Постанова № 56130219, 20.12.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року Справа № 811/3792/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Черн-Транс»

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Приватне підприємство «Черн-Транс» звернулось з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

-№0001192200 від 22 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15 823,00 грн. основного платежу та 7 911,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

-№0001202200 від 22 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 76 773,00 грн. основного платежу та 38 386,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції, на думку відповідача, відображені позивачем в податковому обліку без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

На підставі ухвали від 20.12.2013 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.

Ухвалою від 20.12.2013 року судом замінено неналежного відповідача на належного - Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 30.10.2013 р. по 07.11.2013 р. посадовою особою Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Черн-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.01.2011 р. по 30.09.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2011 р. по 30.09.2013 р. , за результатами якої складено акт №154/2200/37297539 від 14.11.2013 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на загальну суму 76 773,00 грн. в тому числі:

- за І квартал 2012 року в сумі 15 032,00 грн.;

- за ІІ квартал 2012 року в сумі 30 075,00 грн.;

- за ІІІ квартал 2012 року в сумі 31 666,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 15 823,33 грн. (а.с.12-53 Т.1).

Долинською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.10-11 Т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобовязання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом, у звязку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих валових витрат в загальній сумі 404 068,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 15 823,33 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Трансстандарт-2002» які, на думку Долинської обєднаної державної податкової інспекції, не відбувалися в об'єктивній дійсності.

Судом встановлено, що загальна сума поставки становить 404 068,00 грн. та ПДВ - 80 813,58 грн.

В акті перевірки вказано, що висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 64 990,25 грн. встановлено актом №84/1520/37297539 від 04.02.2013 року, №376/1520/37297539 від 29.04.2013 року, а тому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001192200 від 22 листопада 2013 року дана сума не ввійшла.

Судом встановлено, що 20 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Трансстандарт-2002» (продавець) укладено договір поставки №10-д відповідно до змісту якого продавець зобовязується за замовленнями покупця поставляти та передавати у власність покупця дизельне пальне, а покупець зобовязується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору (а.с.54-55 Т.1).

Позивачем на підставі вищезазначеного договору придбано у ТОВ «Трансстандарт-2002» дизельне паливо, яке оприбутковано відповідно до податкових та видаткових накладних (а.с.56, 59-60, 66, 68, 79-81, 85-89 Т.1).

Транспортування придбаного товару здійснено за рахунок постачальника шляхом залучення ним паливоцистерн, належних ФОП ОСОБА_1, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, договорами, укладеними ТОВ «Трансстандарт-2002» з ФОП ОСОБА_1, актами приймання-передачі паливоцистерн, та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.63-64, 70-74, 95-99 Т.1, 58-68).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням і виписками по рахунку та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.178-197 Т.1).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обовязковими ознаками господарської діяльності є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ одним із видів діяльності ПП «Черн-Транс» є, зокрема, діяльність вантажного автомобільного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.119 Т.1).

Судом встановлено, що у своїй діяльності ТОВ «Черн-Транс» використовує для перевезень транспортні засоби як власні, так і орендовані, що підтверджується договорами оренди автомобілів, актами приймання-передачі транспортних засобів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та тимчасовими реєстраційними талонами (а.с.199-230 Т.1).

В ході розгляду справи встановлено, що придбане дизельне паливо позивач зберігав на складі паливно-мастильних матеріалів, що оснащено автозаправним комплексом, який йому належить на правах оренди відповідно до договору від 20.01.2011 року (а.с.188 Т.2). Право власника на дане майно підтверджено рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області (а.с.49-53 Т.3).

Судом встановлено, що пальне позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується, зокрема, договором ГП №11 на перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними, відомостями на відпуск дизельного палива та довідкою про рух пального по підприємству (а.с.231-250 Т.1, 1-187 Т.2, 39-48 Т.3).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Трансстандарт-2002» на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обовязок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Окрім цього, Долинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Трансстандарт-2002» є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Долинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001192200 від 22 листопада 2013 року, винесене Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Приватному підприємству «Черн-Транс» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15 823,00 грн. основного платежу та 7 911,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001202200 від 22 листопада 2013 року, винесене Долинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Приватному підприємству «Черн-Транс» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 76 773,00 грн. основного платежу та 38 386,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуОСОБА_2