Ухвала суду № 56130503, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. Справа № 876/4396/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі за його позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2015 року Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації (далі - УСЗ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому, просило стягнути з відповідача надміру виплачені кошти за призначеною державною соціальною допомогою як малозабезпеченій сім'ї в сумі 25983,16грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідач при призначенні допомоги навмисно було подано недостовірні відомості, що вплинули на встановлення права на державну соціальну допомогу та її розмір. Добровільно повернути кошти відповідач відмовився, а відтак такі слід стягнути за рішенням суду.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі №819/290/15-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило УСЗ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві та зазначає, що оскільки відповідачем повідомлено завідомо неправдиві відомості, то виплата їй допомоги була безпідставною та підлягає поверненню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел, а обставини справи свідчать про правомірність отримання нею відповідної допомоги.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі заяви ОСОБА_1 та поданих нею документів, такій згідно рішення від 13.05.2013 №57545 (а.с.4) було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї з 01.05.2013 по 31.10.2013 та рішенням від 08.11.2013 №62367 з 01.11.2013 по 30.04.2014 (а.с.5).

У вересні 2014 року ревізією, яка проводилась Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області було встановлено, що відповідачем при зверненні до УСЗ було подано недостовірну інформацію щодо майнового стану чоловіка ОСОБА_1, який згідно поданих документів не працював та здійснював догляд за інвалідом І групи ОСОБА_2, однак в дійсності такий перебував за кордоном.

У зв'язку із наведеним, УСЗ надіслано відповідачу повідомлення про припинення державної соціальної допомоги з 01.10.2014 та повідомлено, про необхідність повернути надмірно виплачені кошти в розмірі 25983,16грн (а.с.15).

Однак, оскільки відповідач добровільно зазначені кошти до бюджету не повернула, УСЗ звернулось до суду із цим адміністративним позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон №1768-III) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Статтею 4 цього ж Закону визначено, що для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Згідно з пунктами 2, 3 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 №250 (далі - Порядок) соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

За п.6 цього Порядку для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1768-III державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата у випадках, коли зокрема з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування.

Згідно з ч.2 цієї норми Закону за наявності обставин, передбачених у ч.1 цієї статті, соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо:

у складі сім'ї є інвалід;

у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону №1768-III, якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

Відповідно до п.11 Порядку для призначення соціальної допомоги сім'ям, в яких є діти, що навчаються у вечірній школі з денною формою навчання, у вищому навчальному закладі або є слухачами курсів на контрактній основі, обстеження матеріально-побутових умов сім'ї обов'язкове.

Згідно з абзацом 2 п.25 Порядку виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється, зокрема якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.

З аналізу наведених норм права вбачається, що припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених ч.1 ст.7 Закону №1768-III, можливе за наявності таких обов'язкових умов:

з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування;

відсутність обставин, передбачених ч.2 ст.7 цього Закону;

необхідність дотримання процедури прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами 1 та 2 ст.7 Закону №1768-III;

відсутність ознак (обставин) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру. Виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення.

За таких обставин, слід дійти висновку, що в розумінні ч.1 ст.7 Закону №1768-III припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та/або повернення (стягнення) її, у випадку, коли з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, можливі тоді, коли дійсно встановлено, що такі мають місце, а також коли відсутні відомості про те, що в малозабезпеченій багатодітній сім'ї є інвалід або виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), або обставини навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу, тобто коли відсутні обставини, передбачені частиною другою та/або частиною четвертою цієї статті.

Повернення (стягнення) наданої соціальної допомоги за таких умов може застосовуватися, коли місцева державна адміністрація на підставі рішень районних, районних у містах державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах рад за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та зібраної інформації про сім'ю, її власність, доходи, майно прийме рішення про відмову в наданні соціальної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні за призначенням соціальної допомоги ОСОБА_1 зазначала, що в сім'ї виховується двоє дітей віком до 18 років. Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на сьогодні у такої на вихованні уже троє малолітніх дітей.

ОСОБА_1 також повідомила, що проживає разом із ОСОБА_2 у її будинку, яка окрім всього є інвалідом І групи та дитиною війни, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 25.01.2015 №10, складеним комісією Ридомильської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (а.с.35).

Щодо відомостей про виїзд ОСОБА_3 за межі України в період отримання відповідачкою допомоги малозабезпеченій сім'ї жодним чином не впливає на право останньої на таку, оскільки жодних доказів отримання таким прибутків УСЗ не надано, а відтак вказане не свідчить, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, чи відпали підстави для отримання ОСОБА_1 відповідних виплат.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що наявність умислу на подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей та факт усвідомлення відповідачем протиправного характеру діяння та передбачення його шкідливих наслідків, як обов'язкову умову для припинення отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, позивачем не доведено.

Крім цього, суду апеляційної інстанції не наведено жодної обов'язкової умови припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених ч.1 ст.7 Закону №1768-III, оскільки:

наявність додаткових джерел для існування суду не доведено;

наявні обставини, передбачені ч.2 ст.7 цього Закону, оскільки у відповідача є на вихованні три дитини віком до 18 років, а також у склад її сім'ї входить інвалід І групи - ОСОБА_2;

процедура прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами 1 та 2 ст.7 Закону №1768-III не дотримана;

ознаки (обставини) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, судом не встановлені.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановами від 07 липня 2015 року у справі №21-238а15 та 09 червня 2015 року у справі №21-201а15.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність позовних вимог УСЗ щодо стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених коштів за призначеною державною соціальною допомогою як малозабезпеченій сім'ї в сумі 25983,16грн.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до ч.2 ст.88 КАС судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50грн та встановлено строк для цього до дня розгляду справи.

Відтак, враховуючи, що судове рішення ухвалене не на користь УСЗ та таким не сплачено у встановлений строк судовий збір за подання апеляційної скарги, такий підлягає стягненню з апелянта за рішенням суду.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року - без змін.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації 913,50грн судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 29 лютого 2016 року.