Ухвала суду № 56131126, 24.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/812/15-к Провадження №11-кп/773/67/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія:ч.3 ст.332 КК України Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого Пазюка О.С.,

суддів Філюка П.Т., Лозовського А.О.,

при секретарі Лінік Т.В.,

за участю прокурора Воробея О.П.,

перекладача ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22014030000000007 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Волинської області, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_2 Гелаєвич, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин ОСОБА_6 Грузія, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, на утриманні двоє дітей, зареєстрованого за адресою: Грузія, м.Тбілісі, вул.Вазісубані, буд.№10, кв.№139, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кв.№20, раніше не судимий.

Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України строком на 5 (пять) років з конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з часу затримання з 21 березня 2015 року та враховано час тримання під вартою з 23 березня 2015 року.

Переглянувши справу в порядку апеляційного провадження, апеляційний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним за те, що в листопаді 2013 року з метою організації незаконного переправлення громадян ОСОБА_7 Арабської ОСОБА_6 через державний кордон України, організованою групою, з корисливих мотивів, сприянні в їх вчиненні порадами та вказівками, познайомив свого знайомого громадянина України ОСОБА_8 з громадянином ОСОБА_6 Вірменія ОСОБА_9

В подальшому, біля 9 години 30 хвилин 3 січня 2014 року в м. Луцьку, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 та ОСОБА_9,з корисливих мотивів, домовились за грошову винагороду в розмірі 5000 доларів США здійснити незаконне переправлення через державний кордон України на територію ОСОБА_6 громадян ОСОБА_7 Арабської ОСОБА_6 ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які прибули в Україну з метою подальшого виїзду в країни Західної Європи і тимчасово проживали в квартирі ОСОБА_9 за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 25/72.

На виконання даної домовленості, ОСОБА_8 залучив до вчинення кримінального правопорушення невстановлену особу на імя «Андрій», який мав безпосередньо здійснювати незаконне переправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 через державний кордон України.

В свою чергу, ОСОБА_2, відповідно до розподілених функцій, зобовязаний був забезпечити зустріч двох громадян ОСОБА_7 Арабської ОСОБА_6 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в ОСОБА_6 та подальший їх проїзд по країнах Західної Європи.

З метою виконання домовленості щодо вчинення кримінального правопорушення, 3 січня 2014 року, ОСОБА_2, за вказівкою ОСОБА_8, в присутності ОСОБА_9, у відділенні №9 ПрАТ КБ «Приват Банк», розташованому за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 32а, через систему «Моней Грем», з використанням пластикової картки № 5168757200711192, здійснив переказ на імя ОСОБА_12 в ОСОБА_6, попередньо отримані від ОСОБА_11, гроші в сумі 140 євро, як аванс за надання послуг за перевезення вказаних іноземців по території Європи.

Цього ж дня, біля 17-тої години 00 хвилин, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, в його присутності ОСОБА_2, по вул. Конякіна в м. Луцьку Волинської області здійснив посадку двох сирійців в автомобіль ОСОБА_8 марки «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_1, з метою перевезення останніх до м. Нововолинська Волинської області для переправлення через державний кордон України в ОСОБА_6.

Крім того, під час руху ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_11, як винагороду за незаконне переправлення, грошові кошти в розмірі 4950 євро, з яких 3950 євро передав ОСОБА_8, по прибутті у м. Володимир -Волинський Волинської області ОСОБА_9 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_8 продовжив перевезення іноземців у м. Нововолинськ Волинської області.

Також у м. Нововолинськ Волинської області, неподалік шахти №1, на автобусній зупинці, до ОСОБА_8 приєдналася невстановлена особа на імя «Андрій», котрий з використанням надувного човна мав безпосередньо здійснити переправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 через річку Західний Буг, по якій проходить лінія державного кордону України з ОСОБА_6, а також вказував напрям руху в напрямку с.Морозовичі Іваничівського району Волинської області до місця запланованого здійснення незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначеного покарання та початку строку його відбування, у звязку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України. Зазначає, що у вироку суд послався на ч.1 ст.69 КК України, а в резолютивній частині вироку не зазначив санкцію статті, частини, пункту. Просить визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ч.1 ст.69 КК України строком на 5 (пять) років з конфіскацією майна. Строк відбування покарання рахувати з дня ухвалення вироку. Зарахувати в строк відбуття покарання період попереднього увязнення з 22.20 години 21 березня 2015 року, тобто з моменту його затримання. В решті вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5 просить вирок суду відносно його підзахисного змінити в частині призначеного покарання, визначивши йому міру покарання не повязану з позбавленням волі. Зазначає, що ОСОБА_2 не був ініціатором вчинення злочину, а його роль у вчиненому правопорушенні є другорядною, тільки познайомив двох осіб, за що повинен був отримати гроші. Матеріальних збитків його діями не завдано. Характеризується за місцем проживання з позитивної сторони. Хворіє на інфекційне захворювання, яке прогресує, тому потребує постійного лікування.

В доповненні до апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, у звязку з неправильною кваліфікацією кримінального правопорушення та необхідністю застосування статті закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення. Вважає, що підставою для зміни судового рішення є невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, який свою апеляцію підтримав, заперечив апеляцію захисту та доповнення до неї, думку обвинуваченого, його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та доповнення до неї, апеляційну скаргу прокурора заперечили, перевіривши доводи, наведені у скаргах, матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами та вказівками, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, відповідає обставинам, зясованими судом, встановленими під час кримінального провадження, підтвердженими перевіреними у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими та вірно кваліфіковано судом за ч.3 ст.332 КК України .

Посилання прокурора в своїй апеляції на те, що суд в резолютивній частині вироку не зазначив норму КК України, а саме ч.1 ст.69 КК України, а також із зазначенням початку строку відбування покарання, а саме з моменту затримання 21.03.2015р., не знайшло свого підтвердження при перегляді вироку в апеляційному порядку. Як вбачається з резолютивної частини вироку суд зазначив при визначені покарання ст.69 КК України та вказав дату з якої починається обчислення строку відбуття покарання та зазначено строк, який зараховується час перебування під вартою.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, оскільки є надто суровим для його підзахисного.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_2 є підстави для застосування ст.69 КК України, але призначив покарання із застосуванням цього закону не в повній мірі врахував всі помякшуючі обставини. Зокрема, другорядну роль в скоєнні правопорушення, що він не був ініціатором злочину, важкий стан здоровя (а.с.115,117), що за місцем проживання характеризується позитивно.

В звязку з цим вирок в частині призначення ОСОБА_2 покарання підлягає до скасування з призначенням більш мякої міри покарання.

Відповідно до ст.ст.50,65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд при призначенні покарання із застосуванням ст.69 КК України враховує, що ОСОБА_2 не був ініціатором вчинення кримінального правопорушення, його роль у вчиненому є другорядною та незначною. Перебуває на обліку в Волинському обласному центрі по боротьбі зі СНІДом у звязку з встановленим діагнозом: ВІЛ інфекція, клінічна стадія І, безсимптомна (а.с.117), яка має здатність прогресувати, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, чистосердечно розкаюється у вчиненому, не судимий.

Підстав для задоволення апеляції захисту в повному обємі із застосуванням ст.75 КК України колегія суддів не знаходить, оскільки обвинуваченим було вчинено тяжкий злочин організованою групою осіб з корисливих спонукань.

Твердження в доповненні до апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_2 відсутні корисливий мотив та не конкретизовано обвинувачення не відповідає матеріалам кримінального провадження, оскільки в обвинуваченні чітко зазначено час, місце інші обставини, які мають істотне значення для прийняття законного рішення, також встановлено, що ОСОБА_2 мав отримати за свої дії кошти, що і сам він не заперечував.

Тому відсутні законні підстави для задоволення доповнення до апеляційної скарги захисту.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 414 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково. В задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2015 року в частині призначення покарання відносно ОСОБА_2 змінити.

Призначити ОСОБА_2 Гелаєвичу покарання за ч.3 ст.332 КК України у виді позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України строком на 2 (два) роки з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання час попереднього увязнення з 21.03.2015 року по 24.02.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий:

Судді: