Постанова № 56130520, 23.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3357/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта - Яцемирського С.С.

представника позивача - Лободи Г.Ю., Дунаєва М.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ТРЦ Фабрика» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень № 0001802200 від 18.06.2015 року та № 0001812200 від 18.06.2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ Фабрика" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2015 р. № 0001802200 та № 0001812200.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.05.2015 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "ТРЦ Фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податку контрагентами-постачальниками TOB "Хорост" (код 39263957), TOB "Молл Девелопмент" (код 37505800) за грудень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, яка зафіксована у акті від 29.05.2015 р. № 128/21-03-22-04/37541696.

За результатами перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення № 0001802200 від 18.06.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 440843,00 грн. та № 0001812200 від 18.06.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 88169,00 грн. і штрафних санкцій в розмірі 44084, 50 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2015 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонський області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "ТРЦ Фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податку контрагентами-постачальниками TOB "Хорост" (код 39263957), TOB "Молл Девелопмент" (код 37505800) за грудень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, яка оформлена актом від 29.05.2015 № 128/21-03-22-04/37541696.

Перевіркою виявлені порушення: - пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 440 843,00 грн. - ст.44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2014 року на загальну суму ПДВ 88168,52 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у грудні 2014року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 88168,52 грн.

11.06.2015 р. TOB "ТРЦ Фабрика" подано письмове заперечення проти складеного акту перевірки.

Листом від 17.06.2015 року №7150/10/21-03-22-04 висновки до акту перевірки залишені ДПІ у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонський області без змін.

За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001802200 від 18.06.2015 р. про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 440843,00 грн. та № 0001812200 від 18.06.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 88169,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 44084, 50 грн.

TOB "ТРЦ Фабрика" не погоджуючись із висновками акту від 29.05.2015 №128/21-03-22-04/37541696 та прийнятими рішеннями від 18.06.2015 №0001802200 та №0001812200, скористалось правом на їх оскарження у адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Державної фіскальної служби.

Рішенням ГУ ДФІ у Херсонській області від 12.08.2015 №1381/10/21-22-10-04-06 за результатами розгляду первинної скарги та рішенням ДФІ від 08.10.2015 №21339/6/99-99-10-01-01-25, акт перевірки від 29.05.2015 № 128/21-03-22-04/37541696 та ППР від 18.06.2015 №0001802200 та №0001812200 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 12.12.2014 р. між TOB "ТРЦ Фабрика" та TOB "Хорост" укладено договір оренди № ДГ-040, згідно з яким орендодавець зобов'язується передати, а TOB "ТРЦ Фабрика" (орендар) зобов'язується прийняти в строкове платне користування (оренду) майно, а саме розкладну новорічну ялинку та новорічні прикраси з логотипом ТРЦ Фабрика. Метою оренди є установка ялинки в період новорічних свят на території (у приміщенні) TOB "ТРЦ Фабрика" для реклами торгово-розважального центру "Фабрика" за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18. За актом приймання - передачі від 15.12.2014 р. розкладну новорічну ялинку та новорічні прикраси передано орендарю.

Колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «Хорост» є будівництво житлових та нежитлових будівель, також видами діяльності ТОВ «Хорост є : Знесення;

підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші роботи із завершення будівництва, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, транспортне оброблення вантажів.

Адресою ТОВ «Хорост» є :м. Харків, вул.. Селянська, буд. 124. Натомість з тексту вищевказаного договору вбачається інша адреса підприємства, а саме м. Херсон, вул.. Комкова, 89, офісне приміщення 3 поверх, № 6/3 та вид послуг, який не передбачений для діяльності ТОВ «Хорост».

Колегія суддів зазначає, що усі види діяльності ТОВ «Хорост» виключають можливість надання останнім розкладні ялинки в оренду.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження параметрів орендованої ялинки, адже монтаж ,встановлення та демонтаж даного виду розкладних ялинок потребує спеціальної техніки, однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності подібної техніки як у позивача так і у ТОВ «Хорост»

Судом першої інстанції зазначено, що факт виконання умов договору свідчить акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 16.12.2014 р. № ОУ-0000108 та фото-звіт із зображенням новорічної ялинки та новорічних прикрас з логотипом ТРЦ Фабрика, що відповідає умовам договору. За актом приймання - передачі (повернення) від 15.01.2015 р. орендарем повернуто майно (розкладну новорічну ялинку та новорічні прикраси з логотипом ТРЦ Фабрика) орендодавцеві.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що в даних актах здачі- приймання робіт не вказано, які саме роботи були виконані, ким були виконані та яку техніку було залучено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не досліджено питання реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Хорост» та не надано оцінки вищезазначеним фактам.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що TOB "Хорост" не було відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних придбання у контрагенів - постачальників новорічної ялинки, переданої в оренду позивачу, та не надано ДПІ звітності про середньооблікову кількість штатних працівників у грудні 2014 року (Форма № Д4) та відомостей щодо залучених осіб до послуг з установки, монтажа та демонтажа майна, що орендується ТОВ "ТРЦ Фабрика", а податкова накладна за передачу майна в оренду містить іншу номенклатуру.

Також з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 16.03.2011 р. між TOB ТРЦ Фабрика" та TOB "Молл Девелопмент" укладено договір про надання ріелторських послуг за № 311, згідно з яким TOB "ТРЦ Фабрика" доручає, а TOB Молл Девелопмент" бере на себе зобов'язання з надання послуг, що полягають у пошуку та ідентифікації потенційних орендарів торговельних приміщень ТРЦ з метою укладання договорів оренди з позивачем.

15.08.2012 р. між вказаними сторонами укладено договір про внесення змін до попереднього договору, за яким пункт 5.2 визначено викласти у наступній редакції: "5.2.Термін дії договору становить п'ять років з моменту набуття чинності, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до цього договору, в залежності від того, яка подія відбудеться раніше, з умови, що дію договору не буде припинено достроково або подовжено."

20.11.2014 р. TOB "ТРЦ Фабрика" та TOB "Молл Девелопмент" укладено додаткову угоду № 40 до договору про надання ріелторських послуг, в якій сторони погодили суму винагороди за надані послуги із зазначенням орендарів та дат укладення із ними договорів оренди. Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками.

Як зазначено судом першої інстанції, на виконання умов договору від 16.03.2011 року №311 TOB "ТРЦ Фабрика" сплачено кошти на рахунок TOB "Молл Девелопмент". На підтвердження фактичного виконання надання послуг згідно умов договору підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 18.12.2014 року № 14.

Колегія суддів зазначає,, що додатковою угодою № 40 від 20 листопада 2014 року погоджено суму винагороди, яку сплачує ТОВ «ТРЦ Фабрика» Товариству з обмеженою відповідальністю « Молл Девелопмент» за ріелторські послуги щодо пошуку конкретних клієнтів список яких зазначено у цій додатковій угоді.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що між даними орендарями та ТОВ «ТРЦ Фабрика» були складені договори оренди в 2013 році, а додаткова угода, що погоджує суми винагороди за ріелторські послуги по цим орендарям складена більше ніж через рік після початку вищевказаної оренди торгівельних майданчиків.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє обґрунтування сум винагороди по кожному з орендарів, відсутні розрахунки як саме формується ціна за послуги, які надавало ТОВ «Молл Девелопмент» позивачу.

Також колегія суддів зазначає, а судом першої інстанції не взято уваги те, що з орендарями, зазначеними в Додатковій угоді № 40 від 20 листопада 2014 року податковим органом проведено опитання, та за результатами якого встановлено, що ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_5 договори оренди торгівельних площ укладали безпосередньо з керівником ТОВ «ТРЦ Фабрика» ОСОБА_7, а ФОП ОСОБА_8 укладала вказаний договір з юристом ТОВ «ТРЦ Фабрика».

Таким чином, колегія суддів вважає, що угода між позивачем та ТОВ «Молл Девелопмент» спрямована для збільшення витрат та податкового кредиту.

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 ПКУ відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

При цьому, для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суду першої інстанції необхідно було встановити: рух коштів між позивачем та його контрагентом при виконанні умов укладених договорів; зміст проведених позивачем операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто, ознаки, які б свідчили про реальність таких операцій; чи пов'язані проведені позивачем операцій з його господарською діяльністю; чи відбулися реальні зміни в майновому статі платника податку внаслідок використання результатів отриманих робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки постанова прийнята по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не повно дослідив обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови з відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілення судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.. якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Інші судові витрати не присуджуються і відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи, колегія суддів вважає необхідним звільнити відповідача від сплати судового збору у сумі 9456,08 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ТРЦ Фабрика» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень № 0001802200 від 18.06.2015 року та № 0001812200 від 18.06.2015 року- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю « ТРЦ Фабрика» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішень № 0001802200 від 18.06.2015 року та № 0001812200 від 18.06.2015 року - відмовити.

Звільнити Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від сплати судового збору у сумі 9456,08 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2016 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.