Ухвала суду № 56130567, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. Справа № 876/6394/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та відділу Держземагентства у м.Яремчому Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державний кадастровий реєстратор відділу Держземагентства у м.Яремчому Івано-Франківської області, про скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВПВР, Управління відповідно) та Управління (залучено другим відповідачем судом) про скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.03.2015 ВП №№46772639, 46772791, 46772444, 46772139 та від 10.03.2015 ВП №46777196.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем, спірними постановами в порушення права на справедливий суд, що включає в себе обов'язковість виконання судових рішень, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), протиправно та не обґрунтовано відмовлено позивачам у відкритті виконавчого провадження (відмовлено в прийнятті до виконання виконавчого документа) за виконавчими листами, виданими Івано-Франківським окружним адміністративним судом (далі - ІФОАС) в адміністративній справі №809/3222/13-а.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі №809/1149/15 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірні постанови. В задоволенні решти (до ВПВР) позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Управління, яке покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказує, що у виконавчих листах боржником визначено державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у м.Яремчому Івано-Франківської області (далі - Реєстратор, Відділ відповідно) без зазначення прізвища, власного ім'я та по батькові такого, тобто службову особу органу державної влади, яка одночасно є фізичною особою. Задовольнивши позов суд не вказав жодної норми закону, яка порушена державним виконавцем. Невідповідність виконавчих листів вимогам закону унеможливлює відкриття виконавчого провадження.

Також постанову оскаржив Відділ. Просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю. Відзначає, що у виконавчих листах боржником зазначено Реєстратора, код 38335695, який належить юридичній особі - Відділу. Реєстратор це певна фізична особа - посадовець Держземагенства, який самостійно здійснює свої повноваження. У виконавчих листах не було зазначено прізвища, власного імені та по батькові, реєстраційного номера облікової картки платника податків вказаного в них боржника - Реєстратора. Державний виконавець, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, діяв у відповідності до п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV). Звертає увагу, що постановою Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 12 травня 2015 року у справі №21-119а15 скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 18 листопада 2014 року, якою скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (далі - ЛААС) від 30 липня 2014 року та залишено у силі постанову ІФОАС від 11 листопада 2013 року. На підставі останнього судового рішення видано відповідні виконувачі листи, відтак відсутнє рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких міркувань.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Апеляційний суд погоджується з обсягом і характером фактичних обставин, встановлених судом попередньої інстанції, та правовою оцінкою, яку їм було надано цим судом.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою ІФОАС від 11 листопада 2013 року у справі №809/3222/13-а за позовом позивачів до Реєстратора про зобов'язання до вчинення дій позов задоволено. Зобов'язано Реєстратора внести до Державного земельного кадастру (далі - Кадастр) відомості про земельну ділянку ОСОБА_4 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,2500га та внести обмінний файл на земельну ділянку. Зобов'язано Реєстратора внести до Кадастру відомості про земельну ділянку ОСОБА_5 кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,1000га та внести обмінний файл на земельну ділянку. Зобов'язано Реєстратора внести до Кадастру відомості про земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,2500га та внести обмінний файл на земельну ділянку. Зобов'язано Реєстратора внести до Кадастру відомості про земельну ділянку ОСОБА_1 кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,2500га та внести обмінний файл на земельну ділянку. Зобов'язано Реєстратора внести до Кадастру відомості про земельну ділянку ОСОБА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,2500га та внести обмінний файл на земельну ділянку (а.с.224-228 т.1).

Постановою ЛААС від 30 липня 2014 року вказане вище судове рішення скасовано та в позові відмовлено (а.с.229-232 т.1).

В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 18 листопада 2014 року постанову апеляційного суду скасовано, а постанову ІФОАС від 11 листопада 2013 року залишено в силі (а.с.233-240 т.1).

11.02.2015 позивачі отримали виконавчі листи на виконання постанови ІФОАС від 11 листопада 2013 року в яких боржником визначено Реєстратора, зазначено ідентифікаційний номер 38335695 та адресу вул.Свободи, 265, м.Яремча, Івано-Франківської області, 78500 (а.с.41, 47-48, 54, 60, 66 т.1).

04.03.2015 представник позивачів звернувся в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а 05.03.2015 - в інтересах ОСОБА_1 до ВПВП із заявами про прийняття до примусового виконання вказаних виконавчих листів (а.с.40, 46, 53, 59, 65 т.1).

06.03.2015 за наслідками цих заяв та виконавчих листів поданих в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та 10.03.2015 - поданих в інтересах ОСОБА_1 головним державним виконавцем ВПВР Гундяком Т.Д. винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до виконання виконавчого документа) ВП №№46772444, 46772139, 46772791, 46772639 та ВП №46777196 відповідно (а.с.43, 50, 56, 62,68 т.1).

Підставою для прийняття вказаних постанов слугував висновок про те, що представником стягувача подані до виконання виконавчі документи, що не відповідають вимогам ст.18 Закону №606-XIV, оскільки в них не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) та індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина. У виконавчих листах боржником визначено Реєстратора та вказано код 38335695.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п.41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2 та 3 ст.14 КАС встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом №606-XIV (ч.1 ст.259 КАС).

В ч. 4 ст.257 цього ж Кодексу передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом №606-XIV.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон №606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону №606-XIV встановлені вимоги до виконавчого документа, п.3 ч.1 якої визначено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Пунктом 6 ч.1 ст.26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст.18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Частиною 1 ст.7 Закону №606-XIV встановлено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.8 цього ж Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з п.2.1.3 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) від 15.12.1999 №74/5 (зареєстровано в МЮУ 15.12.1999 за №865/4158; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) боржником у виконавчому провадженні є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням учинити певні дії (передати майно, виселитись з приміщення, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

Одночасно з цим, частини 1 та 3 ст.48 КАС визначають належність адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності не тільки фізичним і юридичним особам, але й органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особами.

За змістом частин 1-4, 6, 7 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3613-VI) внесення відомостей до Кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем. Державним кадастровим реєстратором може бути громадянин України, який має вищу землевпорядну або юридичну освіту та стаж землевпорядної або юридичної роботи не менш як два роки. Державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Кадастру, надання таких відомостей, здійснює внесення відомостей до Кадастру або надає відмову у їх внесенні. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пунктами 4, 5 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що ведення Кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи. Держателем Кадастру є Держземагентство. До складу Держземагентства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом №3613-VI та цим Порядком.

Згідно з ч.2 ст.19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених вимог законодавства дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що боржником за поданими виконавчими листами є службова особа органу державної влади - Реєстратор, який правомірно визначений таким цими виконавчими документами, у повній відповідності з постановою ІФОАС від 11 листопада 2013 року. Висунення державним виконавцем вимог до виконавчих листів, виданих у відповідності до змісту рішення суду, складу учасників адміністративного процесу, шляхом покладення додаткових обов'язків на осіб, порушене право яких захищене в судовому порядку та зобов'язання їх надати виконавчі документи з відомостями про особу боржника, які відсутні в судовому рішенні, є створенням перешкод у доступі до суду та порушення права позивачів на справедливе судочинство. Гарантії справедливого судочинства, що встановленні ст.6 Конвенції передбачають існування умов доступу до суду.

Відповідні твердження державного виконавця викладені в спірних постановах, не свідчать про неможливість здійснення заходів з примусового виконання судового рішення, оскільки боржник за вказаними виконавчими документами є службова особа органу державної влади, найменування якої вказано у виконавчому листі.

Крім того, державний виконавець у випадку встановлення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення чи встановлення факту вибуття боржника наділений процесуальними повноваженнями на звернення до суду з відповідними поданнями в порядку статтей 263, 264 КАС.

Додатково треба відзначити, що постановою ВСУ від 12 травня 2015 року у справі №21-119а15 скасовано ухвалу ВАСУ від 18 листопада 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції (а.с.35-38 т.2).

При новому касаційному розгляді, у зв'язку із відмовою позивачів від позову, ухвалою ВАСУ від 23 вересня 2015 року, прийнято відмову позивачів від позову, постанову ЛААС від 30 липня 2014 року визнано такою, що втратила законну силу та закрито провадження у справі (а.с.56-61 т.2).

Наведені обставини не можуть бути перешкодою для задоволення даного позову та підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки на момент винесення спірних постанов ухвала ВАСУ від 18 листопада 2014 року набрала законної сили та була чинною.

Частиною 1 ст.49 Закону №606-XIV визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, за пунктами 4, 9 якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Також необхідно погодитися із доводами суду першої інстанції, який правомірно відмовив позивачам у позові до ВПВР, оскільки у відповідності до ч.3 ст.181 КАС відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, яким є Управління.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянтів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та відділу Держземагентства у м.Яремчому Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 29 лютого 2016 року.