50 грн. Визнати за кожним з подружжя право власності на ? частину автомобіля.

В порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль «Фіат-230 Фургон», державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 79656,50 грн., припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 його частину.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 компенсацію за належну їй 1/2 частку у вартості автомобіля суму 39828,25 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_6 за недоведеністю залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: