Ухвала суду № 56130050, 04.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 грудня 2015 р. Справа № 804/4492/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФПРОДИВ» про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за поданням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФПРОДИВ» про стягнення коштів за податковим боргом.

В обґрунтування подання зазначено, що обставиною, яка зумовила необхідність звернення з даним поданням до суду, є сплив 60 днів, наступних за днем надіслання податкової вимоги платнику податків. Тобто 27 березня 2015 року виникли обставини, що зумовили необхідність звернення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська відповідно вимог п.3 ст. 183-3 КАС України до суду 27.03.2015 року з відповідним поданням про стягнення коштів за податковим боргом з ТОВ «ОФПРОДИВ» в сумі 1253182,82грн. (ПДВ).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини не прибуття суд не повідомив, з клопотання м про відкладення розгляду справи не звертався.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду подання, в судове засідання уповноваженого представника не направив.

На підставі ч. 8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив, здійснити розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, оскільки неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши письмові докази у справі встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФПРОДИВ» знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

17.12.2014 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку з питання врахування умовного продажу при анулюванні свідоцтва платника податку на додану вартість при наявних залишках товарних запасів ТОВ «ОФПРОДИВ».За результатами - перевірки було встановлено порушення п. 184.7 ст. 184 ПКУ у зв'язку з чим встановлено заниження обсягів постачання на 25369,0 тис. грн., суми податкових зобов'язань 5073,8 тис. грн., що призвело до заниження суми податку на 5048,03 тис.грн.

Податковою інспекцією складено акт №3399-1/04-66-22-03/32914246 від 17.12.2014 року та винесено податкове повідомлення - рішення за №0004842203 від 23.12.2014 року на загальну суму 6310041,25грн.

Станом на 31.12.2014 року підприємство мало переплату з податку на додану вартість на загальну суму 6002692грн., за рахунок чого зменшився податковий борг за узгодженим зобов'язанням по податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню №0004842203 від 23.12.2014 року.

Отже, податковий борг з податку на додану вартість, що утворився станом на 26.03.2015 року становить 1253182,82 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість станом на 26.03.2015р. та копіями карток особових рахунків боржника за 2015 рік, а саме 339558 грн. (залишок по ППР №0004842203 від 23.12.2014 року), 913624,82 грн. (пеня донарахована по ППР).

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог пп. 14.1.175 ст. 14 ПКУ податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована па суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит) та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачені їх платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового Кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень, здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до ч. 3 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин, з моменту встановлення обставин.

Враховуючи, що позивачем направлено податкову вимогу 26.01.2015 року, звертаючись до суду 27.03.2015 року, з урахуванням положень абз. 3 ч. 11 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС Дніпропетровській області звернулась у встановлений законом строк.

Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право у контексті розглядуваної норми має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких, є передумовою виникнення правових підстав для застосування спеціальних заходів, визначених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків оскаржує рішення податкового органу, яке було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 року № 149/11/13-11, та у листі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011 р. № 571/11/13-11.

У п.5 листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011 року № 571/11/13-11 "Щодо особливостей провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби" наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд, згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тому в ухвалі про закриття провадження у справі в розглядуваних випадках суд повинен роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

Згідно п. 9 листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 року № 149/11/13-11 "Щодо особливостей провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби" спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті - 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті - 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю "ОФПРОДИВ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій було оскаржено податкове повідомлення - рішення за №0004842203 від 23.12.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. у справі №804/4910/15 залишено без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 р. у справі № 804/4910/15 якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 р. № НОМЕР_1, залишено без змін.

Враховуючи, що передумовою виникнення підстав для звернення позивача до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом стало прийняття ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення - рішення за №0004842203 від 23.12.2014 року, яка є предметом оскарження в іншій адміністративній справі, суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору про право, а саме права на стягнення податковим органом коштів за податковим боргом з товариства з обмеженою відповідальністю "ОФПРОДИВ" на підставі зазначеного податкового повідомлення - рішення за №0004842203 від 23.12.2014 року.

Отже, судом встановлено, що предметом спору є правовідносини, існування яких не є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, подання ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не може бути задоволено, враховуючи виявлення спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, а зазначене є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18.07.2013 року по справі № К/800/29415/13.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 165,183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі за поданням Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФПРОДИВ» про стягнення коштів за податковим боргом - закрити.

Роз'яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.157 КАС України повторне звернення з тим самим поданням не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі складення ухвали у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та у строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1