Рішення № 56131108, 23.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6380/15-ц Провадження № 22-ц/773/343/16 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Категорія: 39 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря Лимаря Р.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення належності квартири, визнання прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

20 листопада 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення часток в спільному майні, визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивували тим, що 18 січня 2013 року помер ОСОБА_6. Після його смерті залишилась спадщина, що складається з частини квартири АДРЕСА_1. Вищезазначена квартира належала ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, оскільки була придбана під час шлюбу. При житті ОСОБА_6 було складено заповіт, за яким він належне йому майно заповів своїй дружині ОСОБА_5, яка прийняла спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Діти спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали до Другої Луцької держнотконтори заяви про прийняття спадщини та мають право на обовязкову частку у спадщині.

В позасудовому порядку оформити спадкові права позивачі позбавлені можливості у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру та наявністю спору із відповідачем.

Просили суд визнати за ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_6 на праві власності по ? частині квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 18 січня 2013 року, за заповітом право власності на спадкове майно 4/12 частини квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, який помер 18 січня 2013 року, право власності на спадкове майно 1/12 частину квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2014 року позов задоволено.

Постановлено визначити, що ОСОБА_5 та померлому ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить по ? частині квартири АДРЕСА_2. Визнати за ОСОБА_5 право власності на 4/12 частини квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, який помер 18 січня 2013 року. Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, який помер 18 січня 2013 року.

19 березня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування частки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за № 122, відповідно до умов якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар 5/6 частки квартири АДРЕСА_1

14 лютого 2015 року ОСОБА_5 померла.

27 квітня 2015 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2014 року в даній справі скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2015 року провадження в даній цивільній справі зупинено у звязку зі смертю ОСОБА_5 до вступу у справу правонаступника строком до 14 серпня 2015 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2015 року закрито провадження в даній цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_5

14 серпня 2015 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відновлено провадження в даній цивільній справі.

9 вересня 2015 року відповідач ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивувала тим, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_5 набула право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 скасовано.

Просила суд визнати недійсним договір дарування від 19 березня 2014 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі з № 122, визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 січня 2016 року позивач ОСОБА_3 просила суд визнати, що на момент смерті ОСОБА_6 йому та ОСОБА_5 належало по ? частині спірної квартири; визнати, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 на підставі заповіту від 23 жовтня 2003 року на ? частину спірної квартири; визнати за ОСОБА_3 право на обовязкову частку спадкового майна після смерті ОСОБА_6, яка складає 1/12 частину спірної квартири.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2016 року позов задоволено.

Постановлено встановити належність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2. Визнати прийняття ОСОБА_5 спадщини по заповіту 2/3 частки майна після смерті 18 січня 2013 року ОСОБА_6 Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, який помер 18 січня 2013 року.

Зустрічний позов задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, який помер 18 січня 2013 року.

В решті позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2016 року та постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечила апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належала подружжю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, а скасування заочного рішення в даній справі не вплинуло на законність договору дарування оскільки судом підтверджено належність ОСОБА_5 5/6 частин спірної квартири.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 1942 року (а.с. 5).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 1-4956, ОСОБА_6 придбав у виконавчого комітету Луцької міської Ради народних депутатів двокімнатну квартиру в м. Луцьку (а.с. 62, 124, 125).

При житті ОСОБА_6 склав заповіт, за яким усе належне йому майно заповів своїй дружині ОСОБА_5, а в разі неприйняття останньою спадщини заповів належне йому майно в рівних частинах дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

Після смерті 18 січня 2013 року ОСОБА_6, відкрилася спадщина на належне йому майно (а.с. 4).

З матеріалів спадкової справи № 23/2013, заведеної після смерті ОСОБА_6, вбачається, що до Другої Луцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернулися його дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_3Ю (а.с. 37-43).

Постановою від 16 листопада 2013 року державним нотаріусом Другої Луцької державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_5, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане майно (а.с. 16).

19 березня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування частки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за № 122, відповідно до умов якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар 5/6 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 116, 117).

14 лютого 2015 року померла ОСОБА_5 (а.с. 82).

Як вбачається зі спадкової справи № 36/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5, 19 лютого 2015 року до Другої Луцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 (а.с. 97-99).

Відповідно до ст. 22 КпШС УРСР (який був чинним на момент придбання подружжям ОСОБА_4 спірної квартири) майно, нажите подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

Виходячи з вищенаведених вимог законодавства, враховуючи, що спірна квартира була набута у власність не безоплатно в процесі приватизації, а за договором купівлі-продажу, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на ? частину спірної квартири.

Спадщину за заповітом прийняла його дружина ОСОБА_5, а також право на обовязкову частку отримали його дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_5 належала ? частина квартири як частка у спільному майні подружжя, а 1/3 частину квартири вона успадкувала. Дочки спадкодавця успадкували по 1/12 частині спірної квартири кожен.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору дарування частки квартири ОСОБА_4 покликалася на ч. 2 ст. 203 ЦК України та ту обставину, що зі скасуванням заочного рішення припинилися усі правові наслідки, які з нього випливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Під час розгляду справи в суді не здобуто будь-яких даних, що ОСОБА_5 на момент вчинення оспорюваного правочину була обмежена у цивільній дієздатності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На момент укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_5 виходячи з вимог спадкового законодавства належало право на 5/6 частин спірної квартири.

Скасування заочного рішення після укладення договору дарування не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки дарувальник розпорядився належним йому на законних підставах майном при цьому не було порушено прав інших спадкоємців ОСОБА_6

Визнання договору недійсним лише на підставі формальної підстави може призвести до непоправних результатів, змінити наслідки волевиявлення особи, яка померла.

Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обовязки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Незважаючи на письмові заперечення представника відповідача, які містяться в матеріалах справи, щодо неможливості вирішення питання про права та обовязки осіб, які не мають правоздатності (а.с. 140), суд першої інстанції не дав відповіді на ці доводи та не зазначив у мотивувальній частині рішення на підставі яких правових норм зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині встановлення належності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 та визнання прийняття ОСОБА_5 спадщини по заповіту 2/3 частки майна після смерті 18 січня 2013 року ОСОБА_6

Вказані юридичні факти повинні бути наведені у мотивувальній частині судового рішення та бути підставою для застосування способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У звязку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до вимог п. 4. ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в даній справі в частині позовних вимог про встановлення належності квартири та визнання прийняття спадщини підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 січня 2016 року в даній справі в частині позовних вимог про встановлення належності квартири та визнання прийняття спадщини скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення належності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 та визнання прийняття ОСОБА_5 спадщини по заповіту 2/3 частки майна після смерті 18 січня 2013 року ОСОБА_6 відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді