Ухвала суду № 56130510, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. Справа № 876/8968/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1,

та відповідача - ОСОБА_2,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.07.2015 №0000322201. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки позивач, будучи суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ), не сплачує ПДВ до бюджету, що виключає можливість існування заниження податкового зобов'язання з ПДВ, в розумінні п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України (далі - ПК). Вважає, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій є безпідставним та таким, що не ґрунтується на законі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року у справі №813/3852/15 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ в порушення вимог п.50.1 ст.50 ПК не нараховано та не сплачено до бюджету суму штрафу за самостійно виправлені помилки у розмірі трьох відсотків суми, що підлягають сплаті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2001 ТОВ зареєстровано Стрийською районною державною адміністрацією Львівської області та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ №200111394 (а.с.26, 37).

На підставі акта від 26.06.2015 №1304/22-01/30124457 (далі - Акт) позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань достовірності декларування ПДВ по розрахунках з ТОВ «Зеленецьке» за період з 01.03.2012 по 01.03.2015 контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.50.1 ст.50 ПК. За результатами перевірки відповідачем було прийнято ППР від 06.07.2015 №0000322201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20137,20грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що аргументи, якими відповідач доводив правомірність нарахування штрафу у відповідності до п.120.2 ст.120 ПК, є безпідставними, а тому прийняте на основі таких висновків ППР слід скасувати як протиправне.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 ПК платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Як визначено у п.46.1 ст.46 ПК податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ було подано до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за травень, червень та липень 2014 року за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

У відповідності до абз.3 п.50.1 ст.50 ПК платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З аналізу наведених положень вбачається, що обов'язок платника податку щодо нарахування та сплати суми штрафу в порядку, визначеному п.50.1 ст.50 ПК, виникає саме у випадку самостійного виявлення платником факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, внаслідок чого виникає сума недоплати податку (на яку й нараховується штраф).

За змістом п.120.2 ст.120 ПК невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

В той же час, відповідно до п.209.1 ст.209 ПК резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст.209 ПК визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, подані позивачем декларації (їх форма та порядок заповнення) не передбачають розрахунки з бюджетом, внаслідок чого податкові зобов'язання, які виникають за такими деклараціями не можуть визначатись як податкові (або грошові) зобов'язання до бюджету.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що ТОВ є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ, за перевірений контролюючим органом період часу, зменшив суму податкового кредиту, яка залишилася у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, що свідчить про відсутність позивачем порушень, пов'язаних із розрахунком з бюджетом.

Факт перерахування позивачем на спеціальний рахунок суми ПДВ, відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, підтверджується платіжними дорученнями від 02.09.2014 №5886 та від 18.03.2015 №2467 (а.с.107-108).

Відтак, обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ має спеціальний режим, і оскільки податок за спеціальною декларацією та уточнюючого розрахунку до неї не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не підпадають під поняття грошового або податкового зобов'язання позивача.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що порушення п.50.1 ст.50 ПК встановлені у ході перевірки є необґрунтованими, внаслідок чого контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20137,20грн.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта є надуманими, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року - без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 29 лютого 2016 року.