Постанова № 56130673, 22.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 лютого 2016 р. Справа № 820/11287/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Журавльової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №6218-15 Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначено, що засобами поштового зв'язку позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №6218-15 Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо нарахування на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_3 не є а ні землекористувачем, а ні власником земельної ділянки, а отже не має обов'язку сплачувати земельний податок з фізичних осіб. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Представник Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у відповідача як платник земельного податку, при цьому позивачем подавалась до контролюючого органу податкова звітність у встановленому законодавством порядку, що стало підставою для нарахування податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб. Посилання позивача на відсутність у неї такого обов'язку не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивачем самостійно було подано до контролюючого органу заяву про взяття на облік як платника податку, а також у судовому порядку встановлено перехід права власності в порядку спадкування.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, посилаючись на порушення відповідачем норм діючого законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову та додаткових поясненнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3, позивач, засобами поштового зв'язку отримала податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №6218-15, яким нараховано податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 54050,23 грн (а.с. 8).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням , позивач користуючись своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення подав скаргу до ГУ ДФС у Харківській області. За результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення та збільшено суму податкового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 28.05.2015 року №6218/15 у розмірі 269,37 грн.

Згідно з пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно 12.06.2015 року на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.03.2015по справі №645/11218/14-ц, а отже податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб виникли у позивача з 12.06.2015 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в У країні є платним.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

За наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2015 року, судом встановлено, що 25.05.2015 року на підставі рішення суду, у справі №645/11218/14-ц, виданого 25.03.2015 року Фрунзенським районним судом м. Харкова прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 12.06.2015 року щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлові будівлі: літ. «Г-1» площею 673,4 кв.м, літ. «Д-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Б-1» площею 673,4 кв. м, літ. «А- 1» площею 673,4 кв. м, літ. «Л1-1» площею 121,1 кв. м, літ. «Л2-1» площею 576,1 кв. м, літ. «Е1-1» площею 392,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.03.2015 року у справі №645/11218/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, (ІПН НОМЕР_1), визнано право власності на частку у праві спільної часткової власності у розмірі Ѕ на нежитлові будівлі літ. «Г-1» площею 673,4 кв.м, літ. «Д-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Б-1» площею 673,4 кв. м, літ. «А- 1» площею 673,4 кв. м, літ. «Л1-1» площею 121,1 кв. м, літ. «Л2-1» площею 576,1 кв. м, літ. «Е1-1» площею 392,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 61-64).

Зі змісту рішення судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_4, про що 10.12.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зроблено актовий запис №16146 та видано свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді частки у праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 на нежитлові будівлі літ. «Г-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Д-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Б-1» площею 673,4 кв. м, літ. «А-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Л1-1» площею 121,1 кв. м, літ. «Л2-1» площею 576,1 кв. м, літ. «Е1-1» площею 392,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Судом встановлено, що спадкове майно належало померлому на підставі наступних правовстановлюючих документів. Так, на підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 1998 року за № 6900, посвідчениого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимченко Т.В., ОСОБА_4 набув частку у розмірі 1/2 у праві спільної власності на нежитлові будівлі літ. «Г-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Д-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Б-1» площею 673,4 кв. м, літ. «А-1» площею 673,4 кв. м, літ. «В-1» площею 673,4 кв. м, літ. «Е-1» площею 31,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 На підтвердження реєстрації частки у праві власності на вказані нежитлові будівлі ДКП Харківським міським бюро технічної інвентаризації було видане реєстраційне посвідчення від 24 листопада 1998 року та здійснено запис в реєстрову книгу за реєстровим номером 2828. На підставі рішення Господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року (справа № 38/358-07) ОСОБА_4 набув частку у розмірі 1/2 у праві спільної власності на нежитлові будівлі, літ. «Л1-1» площею 121,1 кв. м, літ. «Л2-1» площею 576,1 кв. м, літ. «Е1-1» площею 392,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова зокрема встановлено, що нежитлова будівля літ. «Е-1» та будівля літ. «Е1-1» - це насправді одна і та сама будівля, а не дві окремих, а також, що згідно даних 5 ХДНК після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_3 і була заведена спадкова справа №831/2011 р. Нотаріусом 5 ХДНК 05.12.2013 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з невідповідністю даних, що містяться у правовстановлюючих документах та у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

А також, ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України прийняла спадщину, інші спадкоємці ОСОБА_4, а саме: син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_6, відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3. Вважаючи себе єдиним спадкоємцем покійного чоловіка, ОСОБА_3 вступила в управління та володіння успадкованим майном одразу після відкриття спадщини.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини встановлені рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/11218/14-ц не підлягають доказуванню в порядку ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Від так, право власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 не оспорювалось під час розгляду справи №645/11218/14-ц Фрунзенським районним судом м. Харкова.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлює, що власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Від так, зі змісту рішення від 25.03.2015 року у справі №645/11218/14-ц судом встановлено, що звернення до суду було обумовлено відмовою нотаріуса 5 ХДНК у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з невідповідністю даних щодо нерухомого майна.

Представником відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти позову зазначено, що ОСОБА_3 обліковується в Індустріальній ОДПІ м. Харкова за неосновним місцем обліку з 17.02.2012 року, як платник земельного податку. Нарахування земельного податку з фізичних осіб здійснюється контролюючим органом на підставі податкових декларацій платника податку та розрахунку грошової оцінки земельної ділянки.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію заяви від 17.02.2012 року за підписом ОСОБА_3 щодо зняття з обліку як платника земельного податку ОСОБА_4 у зв'язку зі смертю та заяви від 17.02.2012 року за підписом ОСОБА_3 щодо взяття на облік як платника земельного податку замість померлого ОСОБА_4, які прийняті контролюючим органом, про що свідчить відмітка ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (а.с. 98; 99).

Позивачем подавались до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік (а.с. 85-87), за 2013 рік (а.с. 100-102).

Судом за наявними в матеріалах спарив доказами, а саме згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік реєстраційний №1826 встановлено, що відображено земельну ділянку, яка підлягає оподаткуванню площею 0,7525 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Цільове призначення земельної ділянки згідно наданої податкової звітності є землі комерційного використання - складські приміщення. Податкове зобов'язання по земельному податку, яке задекларовано ФОП ОСОБА_3 за 2012 рік складає 43490,46 грн. Розрахунок земельного податку був здійснений згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно до «Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік» реєстраційний № 1300000089 відображено земельну ділянку, яка підлягає оподаткуванню площею 0,7525 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Цільове призначення земельної ділянки згідно наданої податкової звітності є землі комерційного використання - складські приміщення. Податкове зобов'язання по земельному податку, яке задекларовано ФОП ОСОБА_3 за 2013 рік складає 43490,46 грн. Розрахунок земельного податку був здійснений згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Задекларована сума податку за 2012 рік та 2013 рік сплачена ОСОБА_3 у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи картки платника податку (а.с. 105-110).

ОСОБА_3 сплачено земельний податок у повному обсязі.

Податкове зобов'язання з земельного податку за 2014 рік в розмірі 43274,81 грн ОСОБА_3 сплачено в повному обсязі в строки визначені законодавством.

Щодо податкового зобов'язання з земельного податку за 2015 рік, судом встановлено, що нарахування останнього здійснено відповідачем наступним чином.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 1 кв. м згідно розрахунку грошової оцінки земельної ділянки від 29.02.2008 №207 складає 473,64 грн.

За 2015 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008,2009 та 2014 роки сум земельного податку складає: 54307,93 грн. = 721,70 *7525*1%, де 727,70 грн.- вартість 1 кв.м. з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2008,2009 та 2014 роки; за 2010, 2011, 2012 та 2013 коефіцієнт індексації дорівнює 1 %, (473,64*1,152*1,059*1,249), 7525 кв.м.- площа земельної ділянки.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача обов'язку зі сплати податкового зобов'язання з земельного податку, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 лютого 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.